Ухвала суду № 32703601, 03.04.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2013 р.Справа № 820/505/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2013р. по справі № 820/505/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Максіма-Рост"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

24.01.2013 року ТОВ «Максіма - Рост» звернулось до суду із позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 24.12.12 р. № 0010062305, № 0010072305.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 12.02.2013 року позовні вимоги задовольнив.

Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно сформовано суму податкового кредиту за перевіряємий період, а твердження податкового органу про порушення при цьому норм податкового законодавства ґрунтуються на хибних висновках, що спростовані у ході судового розгляду справи.

Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, зазначаючи, що за даними системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів є недійсними угоди позивача, на підставі господарських операцій з якими позивачем сформовано податкові зобов'язання.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Максіма - Рост» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.09 р. по 30.06.12 р.

За результатами перевірки складено акт від 22.11.2012 р. № 5373/2201/3558808, яким встановлено порушення позивачем п. 5.1 ст. 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: заниження податку на прибуток за період з 01.07.09 р. по 31.03.11 р. на 137876 грн., пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п.п. 138.5.1 п. 138.5 ст. 138, п.п. 139.1.9, п. 139.1, ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за період з 01.04.11 р. по 30.06.12 р., на 138285 грн.; п.7.2.3, 7.2.6, п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.4.5, п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 293047 грн., та призвело до заниження податку на додану вартість з урахуванням від'ємного значення на загальну суму 293047 грн., п. 198.2, п.198.3, п. 198.6, ст.. 198, п. 201.1, п. 201.4, ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового кредиту у сумі 9700 грн., та заниження податку на додану вартість визначену до сплати в бюджет у сумі 9700 грн. у червні 2012 р.

На підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: від 24.12.2012 р. № 0010062305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 338998,75 грн., в тому числі за основним платежем - 276161 грн. та за штрафними санкціями - 62837,75 грн.; та № 0010072305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 378433,75 грн. в тому числі за основним платежем - 302747 грн. та за штрафними санкціями - 75686,75 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно сформовано суму податкового кредиту за перевіряємий період, а твердження податкового органу про порушення при цьому норм податкового законодавства ґрунтуються на хибних висновках, що спростовані у ході судового розгляду справи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України; отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.6 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Слід вказати, що підставою винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є твердження податкового органу щодо нікчемності угод, укладених позивачем із ПП «Хімінвест», оскільки останні не спричинили настання реальних наслідків, враховуючи, що зазначений контрагент позивача не знаходиться за юридичною адресою, а складені від їх імені документи не можуть бути основою для податкового обліку та подальшого декларування податкових показників з податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість.

Крім того, податковий орган послався на дані системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, відповідно до яких контрагенти позивача - ТОВ «Метакомп» та ПП «Хімінвест» не декларують у складі податкових зобов'язань взаємовідносини з ТОВ «Максіма - Рост».

Судовим розглядом встановлено, що позивачем із ПП «Хімінвест» укладено угоду поставки № 02/04-1 від 02.04.10 р. на суму 173574 грн., у тому числі ПДВ 28929 грн., у травні 2010 року на суму 369124,08 грн., у тому числі ПДВ 61520,68 грн.

Також, між позивачем та ПП "Прилукихімснаб" та ТОВ "Дінекс" укладено договори поставки № 01/03-1 від 01.03.10 р. та купівлі - продажу № 01/10 від 01.10.09 р.

У підтвердження реальності вказаних угод надані відповідні податкові, видаткові накладні, банківські виписки, що свідчать про фактичну оплату придбаного товару.

Колегія суддів зауважує, що податковим органом не заперечувався факт наявності та відповідності всіх первинних документів позивача по взаємовідносинам з ПП «Хімінвест», ПП "Прилукихімснаб" та ТОВ "Дінекс".

Лише посилався на лист ДПІ у Печерському районі м. Києва від 02.10.2012 № 13899/7/22-410, яким надіслано акт № 4085/22-4/32424590 від 02.10.2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Хімінвест» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами - постачальниками за період з 01.11.2009 року по 30.06.2011 року; та згідно податкової інформації «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» податкові зобов'язання по контрагентам ПП "Прилукихімснаб» та ТОВ «Дінекс» по вказаним періодам відсутні, тобто підприємства не декларують у складі податкових зобов'язань взаємовідносини з ТОВ «Максіма-Рост».

Крім того, між позивачем та ТОВ «Метакомп» укладено угоду № 30/05 на транспортно-експедиційне обслуговування від 30.05.12 р., у відповідності до якої позивачем отримано транспортні послуги ТОВ «Метакомп» на суму без ПДВ - 48500 грн., ПДВ - 9700 грн.

Факт надання послуг підтверджуються договором, податковою накладною, товарно-транспортними накладними, що відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України, актом № ОУ - 29/06 здачі - прийняття робіт (надання послуг), документами які підтверджують сплату за зазначені послуги.

Також, ТОВ «Максіма-Рост» надано товарно-транспортні накладні, згідно яких надавались послуги транспортування автопідприємством - ФОП ОСОБА_1

Судовим розглядом встановлено, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи на виконання вищезазначених договорів за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства. Підстав, визначених Податковим кодексом України, які б виключали право позивача на формування на їх підставі податкових зобов'язань, не вбачається.

Стосовно посилань податкового органу на нікчемність вищевказаних господарських угод колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог , які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В силу висновків Верховного Суду України, вміщених в у п. 6 Постанови N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" до угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, тощо. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожному конкретному випадку при визнанні угоди недійсною суди повинні встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Колегія суддів погоджується із твердженнями суду першої інстанції, що зміст спірних договорів не суперечить актам цивільного законодавства, не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів.

У ході судового розгляду справи відповідачем не надано доказів притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб як позивача, так ПП «Хімінвест», ПП "Прилукихімснаб", ТОВ "Дінекс", ТОВ «Метакомп» та ФОП ОСОБА_1 за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення, доказів відсутності повноважень у посадових осіб позивача та його контрагентів на підписання договорів та інших документів в момент їх укладання.

Щодо посилання відповідача на акти неможливасті проведення перевірок ПП «Хімінвест», не декларування своїх зобов'язан ПП "Прилукихімснаб", ТОВ "Дінекс", ТОВ «Метакомп», колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до вимог ст. 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер, а отже господарська діяльність контрагентів позивача не вказує на факт нікчемності укладених між позивачем та ПП «Хімінвест», ПП "Прилукихімснаб", ТОВ "Дінекс", ТОВ «Метакомп» та ФОП ОСОБА_1 правочинів.

Така позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім цього, згідно з п. 83.1 ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Аналіз змісту акту перевірки вбачається, що судження відповідача не ґрунтуються на жодному з визначених ст. 83 Податкового кодексу України джерел.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних отриманих від ПП «Хімінвест», ПП "Прилукихімснаб", ТОВ "Дінекс", ТОВ «Метакомп» та ФОП ОСОБА_1

Таким чином, колегія суддів вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 24.12.12 р. № 0010062305, № 0010072305 прийняті на підставі хибних висновків, необґрунтованість яких доведена у ході судового розгляду справи та підтверджена матеріалами справи, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2013р. по справі № 820/505/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С.