Ухвала суду № 32688970, 29.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" липня 2013 р. м. Київ К/9991/60943/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А., за участю секретаря Гончар Н.О.та представниківпозивача Ільченко І.В., Затулін Д.О.відповідача Федоренко О.А.прокурор Турлова Ю.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби на постановуЛуганського окружного адміністративного суду від 25.07.2012 та ухвалуДонецького апеляційного адміністративного суду від 05.09.2012 у справі № 2а/1270/1898/2012за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Луганський комбінат «Втормет»доДержавної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової службиза участю прокуратури Артемівського району м. Луганська Провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганський комбінат «Втормет» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 25.07.2012 позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в Артемівському районі м. Луганська № 0000122300 від 25.01.2012.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.09.2012 постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25.07.2012 залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ в Артемівському районі м. Луганська, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25.07.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.09.2012 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Відповідачем подано клопотання про заміну Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби її правонаступником - Державною податковою інспекцією в Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів дійшла висновку щодо його обґрунтованості та наявності підстав для його задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Луганський комбінат «Втормет» з питань відносин з ПП «Ком-Поа» за період з 01.12.2010 р. по 31.12.2010 р., за результатами якої складено акт перевірки № 194/2300/32474002 від 29.04.2011.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого встановлено заниження позивачем податку на додану вартість на 2 061 571,00 грн. за грудень 2010 року.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000122300 від 25.01.2012, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 2 576 964,00 грн., у тому числі за основним платежем - 2 061 571,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 515 393,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість» вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно абз.1 пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, право платника податку на податковий кредит виникає, якщо ним у звітному періоді сплачені суми податку на додану вартість у ціні товару (послуг), який придбавається з метою використання в господарській діяльності, та за наявності належним чином оформленої податкової накладної.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «Луганський комбінат «Втормет» та ПП «Ком-Поа» укладено договори поставки брухту чорних та кольорових металів № 589А від 30.12.2009 та № 739Ф від 20.10.2010, , відповідно до умов яких постачальник зобов'язується передати у власність покупця брухт чорних та кольорових металів згідно специфікацій, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити за нього на умовах цього договору. Пунктом 1.3 договорів визначено, що поставка товару здійснюється згідно специфікацій, зміст якої та порядок узгодження визначені сторонами у тексті вказаного договору. У розділі 3 договорів визначено, що поставка товару здійснюється автомобільним або залізничним видом транспорту. Відповідно до п.3.7 договорів датою поставки вважається дата виписки вантажеотримувачем приймально-здаточних актів.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що за результатами вищевказаних господарський операцій були належним чином оформлені: податкові накладні: № 12313 від 31.12.2010 до договору № 589А від 30.12.2009 на загальну суму 8433029,11 грн., у тому числі ПДВ - 1405504,85 грн.; № 12312 від 31.12.2010 до договору № 739Ф від 20.10.2010 на загальну суму 3936400,14 грн., у тому числі ПДВ - 656066,70 грн.; видаткові накладні: № КО-12313 від 31.12.2010 до договору № 589А від 30.12.2009 на загальну суму 8433029,11 грн., у тому числі ПДВ - 1405504,85 грн.; № КО-12312 від 31.12.2010 до договору № 739Ф від 20.10.2010 на загальну суму 3936400,14 грн., у тому числі ПДВ - 656066,70 грн.; приймально-здаточні акти, посвідчення про вибухобезпечність металобрухту, акти про походження брухту кольорових і чорних металів; акти звірки між ТОВ «Луганський комбінат «Втормет» та ПП «Ком-Поа».

При цьому, як встановлено судами, податкові накладні № 12313 від 31.12.2010 та № 12312 від 31.12.2010 мають всі необхідні реквізити, обов'язковість наявності яких встановлена Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем сплачено ПП «Ком-Поа» за отриманий товар 12391000,00 грн. Використання позивачем товару, отриманого від ПП «Ком-Поа», у подальшій господарській діяльності підприємства підтверджено належним чином наявними видатковими накладними, актами приймання-передавання металобрухту, накладними на передачу матеріалів у виробництво.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного, не спростованого доводами касаційної скарги, висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит у грудні 2010 року за результатами реальних господарських операцій на підставі податкових накладних, отриманих від ПП «Ком-Поа».

Колегія суддів погоджується також з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що невідповідність підпису продавця у податкових накладних № 12313 від 31.12.2010 та № 12312 від 31.12.2010 не свідчить про незаконність формування позивачем податкового кредиту на підставі вказаних накладних, оскільки належних доказів того, що вказана обставина (невідповідність підпису) була відома позивачу на момент отримання податкової накладної та включення її до складу податкового кредиту відповідачем суду не надано.

Окремий недолік податкової накладної сам по собі не може бути безумовною підставою для позбавлення податкової накладної сили звітного документа, а відтак, позбавлення покупця права на формування податкового кредиту. При цьому, не може бути підставою для нарахування податкового кредиту неналежним чином оформлена податкова накладна, яка не дає можливості ідентифікувати покупця або його контрагента, за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність господарської операції.

Судова колегія також зазначає, що судом першої інстанції по справі було призначено судово-економічну експертизу, з висновку якої від 02 липня 2012 року № 1065/24 вбачається, що дослідженням наданих документів зазначене в акті податкової інспекції від 29 квітня 2011 року № 194/2300/32474002 заниження об'єкту оподаткування ТОВ «Луганський комбінат «Втормет» за грудень 2010 року та донарахування до сплати грошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 2576964,00 грн. (з яких за основним платежем - 2061571,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 515393,00 грн.) документально не підтверджується.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що висновки акта перевірки № 194/2300/32474002 від 29.04.2011 про наявність порушень податкового законодавства з боку ТОВ «Луганський комбінат «Втормет» ґрунтуються на порушеннях податкового законодавства, допущених контрагентом позивача - ПП «Ком-Поа».

Разом з тим, порушення податкового законодавства з боку контрагента платника податків не може автоматично свідчити про наявність порушень податкового законодавства саме з боку позивача без підтвердження належними та допустимими доказами, а тому не може тягнути за собою настання для нього негативних наслідків.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

За таких обставин суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судами апеляційної та першої інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 160, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Допустити заміну відповідача (Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби) його правонаступником - Державною податковою інспекцією в Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області.

2. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

3. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25.07.2012 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.09.2012 р. залишити без змін.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний