Постанова № 32708026, 25.07.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2013 р. Справа № 804/9145/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кальника В.В.

при секретарі судового засідання Шкуті А.А.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача 2 Хвостової І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до відповідача 1 Відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області, відповідача 2 Управління пенсійного фонду в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровського області про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття провадження, про визнання звернення з вимогою протиправним, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до відповідача 1 Відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області, відповідача 2 Управління пенсійного фонду в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровського області, в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу Державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції про відкриття виконавчого провадження ВП№37756376 від 19.03.2013р.;

- визнати протиправним звернення Управління пенсійного фонду в м.Нікополі та Нікопольському районні Дніпропетровської області з вимогою Ф-406 про стягнення з позивача 1288,80 грн. недоїмки та зобов'язати Управління пенсійного фонду в м.Нікополі та Нікопольському районні Дніпропетровської області відкликати її.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 26.06.2013р. на адресу позивача простим поштовим відправленням із супровідним листом №35573 від 19.04.2013р. надійшла постанова відповідача 1 ВП №37756376 від 19.04.2013р. про відкриття виконавчого провадження на підставі вимоги №Ф-406 від 04.02.2013р. відповідача 2, про стягнення з позивача недоїмки зі сплати страхових внесків в сумі 1288,80 грн. Оскаржувана постанова відповідача 1, ухвалена на підставі вимоги відповідача 2, суперечить чинному законодавству і підлягає скасуванню, оскільки, на думку позивача, відповідач 1 в порушенні приписів ст.ст. 17, 18, 26, ЗУ «Про виконавче провадження» прийняв до виконання вимогу відповідача 2 №Ф-475, незважаючи на те, що ч.ч.1-9 ст.108 ЗУ «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», якими вимоги пенсійного фонду визнавались виконавчим документом та передбачали їх виконання Державною виконавчою службою на підставі ЗУ №2464-У1 від 08.07.2010р., виключено із змісту Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року №2464-VІ, який набрав чинності з 1 січня 2011 року. Крім того, позивач вважає, що відповідач 1 в порушення приписів ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження» прийняв до виконання вимогу відповідача 2, яка не була останнім узгоджена в установленому Законом порядку, та незважаючи на звернення позивача про узгодження вимоги, чим було порушено, на думку позивача, право на звернення до суду в разі неузгодження вимоги з відповідачем 2.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач 1 у судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи без участі його представника, письмові заперечення проти позову.

Представник відповідача 2 у судовому засіданні проти позову заперечував. До суду надав письмові заперечення.

Ухвалою суду від 17 липня 2013 року суд відмовив у задоволенні клопотання представника Відповідача 2 про залишення адміністративного позову без розгляду.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача 2, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_3 зареєстрований та є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в управлінні Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області.

За обліковими даними Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області відповідач має заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 1288,80 грн.

Управлінням Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області було сформовано та направлено на адресу позивача рекомендованим листом 12.01.2013 року вимогу Ф-406/2 від 09.01.2013 року про стягнення з позивача недоїмки зі сплати страхових внесків в сумі 1288,80 грн., яка була отримана платником 23.01.2013 року.

Позивач 30.01.2013 року надіслав на адресу УПФУ звернення з питанням надання повного розрахунку за відповідний період. 5 лютого 2013 року на адресу позивача відправлена відповідь - рішення № 2311/02/14 про результати розгляду скарги (заяви), в якому було повідомлено, що звернення про узгодження вимоги залишено без задоволення.

Результати розгляду скарги (заяви) позивачем до органу вищого рівня або до суду в 10 денний термін не оскаржувались.

Повідомлення про вручення поштового відправлення надійшло на адресу УПФУ 26.01.2013 року. На підставі корінця вимоги від 09.01.2013 року №Ф 406/2 була сформована вимога про сплату боргу від 04.02.2013 року №Ф 406/2У, яка формується для органів ДВС, та згідно листа від 16.04.2013 року № 7356/08/12 здана для примусового стягнення 19.04.2013р. до відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції.

19.04.2013 року до ВДВС Нікопольського МРУЮ надійшло 2 виконавчих документа: вимога №ф-119 від 04.04.2013 та вимога №ф-406 від 04.02.2013 року, виданих УПФУ в м. Нікополь та Нікопольському районі Дніпропетровського області про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 на користь УПФУ в м. Нікополь та Нікопольському районі Дніпропетровського області у загальному розмірі 5299,10 грн.

19.04.2013 року в порядку ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанови про відкриття виконавчого провадження, копії якої були направленні сторонам виконавчого провадження.

30.04.2013 року державним виконавцем винесено постанову про об'єднання виконавчих проваджень до зведеного виконавчого провадження №1578-7.

Не погоджуючись з вимогою Управління пенсійного фонду в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровського області від 04.02.2013р. № Ф-406 про стягнення з позивача 1288,80 грн. недоїмки та з постановою державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, позивач звернувся за захистом своїх прав та інтересів до суду.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд виходить з наступного.

Сплата страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-ІУ (далі по тексту - Закон № 1058-ІУ).

Згідно пункту 3 статті 11 Закону № 1058-ІУ загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно 6 частини 2 статті 17 Закону № 1058-ІУ страхувальники зобов'язані: нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Згідно частини 12 статті 20 Закону № 1058-ІУ страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Відповідно до п. п. 5.1.3. Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663, страхові внески нараховуються незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.

Згідно частини 10 статті 20 Закону № 1058-ІУ якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Згідно частини 1 статті 106 Закону № 1058-ІУ у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Згідно частини 2 статті 106 Закону № 1058-ІУ суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Згідно частини 15 статті 106 Закону № 1058-ІУ строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Згідно частини 6 статті 18 Закону № 1058-ІУ законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Порядок стягнення заборгованості зі страхувальників додатково передбачено згідно розділу 8 Інструкції № 21-1.

Згідно абзацу 6 частини 7 розділу VIII «ІІрикінцеві та перехідні положення» на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Суд зазначає, що в зв'язку з прийняттям Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» дійсно скасовано частину 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», але від відповідальності платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування Закон України від 08.07.2010 року № 2464-УІ не звільняв, а навпаки, у розділі VIII «Прикінцеві та перехідні положення» зазначено: абзац 5 частини 7: стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючим и видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Згідно пункту 8.1. Інструкції № 21-1, стягнення заборгованості із сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості, або застосування штрафних санкцій.

Отже, Закон № 2464 не звільняє платників від обов'язку погашення недоїмки зі сплати страхових внесків, яка виникла до 01.01.2011 року.

Згідно пункту 8.2. Інструкції № 21-1 органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків;

Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Згідно пункту 8.4. Інструкції № 21-1 протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити зазначені у вимозі суми.

Згідно пункту 8.5. Інструкції № 21-1 у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату боргу, страхувальник узгоджує її з органами Пенсійного фонду, а у разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

Про оскарження вимоги до суду страхувальник зобов'язаний письмово повідомити протягом трьох робочих днів орган Пенсійного фонду, який направив вимогу.

Згідно пункту 8.7. Інструкції № 21-1 узгоджена вимога надсилається страхувальнику органом Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів. Страхувальник зобов'язаний сплатити узгоджену суму боргу протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги.

Згідно пункту 8.8. Інструкції № 21-1 у разі, якщо страхувальник, який одержав вимогу і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі, якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, орган Пенсійного фонду звертається у встановленому законом порядку і подає вимогу до відповідного органу державної виконавчої служби, у якій зазначає суму боргу за даними карток особових рахунків платників на дату подання. До сум боргу, що подаються до органів державної виконавчої служби за даними карток особових рахунків платників, включаються також суми, узгоджених з платником, але не сплачених у встановлений термін, фінансових санкцій (штрафів) та пені.

Під час розгляду справи з'ясовано та підтверджено матеріалами справи, що позивачем у встановлений законодавством термін, а саме протягом 10 робочих днів вимога №Ф-406 від 04.02.2013р. не оскаржувалась.

Отже, звернення Управління пенсійного фонду в м.Нікополі та Нікопольському районні Дніпропетровської області з вимогою Ф-406 про стягнення з ОСОБА_3 1288,80 грн. недоїмки є правомірним, тому відсутні підстави для відкликання зазначеної вимоги.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи:

1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного

арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті;

2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

3) судові накази;

4) виконавчі написи нотаріусів;

5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;

6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу;

8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу;

9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. У разі якщо боржник не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку , територіальний орган Пенсійного фонду надсилає її в порядку, встановленому законом до підрозділу державної виконавчої служби.

Вимога територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження", згідно ст. 32 якого, заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

Таким чином, суд вважає, що будь-які правові підстави для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження відсутні.

З огляду на викладене, перевіривши оскаржуване рішення на відповідність вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що постанова Відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області про відкриття виконавчого провадження ВП №37756376 від 19.04.2013р. про стягнення з ОСОБА_3 суми боргу у розмірі 1288,80 грн., є такою, що винесена у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачі діяли на підставі та у межах повноважень, що передбачені чинним законодавством, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до відповідача 1 Відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області, відповідача 2 Управління пенсійного фонду в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровського області про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття провадження, про визнання звернення протиправним, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Кальник