Ухвала суду № 32688405, 18.03.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2013 р.Справа № 2а-12768/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.01.2013р. по справі № 2а-12768/12/2070

за позовом Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробничого підприємства

до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Харківське державне авіаційне орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробниче підприємство в інтересах відокремленого підрозділу ХДАВП - Чугуївського авіаційно-технологічного заводу (надалі за текстом - ЧАТЗ ХДАВП, позивач) звернувся до суду з позовом до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби (надалі за текстом - Чугуївська ОДПІ, відповідач), в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.10.2012 року №0001241722 та №0002322311.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.01.2013 року адміністративний позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби від 29.10.2012 року №0001241722 та №0002322311.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 1, ст. 12, ч. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що визначені позивачу за наслідками проведеної перевірки суми грошового зобов'язання є поточними, оскільки вказані грошові зобов'язання були виявлені податковим органом після порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, в зв'язку з чим, на них не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів.

На підставі ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 27.08.2012 року по 05.10.2012 року Чугуївською ОДПІ проведено планову виїзну перевірку Чугуївського авіаційно-технологічного заводу, який є відокремленим підрозділом Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробничого підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року, за наслідками якої складено акт перевірки №691/2211/00235989 від 12.10.2012 року.

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог діючого законодавства, зокрема: п.п.4.1.6 п.4.1, п.4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3. ст. 5, п.п.11.2.1 п. 11.2, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11, пп. 12.1.5 п. 12.1 ст.12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - занижено податок на прибуток на загальну суму 55778 грн.; п.п.4.1.6п.4.1,п.4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3. ст. 5, п.п.11.2.1 п. 11.2, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11, пп. 12.1.5 п. 12.1 ст.12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 156957 грн.; п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та п.п. 168.1.2 п. 168.1 ст.168 Податкового кодексу України - несвоєчасне перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 397250,81 грн. та не перерахування податку до бюджету на загальну суму 847433,80 грн., який підлягає обов'язковому перерахуванню до бюджету.

На підставі вищезазначеного акту, Чугуївською ОДПІ 29.10.2012 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0001241722, яким позивачу визначено суму штрафних (фінансових) санкцій з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковим агентам, у доходу платника податку у вигляді заробітної плати у розмірі 84282,18 грн.;

- №0002322311, яким позивачу визначено суму штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток/доходи/підприємств і організацій державного підпорядкування у розмірі 13944,5 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що сума штрафних (фінансових) санкцій, визначена за податковими повідомленнями-рішеннями, нарахована за період, що передував 29.10.2012 року, тобто до моменту порушення провадження у справі про банкрутство Підприємства та до початку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, що свідчить про належність її до категорії конкурсних вимог та, як наслідок відсутності у контролюючого органу встановлених законом підстав для визначення позивачу суми податкового зобов'язання на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Правовідносини, які виникають між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів, врегульовані нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992р. № 2343-ХІІ (надалі за текстом - Закон України № 2343-ХІІ).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство (ст. 1 Закону України № 2343-ХІІ).

Положення ст.12 Закону України №2343-ХІІ, яка встановлює, зокрема, заборону нараховувати протягом дії мораторію неустойку (штраф, пеню), інші фінансові (економічні санкції) за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) стосується вимог, зобов'язань, які підпадають під поняття мораторію і застосовуються у контексті ст.1 цього Закону, де наведене саме визначення мораторію.

При цьому, нарахування штрафу по всіх видах заборгованості за зобов'язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється, згідно з ч.І ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Отже, мораторій зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли до дня введення мораторію, а отже, і припиняє заходи, спрямовані на їх забезпечення.

Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Таким чином, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за не виконання згаданих зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій, грунтується на законі.

Колегія суддів зазначає, що Верховний суд України, висловлюючи правову позицію при розгляді справ цієї категорії, зокрема, у постановах від 25 червня 2011 року (справа №21-113а11) та від 4 липня 2011 року (справа №21-144а11), дійшов до аналогічного висновку.

Крім того, вказана правова позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство», відповідно до якої зазначено, що згідно з абзацом четвертим частини четвертої статті 12 Закону (2343-12) протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). За змістом статті 12 Закону (2343-12) мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, їх виконання для боржника є обов'язковим, але пеня, штраф та інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, ненараховуються, оскільки дана норма визначає конкретний проміжок часу, який відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний із його суттю.

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

З матеріалів справи вбачається, ухвалою Господарського суду Харківської області про порушення провадження у справі про банкрутство від 29.10.2012 року по справі № 5023/4852/12 було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів позивача.

Відповідно до акту перевірки №691/2211/00235989 від 12.10.2012 року та наявних в матеріалах справи розрахунків фінансових санкцій визначених на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, вбачається, що підставою нарахування контролюючим органом суми штрафних (фінансових) санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 29.10.2012 року №0002322311 став висновок перевіряючи про завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 3 квартал 2009 року, за податковим повідомленням-рішенням від 29.10.2012 року №0001241722 - несвоєчасне перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб та не перерахування податку до бюджету за січень 2011 року - травень 2012 року.

Враховуючи, що строк виконання податкових зобов'язань по податку на прибуток та податку на доходи фізичних осіб настав у позивача до 29.10.2012 року, тобто до порушення провадження у справі про банкрутство, дія мораторію на виконання цих податкових зобов'язань розповсюджується, а нарахування штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань забороняється.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі щодо визначення позивачу грошових зобов'язань про нарахування штрафних санкцій як поточні вимоги у зв'язку з тим, що податкові зобов'язання були виявлені відповідачем після порушення справи про банкрутство, є необгрунтованими, з огляду на наступне.

Поточними є кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство (ст. 1 Закону України №2343-ХІІ).

Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

За змістом п. 37.2 ст. 37 Податкового кодексу України податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку.

Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України).

Отже, строк виконання зобов'язань виникає в момент настання обставин, за яких платник податку повинен сплатити податкові зобов'язання, а не в момент встановлення порушення вимог податкового законодавства контролюючим органом та донарахування таких грошових зобов'язань.

Згідно з п.п. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

З урахуванням вказаних вимог чинного податкового законодавства, а також доказів, наявних в матеріалах справи, строк податкових зобов'язань позивача, встановлених спірним актом перевірки, настав до 29.10.2012 року, тобто до порушення провадження у справі про банкрутство, отже дія мораторію на виконання цих податкових зобов'язань розповсюджується, а нарахування штрафних санкцій за порушення вимог податкового законодавства відповідно до положень ст.12 Закону України № 2343-ХІІ, є безпідставним.

За викладених обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Таким чином, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.01.2013р. по справі № 2а-12768/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В.Судді(підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Шевцова Н.В.