Рішення № 32695448, 26.07.2013, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/1852/13-ц

2/583/716/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2013 року м. Охтирка

Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого Мовчан Н.В.,

за участі секретаря Явтушенко Т.О.,

позивачки ОСОБА_1

представника позивачки ОСОБА_2

представника відповідача Абрамовича О.В.,

третіх осіб: ОСОБА_4, ОСОБА_5,ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Охтирського міськрайонного суду Сумської області цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до Охтирської міської ради,

треті особи Управління Держземагентства в Охтирському районі Сумської області, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

про скасування рішення, -

встановив:

17.05.2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Охтирської міської ради, в якому просить суд визнати незаконним та скасувати рішення Охтирської міської ради № 458 від 14.02.2008 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою та приватизацію земельних ділянок" про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання ОСОБА_4 у приватну власність земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1.

Свої вимоги мотивує тим, що згідно свідоцтва про право на спадщину від 23.12.1993 року їй належить 13/25 житлового будинку індивідуального житлового фонду по АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 93,5 кв. м. з надвірними будовами. Тривалий час її сім'я користувалася даною земельною ділянкою, а саме: щорічно обробляла город, вносила добрива, постійно прибирала та впорядковувала територію, сплачувала земельний податок.

Рішенням виконавчого комітету Охтирської міської ради № 466 від 21.08.1996 року їй було надано у приватну власність земельну ділянку площею 1000 кв. м. за адресою АДРЕСА_1.

Рішенням Охтирської міської ради № 458 від 14.02.2008 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою та приватизацію земельних ділянок" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання ОСОБА_4 у приватну власність земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1.

Вважає, що дане рішення підлягає скасуванню, так як без згоди позивачки земельну ділянку, якою вона користується, передано у власність іншій особі, що і стало підставою для звернення до суду.

В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали повністю, просили задовольнити з підстав викладених у позові, додатково пояснили, що при прийнятті спірного рішення акт про вилучення земельної ділянки з позивачкою не укладався, виділення меж нової ділянки з нею не узгоджувалось.

Представник Охтирської міської ради в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в задоволенні, пояснивши, що ОСОБА_4 у відповідності до вимог чинного законодавства звернулася до Охтирської міської ради із заявою про надання їй у власність земельної ділянки, яка їй виділена за адресою: АДРЕСА_1. Посилався на те, що позивачкою не надано жодного доказу, який би підтверджував її право власності або право користування земельними ділянками, які розташовані за адресами: АДРЕСА_1, тому вважає, що права позивачки не порушені, а позов є безпідставним.

Управління Держземагенства в Охтирському районі про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, подало клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

ОСОБА_4 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала.

ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, просив застосувати строк позовної давності.

ОСОБА_6 в судовому засіданні зазначив, що позов підлягає задоволенню.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, надавши оцінку доказам по справі, дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням 18 сесії 5 скликання Охтирської міської ради від 14.02.2008року ОСОБА_4 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано ОСОБА_4 у приватну власність земельну ділянку площею 0,1000га для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 (а.с.19).

На виконання рішення Охтирської міської ради ОСОБА_4 виготовлена технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1, Головним управлінням Держкомзему України у Сумській області надано висновок державної експертизи землевпорядної документації (а.с. 20-26).

Встановлено, що ОСОБА_4 отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, яка розташована по АДРЕСА_1, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що підтверджується копією державного акта від 23 липня 2008р.(а.с.85)

Вказану земельну ділянку ОСОБА_4 20.12.2011 року продала ОСОБА_5, що підтверджується копією договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_7 за реєстровим номером 3479. (а.с.81)

У своїх вимогах позивачка посилається на те, що рішення Охтирської міської ради про передачу ОСОБА_4 в приватну власність земельної ділянки прийнято з порушенням діючого законодавства, оскільки вона та члени її сім'ї постійно користувалася вказаною земельною ділянкою, а тому мають переважне право на приватизацію спірної земельної ділянки.

Суд вважає, що такі доводи позивачки не ґрунтуються на законі, є безпідставними, а тому не підлягають задоволенню.

Так, відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить зокрема розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності та інше.

Згідно ст. 19 цього Кодексу земельні ділянки, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Таким чином, як встановлено судом, спірна земельна ділянка по АДРЕСА_1 на час видачі державного акту ОСОБА_4 знаходилася у віданні Охтирської міської ради як землі запасу, що підтверджено її представником у суді.

Відповідно до ст. 40 Земельного кодексу України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва

та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом.

Згідно ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 121 цього Кодексу передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності: - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в містах не більше 0,10 гектарів; для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектарів; для ведення садівництва - не більше 0,12 гектарів; для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

З огляду на викладене, суд вважає, що державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_4 видано з дотриманням діючого законодавства. Видачі державного акту на землю передувала вмотивована технічна документація, яка пройшла державну експертизу, при цьому не допущено порушення прав інших осіб, в тому числі і прав позивачки.

Позивачка зазначала, що вважає себе належним землекористувачем, однак, такі її доводи суд вважає необґрунтованими, оскільки, належних, допустимих, переконливих доказів, які б підтверджували її право на володіння чи користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 не надано.

Разом з цим, позивачкою також не надано належних доказів, які б свідчили про те, що спірна земельна ділянка знаходилась у її постійному правомірному користуванні, що вона до видачі державного акта ОСОБА_4 зверталася до Охтирської міської ради з клопотанням про передачу земельної ділянки по АДРЕСА_1 у власність або надання у користування.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Додані до справи копії платіжних повідомлень та квитанцій про сплату податку за землю ( а.с.10-12) позивачкою суд не вважає належними доказами того, що нібито позивачка правомірно користувалася спірною земельною ділянкою в АДРЕСА_1, оскільки відповідно до ч.2 ст. 2 Закону України «Про плату за землю» обов'язок по сплаті земельного податку покладено на власників земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачів.

З 1 січня 2002 року відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою виникало після одержання її власником або землекористувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування або укладення договору оренди, їх державної реєстрації та встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). А з 2 травня 2009 року, згідно ст. 125 цього Кодексу, яка діє на даний час, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Надана в справу позивачкою копія генерального плану ( а.с. 27), в якому зазначено загальну площу земельної ділянки не може бути належним доказом того, що позивачка набула в установленому законом порядку право користування вказаною земельною ділянкою з вищевикладених підстав.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Відповідно до листа Управління Держземагенства в Охтирському районі № 1803 від 05.07.2013р. державний акт на право власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_1 не виготовлявся.(а.с. 98)

Таким чином, ОСОБА_1 не довела в установленому законом порядку, що є належним власником чи землекористувачем земельної ділянки, а тому будь-яка її згода чи згода членів її сім'ї при прийнятті рішення про передачу у власність ОСОБА_4 земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 не потребувалася, тому суд не знаходить підстав для скасування рішення Охтирської міської ради №485 від 14.02.2008р. та не вбачає порушень прав позивачки.

З огляду на викладене, суд не вважає право позивачки порушеним та не знаходить законних підстав для задоволення її позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України, суд -

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Сумської області через Охтирський міськрайонний суд Сумської області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено 30 липня 2013року.

Суддя

Охтирського міськрайонного суду

Сумської області Н.В.Мовчан