Ухвала суду № 32688783, 15.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" липня 2013 р. м. Київ К/800/8581/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

за участю секретаря Мартиненко І.В.

представника позивача Польнікової Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11.01.2012

республіки Крим від Р

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2012

у справі № 2а-0870/7820/11

за позовом Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11.01.2012, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2012, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі від 11.05.2011 № 0000960802 в частині застосування пені за порушення термінів розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності в сумі 9948376,34 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витратив сумі 3,40 грн.

СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права: п. 3.3 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління НБУ від 24.03.1999 № 136, наголошуючи на тому, що датою імпорту, у випадку ввезення товарів на територію України, є дата завершення оформлення ВМД типу ІМ-40.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення позивачеві відповідно до вимог ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94-ВР за податковим повідомленням рішенням оспорюваного позивачем грошового зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 9948376,34 грн. слугували висновки перевірки, викладені в акті від 18.04.2011 № 57/08-02/14307794 за період з 28.08.2009 по 11.04.2011, про порушення вимог ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94-ВР. Порушення полягало у тому, що товари за низкою контрактів між позивачем з рядом нерезидентів надійшли на територію України з перевищенням встановленого законом граничного терміну з моменту здійснення авансового платежу.

Податковий орган виходить з того, що датою імпорту, у випадку ввезення товару на територію України, слід вважати дату завершення оформлення ВМД, якою засвідчується фактичне переміщення товару через митний кордон України.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 № 959-ХІІ (із змінами та доповненнями) моментом здійснення імпорту є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що імпортується, від продавця до покупця.

Відповідно до ст. 6 Митного кодексу України (2002 року, чинного на час виникнення спірних відносин) межі митної території України є митним кордоном України. Митний кордон України збігається з державним кордоном України, за винятком меж території спеціальних митних зон та меж штучних островів, установок і споруд, створених у виключній (морській) економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України.

З положень ст. 1 вказаного Кодексу випливає, що під «ввезенням в Україну та вивезенням з України товарів» розуміється фактичне їх переміщення через митний кордон України.

Таким чином, ввезення в Україну товару, що підлягає митному оформленню службовими особами митниці з метою забезпечення митного контролю та для застосування засобів державного регулювання ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через територію України, неможливо без його фактичного переміщення через митний кордон України. Тобто поняття «перетину товаром митного кордону України» збігається із «переміщенням товару через митний кордон України - ввезенням товару в Україну», підставою для якого в режимі імпорту є наявність на товар товаросупровідного документу, на якому проставляється відбиток штампу «під митним контролем» з відповідною датою та який підтверджує факт та дату перетину товаром митного кордону.

При чому «перетин товаром митного кордону України», який засвідчується відбитком штампу «під митним контролем» з відповідною датою, не можна ототожнювати з «пропуском товарів через митний кордон України», який здійснюється виключно після завершення митного оформлення в тому обсязі, який відповідає меті його переміщення через митний кордон України і який підтверджується оформленою ВМД.

З огляду на викладене, імпортний товар вважається таким, що ввезений на митну територію України з моменту перетину митного (державного) кордону України, а не з моменту завершення оформлення ВМД.

Враховуючи наведене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11.01.2012 республіки Крим від Р

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло