Рішення № 32691281, 20.06.2013, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 20.06.2013

Справа № 0814/5101/2012

Провадження № 2/334/107/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2013р. Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого

судді Мусієнко Н.М.

при секретарі Явісенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» в особі ТОВ «Кей-Колект», третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_2, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, про визнання виконавчого напису №1381 вчиненого 03.08.2009р. приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_2 щодо звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 таким, що не підлягає виконанню.

В позовній заяві зазначив, що 09.04.2012р. вів отримав копію постанови про відкриття виконавчого провадження №31999269 від 09.04.2012р., стосовно нього щодо примусового виконання зазначеного виконавчого напису про звернення стягнення на належне йому приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 для задоволення вимог ПАТ «УкрСиббанк» на суму 652870,54 гривень.

Позивач (з урахуванням уточнених позовних вимог) вважає, що даний виконавчий напис є незаконним, таким, що вчинений з порушенням вимог діючого законодавства України та є таким, що не підлягає виконанню та підлягає скасуванню, оскільки прийнятий в порушення вимог ст. 3, 35 Закону України «Про іпотеку», ст. 13-1, 87-91 Закону України «Про нотаріат», п. 164-172, 283, 284 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», вимог ЦК України, зазначені порушення вимог чинного законодавства, на думку позивача, при вчинені оскаржуваного виконавчого напису призвели до порушення його законних прав. При вчинені оскаржуваного виконавчого напису

було порушено правило безспірності вимог, за якими вчинено нотаріальну дію, оскільки його не повідомили про конкретний розмір заборгованості, та він не міг надати свої заперечення.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, з підстав викладених у позові, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача, відповідно до ували суду від 17.07.2012р., про залучення правонаступника ПАТ «УкрСиббанк» ТОВ «Кей-Колект» Райковський Т.О. позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на безпідставність позовних вимог, надавши суду письмові заперечення.

3-тя особа приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час розгляду справи повідомлявся своєчасно, належним чином.

У відповідності до ст.168 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу в відсутності третьої особи, на підставі наявних у справі матеріалів.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного:

Згідно ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за заявою фізичних або юридичних осіб, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами й іншими особами, що беруть участь у справі.

Ст.60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 17.08.2006р. між ПАТ «УкрСиббанк» (правонаступником є ТОВ «Кей-Колект») та позивачем був укладений договір іпотеки №11019857000/3, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_4 відповідно до якого зазначена квартира передана позивачем ПАТ «УкрСиббанку» в іпотеку р.№1771.

Оскільки позивач взяті на себе зобов'язання своєчасно не виконав, ПАТ «УкрСиббанк» звернувся до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_2 із заявою про вчинення виконавчого напису на іпотечному договорі.

03.08.2009р. приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_2 вчинено виконавчий напис, відповідно до якого звернено стягнення на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності позивачу.

Відповідно до ч.7 ст.50 ЗУ «Про нотаріат» спір про право, оснований на вчиненні нотаріальної дії, розглядається судом у порядку позовного провадження. Спір про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса розглядаються судом за позовом боржника до стягувача.

Оспорюючи законність і обґрунтованість вчинення нотаріусом виконавчого напису, позивач посилаючись на п.283, 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України виходить з того, що відповідачем не було пред'явлено нотаріусу інформацію про наявність спору, щодо нарахованої суми заборгованості, інформацію про наявність позову про затвердження суми боргу та розірвання кредитного договору.

Проте суд ставиться критично до таких заперечень з огляду на наступне.

Позивач обґрунтовуючи свій позов зазначає, що в відповідності до ст. 35 ЗУ «Про іпотеку», ст. 87 ЗУ «Про нотаріат», п. 282 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004р. № 20/5, вчинення виконавчого напису на іпотечному договорі в разі надсилання вимоги про усунення порушення, на документах, що встановлюють заборгованість, при наданні документів підтверджуючих безспірність заборгованості здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень.

Дійсно у відповідності до ст.35 ЗУ «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Позивачем не заперечується факт отримання досудової вимоги із відповідним попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки. Даний факт підтверджується самим позивачем відповідно до позовної заяви, копією досудової вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором із власним підписом про отримання.

Згідно п. 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом № 20/5 від 03.03.2004 Міністерства юстиції України, вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень.

Проте дана норма не передбачає обов'язку саме нотаріуса безпосередньо направляти таку вимогу боржнику, тим більше після надходження заяви про вчинення нотаріального напису та перед його вчиненням.

Системний аналіз наведеного пункту Інструкції і ст. 35 Закону України «Про іпотеку» вказує на те, що такий обов'язок покладається на кредитора - іпотекодержателя.

Згідно ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пункт 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004р. № 20/5, визначає, що заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. № 1172.

Відповідно до Постанови №1172 від 29.06.1999р. КМУ «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно подаються оригінал нотаріально посвідченої угоди та документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Стягувачем надані зазначені документи, наданий розрахунок суми заборгованості за кредитним договором.

Тому суд вважає вимоги Банку не були безпідставними.

Позивач, не заперечує факт існування боргу, що додатково підтверджує, що вчинений виконавчий напис є законним, оскільки згідно ч.1 ст. 88 ЗУ «Про нотаріат» від 02.09.1993р. № 3425-ХІІ, нотаріус вчиняє виконавчий напис, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

При цьому, наведена норма Закону № 3425-ХІІ, як обов'язкову умову вчинення такої нотаріальної дії, встановлює безспірність самого факту заборгованості конкретного боржника перед конкретним кредитором на момент вчинення виконавчого напису.

Ст. 526 та ч. 1 ст. 530 ЦК України, встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст. 627 ЦК України визначено, що згідно зі ст. 6 ЦК сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами ст.629 ЦК України.

У відповідності до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, або речі, у такій самій кількості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 УК України.

Суд вважає, що дії ПАТ «УкрСиббанк», щодо дострокового стягнення заборгованості з позивача повною мірою відповідають вимогам ЦК України та умовам укладених між сторонами договорів.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ст. 575 ЦК України).

Ч.1 ст. 589 ЦК України встановлено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою.

Ст. 33 ЗУ «Про іпотеку», встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог Іпотекодержателя.

Частинами 1,2, 4 ст. 8 ЦПК України встановлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акту закону України або міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує акт законодавства, який мас вишу юридичну силу.

Порядок, процедура вчинення виконавчих написів нотаріусами та їх виконання визначений ЗУ «Про нотаріат», ЗУ «Про іпотеку», ЗУ «Про виконавче провадження», ЦК України.

Твердження позивача про наявність судового спору, що унеможливлює вчинення виконавчого напису є безпідставними з огляду на наступне.

Предметом позову, на який посилається позивач, як на підставу для задоволення своїх позовних вимог про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, є розірвання кредитного договору на майбутнє. В ньому жодним чином не порушується питання щодо невідповідності сум, які повинен сплатити позивач відповідно до отриманої ним досудової вимоги.

Тому, як вважає суд, жодних претензій щодо їх нарахування ним не пред'являється.

Крім того, розмір заборгованості, який просить встановити позивач складає 652870,54грн., проте відповідно до виконавчого напису розмір заборгованості за кредитом та відсотками складає 03.08.2009р., складає 654570,54грн.

Оскільки кредитним договором встановлено право банку вимагати виконання кредитного договору у повному обсязі у випадку не усунення порушень з боку позивальника (як було вказано в вимозі), яким банк скористався, а отже строк повернення кредиту настав, а оскільки не був повернутий станом на цю дату і сам договір не припинив дію (оскільки зобов'язання припиняються виконанням належним чином), тому ані законодавець, ані кредитний договір, ані договір іпотеки не зобов'язує додатково повідомляти позичальника, який є відмінним від іпотекодавця, про наявність порушень кредитного договору.

Доводи позивача, про неможливість вчинення виконавчого напису нотаріуса до закінчення строку, на який укладено кредитний договір, суд вважає необґрунтованими, оскільки право банку вимагати дострокового повернення несплаченої частини закріплено відповідними нормативно-правовими актами.

У відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем, у строк та в порядку, встановленому договором (ст.1049 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилися, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Тому, наявність часткової оплати позивачем певних коштів за кредитним договором укладеним між ним і відповідачем, але з порушенням умов визначених договором, - додатково підтверджує порушення зобов'язання зі сторони позивача і правомірність дій відповідача.

Твердження позивача про порушення приватним нотаріусом вимог ч. 3 ст.13-1 ЗУ «Про нотаріат», а саме те, що приватним нотаріусом вчинено виконавчий напис не в межах свого нотаріального округу, спростовується наступним.

Відповідно до ч.1 ст. 13-1 ЗУ «Про нотаріат», нотаріальний округ - це територіальна одиниця, в межах якої нотаріус здійснює нотаріальну діяльність і в межах якого знаходиться державна нотаріальна контора, в якій працює державний нотаріус або робоче місце приватного нотаріуса.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваний виконавчий напис вчинено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_2 саме у своєму нотаріальному окрузі м. Запоріжжя, в межах його, на той час, компетентності. Тому, твердження про порушення вимог ч.1 ст. 13-1 ЗУ «Про нотаріат» є безпідставними.

Щодо тверджень позивача про необхідність застосування ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або оголошення його банкрутом», то суд вважає, що він не застосовується до спірних правовідносин, оскільки діє ст. 88 ЗУ «Про нотаріат».

Ст. 10, 11 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Оскільки боржник - позивач свого зобов'язання належним чином не виконував, що не заперечується сторонами, Банк мав право звернути стягнення на предмет іпотеки, а тому в задоволені позову ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 212-215, ЦПК України, ст.ст. 18,590 ЦК України, ЗУ «Про іпотеку», ЗУ «Про нотаріат», п.п. 282, 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затв. наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004р. №20/5, п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріусу, затв. Постановою КМУ від 29.06.1999р. за №1172, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволені позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», правонаступник ТОВ «Кей-Колект» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягаю виконанню - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області протягом 10 днів.

Суддя: Мусієнко Н. М.