Ухвала суду № 32688979, 29.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" липня 2013 р. м. Київ К/9991/54958/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.за участю секретаряГончар Н.О.та представників сторін: від позивача Чуєв С.В., Пушкарь О.М.від відповідачаНиконенко Я.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.03.2012та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2012

у справі № 2а-15001/11/2670

за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімічні технології»

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Омега» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002102201 від 14.10.2011.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.03.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2012, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002102201 від 14.10.2011.

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби подала касаційну скаргу, у відповідності до якої, посилаючись на порушення судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва була проведена виїзна планова документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.03.2011, за результатами якої складено акт № 148/2201/21626809 від 28.09.2011;

- за висновками вказаного акту перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем пп.пп.7.6.1, 7.6.3, 7.6.4 п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у завищенні у 2010 році суми валових витрат та валового доходу від операцій з векселями, емітентом яких є ТОВ «Хімічні технології». Такий висновок контролюючого органу був зроблений внаслідок того, що в провадженні СВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва є кримінальна справа № 80-0264, яка порушена за фактом фіктивного підприємництва ТОВ «Хімічні технології» за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України. Крім того, перевіряючими встановлено, що в простих векселях серії АА 1164350 номіналом 7 071 600,00 грн. (з датою складання 19.12.2008), серії АА 1080392 номіналом 16 000 000,00 грн. (з датою складання 24.04.2008) та серії АА 2109246 номіналом 35 000 000,00 грн. (з датою складання 20.05.2010), в порушення норм ст.5 Закону України «Про обіг векселів в Україні», відсутній такий обов'язковий реквізит як «підпис головного бухгалтера ТОВ «Хімічні технології» Ройка Р.І.», а тому податковим органом зроблений висновок, що такі векселя не мають сили простих векселів;

- також податковим органом встановлено порушення позивачем пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у заниженні скоригованих валових доходів від діяльності іншої, ніж страхова, на суму доходів з інших джерел за 2010 рік на загальну суму 5 103 000,00 грн. (в т.ч.: за ІІІ кв. 2010 року - 5 103 000,00 грн., за 2010 рік - 5 103 000,00 грн.);

- на підставі вказаного акту перевірки Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002102201 від 14.10.2011 про визначення позивачу податкового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 1 594 688,00 грн. (з яких: 1 275 750,00 грн. - основний платіж та 318 938,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що:

- позивач веде податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами відповідно до пп.7.6.1 п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;

- позивачем (як покупцем) були укладені з контрагентами відповідні договори купівлі та продажу простих векселів серії АА 1164350, серії АА 1080392 та серії АА 2109246, емітованих ТОВ «Хімічні технології», за умовами яких право власності на векселі переходить від продавця до покупця з моменту підписання актів приймання-передачі векселів. Фактична передача векселів підтверджується актами приймання-передачі, договорами доручення на купівлю векселів та відповідними звітами повіреного. Придбавши вказані векселі, позивач зарахував їх на баланс та відніс до складу витрат від операцій з цінними паперами звітного періоду. При цьому, факт оплати позивачем придбаних векселів шляхом перерахування безготівкових коштів на розрахункові рахунки контрагента відповідачем не заперечується.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали безпідставними та необґрунтованими висновки податкового органу про порушення позивачем пп.4.1.6 п. 4.1 ст.4, пп.пп.7.6.1, 7.6.3, 7.6.4 п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин), з чим погоджується суд касаційної інстанції з огляду на наступне.

Оподаткування операцій з цінними паперами та деривативами на момент виникнення спірних відносин було врегульовано пунктом 7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пп.7.6.2 п.7.6 ст.7 названого Закону норми цього пункту поширюються на платників податку - торговців цінними паперами та деривативами, а також на будь-яких інших платників податку, які здійснюють операції з торгівлі цінними паперами та деривативами.

За змістом пп.7.6.1 п.7.6 ст.7 названого Закону платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами. Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону. Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду. Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом.

Підпунктом 7.6.3 п.7.6 ст.7 названого Закону встановлено, що під терміном «витрати» слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

Підпунктом 7.6.4 п.7.6 ст.7 названого Закону встановлено, що під терміном «доходи» слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшену на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням. До складу доходів включається також сума будь-якої заборгованості платника податку, яка погашається у зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями) передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ст.9 названого Закону).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Разом з тим, відповідно до ст.75 Уніфікованого Закону «Про переказні векселі та прості векселі» простий вексель містить: (1) назву «простий вексель», яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; (2) безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей; (3) зазначення строку платежу; (4) зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; (5) найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж; (6) зазначення дати і місця складання простого векселя; (7) підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Згідно ч.3 ст.5 Закону України «Про обіг векселів в Україні» вексель підписується від імені юридичних осіб власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. Підписи скріплюються печаткою.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, доказів наявності у штаті емітента векселів (ТОВ «Хімічні Технології») посади головного бухгалтера відповідачем не надано.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного, не спростованого доводами касаційної скарги, висновку, що позивачем правомірно сформовані валові витрати та валові доходи на підставі належним чином оформлених первинних документів за наслідками реальних господарських операцій придбання та продажу простих векселів, емітованих ТОВ «Хімічні технології».

Крім того, посилання податкового органу на те, що в провадженні СВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва знаходиться кримінальна справа № 80-0264, яка порушена за фактом фіктивного підприємництва ТОВ «Хімічні технології» за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України, є безпідставними, оскільки на момент укладення та виконання договорів купівлі-продажу простих векселів ТОВ «Хімічні Технології» (їх емітент) було належним чином зареєстрованою юридичною особою та перебувало на податковому обліку, вироків суду за результатами розслідування вказаної кримінальної справи податковим органом суду не надано.

Щодо посилання відповідача на невключенням позивачем до валового доходу сум доходу у вигляді безповоротної фінансової допомоги, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно пп.1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності: основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів. нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

З аналізу наведених норм вбачається, що безповоротна фінансова допомога передбачає безоплатність товарів (робіт, послуг).

При цьому, факт отримання позивачем грошових коштів за реалізовані векселі саме за договорами купівлі-продажу векселів відповідачем не заперечується.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного, не спростованого доводами касаційної скарги, висновку про безпідставність тверджень відповідача про порушення позивачем податкового законодавства при здійсненні операцій з цінними паперами у звітному періоді.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами попередніх інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.03.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2012 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний