Ухвала суду № 32703662, 03.04.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2013 р.Справа № 816/115/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

при секретарі судового засідання Кудіній Я.Г.

за участі представників:

позивача - Баранік К.В.

відповідача - Нальотова А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.02.2013р. по справі № 816/115/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай.Ті.Ел."

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

09 січня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ай. Ті. Ел" звернулось до суду із позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби № 0013132301/1791 та № 0013122301/1790 від 19.11.2012 року.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 08.02.2013 року позовні вимоги задовольнив.

Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно та обґрунтовано визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток за перевіряємий період, а твердження податкового органу про порушення при цьому норм податкового законодавства ґрунтуються на хибних висновках, що спростовані у ході судового розгляду справи.

Кременчуцька ОДПІ подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, зазначаючи, що надані позивачем в ході проведення перевірки документи не підтверджують реальності здійснення господарської операції, правочин, укладений між позивачем та ТОВ "ЕКТ-СЕРВІС", є нікчемним.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував у повному обсязі, вважав постанову суду першої інстанції такою, що не підлягає скасуванню.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судовим розглядом, фахівцями Кременчуцької ОДПІ у період з 26.10.2012 року по 30.10.2012 року проведено невиїзну позапланову перевірку ТОВ "Ай.Ті.Ел" по питанню взаємовідносин з ТОВ "ЕКТ-СЕРВІС" за період з 01.07.2011 року по 30.09.2011 року у зв`язку з наданням неповної відповіді ТОВ "Ай.Ті.Ел" на запит Кременчуцької ОДПІ від 15.08.2012 року № 23179/10/22-112.

За результатами перевірки складено акт від 30.10.2012 року № 4494/22-209/32945960, яким зафіксовані порушення позивачем п. 198.1, 198.6 ст. 198, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме: заниження податку на додану вартість в сумі 89330 грн., в тому числі за липень 2011 року - 57865 грн., за серпень 2011 року - 31465 грн.; пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 135.1 ст. 135, п. 138.1, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, а саме: заниження податку на прибуток на загальну суму в розмірі 102729 грн. за ІІІ квартал 2011 року.

На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0013132301/1791 від 19.11.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 111662,5 грн., з них: за основним платежем - в розмірі 89 330 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 22332,5 грн., та податкове повідомлення - рішення №0013122301/1790 від 19.11.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму в розмірі 102729 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно та обґрунтовано визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток за перевіряємий період, а твердження податкового органу про порушення при цьому норм податкового законодавства ґрунтуються на хибних висновках, що спростовані у ході судового розгляду справи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 182 цього Кодексу.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними податковими накладними, первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судовим розглядом встановлено, що 17 листопада 2010 року ТОВ "Ай.Ті.Ел" уклало з ТОВ "ЕКТ-СЕРВІС" договір поставки № 426Е, відповідно до умов якого ТОВ "ЕКТ-СЕРВІС" - постачальник зобов`язується поставити і передати на умовах даного договору товар у власність ТОВ "Ай.Ті.Ел" - покупця, а покупець приймати та оплачувати на умовах і у порядку, визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в накладних, що засвідчують передачу-приймання товару від постачальника до покупця (накладні) та є невід`ємними частинами цього договору.

У виконання договору ТОВ "ЕКТ-СЕРВІС" видано позивачу податкові накладні № 40 від 01.07.2011 року щодо поставки товарів на загальну суму 347190 грн., в тому числі ПДВ - 57 865 грн., № 19 від 01.08.2011 року щодо поставки товарів на загальну суму 188790 грн., в тому числі ПДВ - 31 465 грн., видаткові накладні № 21522 від 01.07.2011 року та № 23480 від 01.08.2011 року, рахунками, платіжними дорученнями.

Перевезення придбаного товару зі складу продавця до ТОВ "Ай.Ті. Ел" частково здійснювалось 01 липня 2011 року виконавчим директором підприємства Гарановськии А.І. власним транспортним засобом марки MERCEDES-BENZ, моделі SPRINTER 313, типу вантажний малотонажний фургон - В, реєстраційний номер НОМЕР_1 перевіз частину товару, що підтверджується транспортною накладною від 01.07.2011 року та актом приймання - передачі; частково - у липні 2011 року та серпні 2011 року перевозилась ТОВ "Нова Пошта", що підтверджується листом Кременчуцької філії ТОВ "Нова Пошта" вих. № 2217 від 07.02.2013 року.

При цьому, з моменту першої поставки товару, яку здійснював позивач власними силами до моменту отримання решти оплаченого товару від ТОВ "ЕКТ-СЕРВІС" він знаходився на зберіганні у останнього згідно із домовленістю сторін, яка узгоджена у Додатковій угоді № 2 від 01.07.2011 року до Договору поставки № 426Е від 17.11.2010 року.

Відповідно до видаткових накладних № 21522 від 01.07.2011 року та № 23480 від 01.08.2011 року товар отримувався у ТОВ "ЕКТ-СЕРВІС" уповноваженим представником позивача - Невмивака І.П., на ім'я якого було видано довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей, на підтвердження чого позивачем надано журнал реєстрації виданих довіреностей.

Зберігання отриманого товару здійснювалось у приміщенні за адресою: вул. Перемоги, б.12 м. Кременчуці, що орендується ТОВ "Ай.Ті.Ел" згідно з договором оренди нежитлового приміщення від 01.04.2011 року, укладеного з фізичною особою Невмивакою І.П.

Крім того, матеріали справи містять докази подальшої реалізації придбаного товару іншим контрагентам.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що господарські операції позивача з ТОВ "ЕКТ-СЕРВІС" у липні - серпні 2011 року мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних ТОВ "ЕКТ-СЕРВІС" ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України.

Стосовно висновку податкового органу про нікчемність угоди між позивачем та ТОВ "ЕКТ-СЕРВІС" колегія суддів зазначає наступне.

Вказаний висновок відповідачем зроблено виключно на підставі акту № 243/23-2/37139302 від 26.01.2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ЕКТ-СЕРВІС" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Тіса Плюс" за період червень 2011 року, серпень-вересень 2011 року.

При цьому, податковий орган посилається на порушення ТОВ «ЕКТ-СЕРВІС» ч.1 ст.ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, по правочинах, здійснених по ланцюгу з ТОВ "ТІСА-ПЛЮС" за червень, серпень та вересень 2011 року. Укладені правочини позивача із вказаними контрагентами є нікчемними. Податковий кредит по ланцюгу постачання сформований підприємствами зі станом відмінним від "0", які не мають трудових та виробничих ресурсів для здійснення виробничої діяльності, а створені лише з метою формування штучного податкового кредиту по ланцюгу постачання до кінцевого споживача (вигодонабувача).

Слід зазначити, що відповідно до ст. 202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст. 203 Цивільного Кодексу України. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки. Тобто відповідач вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою визнав договори позивача із вказаним контрагентами нікчемними.

Одночасно реальність господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКТ-СЕРВІС», підтверджується первинними та іншими документами, які за своїм змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані.

Таким чином, висновки відповідача щодо нікчемності договору, укладеного між ТОВ "Ай.Ті.Ел" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКТ-СЕРВІС", ґрунтуються на припущеннях та не підкріплені належними доказами, факт наявності у сторін по правочину протиправного умислу при його укладанні з матеріалів справи не вбачається.

Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.10.2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012 року по справі № 2а-11060/12/2670, дії ДПІ у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби по проведенню зустрічної перевірки визнано незаконними та згідно п останови Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.10.2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012 року по справі № 2а-11061/12/2670 дії ДПІ у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби щодо проведення зустрічної звірки, результати якої оформлені актом № 405/23-2/37139302 від 15.02.2012 року визнано протиправними.

Крім того, колегією суддів не приймаються до уваги посилання відповідача в акті перевірки на відсутність у ТОВ "ЕКТ-СЕРВІС" необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, так як зазначене не може свідчити про неможливість фактичної поставки вказаним контрагентом товару позивачеві, оскільки такі обставини не підтверджені належними доказами.

У відповідності до листа Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11, "оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом".

Отже, висновки відповідача про порушення позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані на підставі аналізу фінансової діяльності ТОВ "ЕКТ-СЕРВІС" є необґрунтованими, оскільки результати аналізу фінансово-господарської діяльності контрагентів відповідно до вимог податкового законодавства України не можуть бути підставами для висновків в частині податкового обліку позивача, законом це не передбачено, та є протиправним з огляду на індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України.

У відповідності до ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Так, Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень) зазначено, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Отже, в ході судового розгляду справи доведено реальність господарських операцій з придбання товарів, встановлено факт понесення позивачем витрат та сплати у ціні придбаних товарів податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується зі твердженням суду першої інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 0013132301/1791 від 19.11.2012 року, винесене на підставі хибних висновків, що спростовані у ході судового розгляду справи, а тому підлягає скасуванню.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення № 0013122301/1790 від 19.11.2012 року колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Аналіз акту перевірки позивача від 30.10.2012 року №4494/22-209/32945960 свідчить, що Кременчуцька ОДПІ дійшла висновку про заниження податку на прибуток на загальну суму 102729 грн. за ІІІ квартал 2011 року на підставі того, що у позивача відсутні підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами реальності господарської діяльності з ТОВ "ЕКТ-СЕРВІС".

Однак, як встановлено вище, товар придбаний позивачем в межах господарських відносин з ТОВ "ЕКТ-СЕРВІС", відносини мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, що підтверджено документами первинного бухгалтерського обліку.

Отже, Кременчуцька ОДПІ дійшла помилкового висновку про заниження позивачем податку на прибуток в сумі 102729 грн. за ІІІ квартал 2011 року.

У зв'язку з чим колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо протиправності та необхідності скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 0013122301/1790 від 19.11.2012 року.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.02.2013р. по справі № 816/115/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С.

Повний текст ухвали виготовлений 08.04.2013 р.