Ухвала суду № 32688374, 13.05.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2013 р.Справа № 820/1226/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2013р. по справі № 820/1226/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕМОС-АГРО"

до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Демос-Агро» (далі за текстом - ТОВ «Демос-Агро», позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби (далі за текстом - ХОДПІ, відповідач), в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.08.2012 року № 0000480225 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 19846,00 грн. та № 0000470225 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 25885,50 грн. (в т.ч. 17257,0 грн. - за основним платежем, 8628,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2013р. адміністративний позов задоволено у повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 22.08.2012 року № 0000480225 та № 0000470225.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.1, 198.3 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 129 Конституції України.

ХОДПІ зазначає, що ТОВ «Демос-Агро» завищено податковий кредит за липень, вересень 2011 року на суму 17257,0грн. та завищено валові витрати ІІІ кварталу 2011 року на суму 86285,0грн. по взаємовідносинам з ПП «Баварія-Ф» та обґрунтовує дане порушення відсутністю реального здійснення сторонами господарських операцій і, як наслідок, дефектністю відповідних первинних документів.

На підставі ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Демос-Агро» зареєстровано як юридична особа Харківською районною державною адміністрацією Харківської області 10.08.2010 року, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрації юридичної особи (а.с. 83 т. 1) та перебуває на обліку у Харківській ОДПІ Харківської області з 11.08.2010 року, що підтверджується довідкою від 11.08.2010 року № 2612 (а.с. 85 т. 1).

03.08.2012 року ХОДПІ була проведена документальна невиїзна позапланова перевірка ТОВ «Демос-Агро» з питань правильності обчислення та нарахування ПДВ та податку на прибуток за липень, вересень 2011 року по операціям з ПП «Баварія-Ф», за результатами якої був складений Акт № 1992/220/37131555 від 03.08.2012 року (а.с. 14-24 т. 1).

Актом перевірки № 1992/220/37131555 від 03.08.2012 року зафіксовано порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України в результаті чого занижено суму ПДВ на 17257,00грн., у тому числі за липень 2011 року на 7418,00грн., за вересень 2011 року на 9839,00грн.; п.п. 138.1.1, п. 138.1 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України в результаті чого встановлено заниження суми податку на прибуток у сумі 19846,00грн., у тому числі за 3 квартал 2011 року включено суму 19846,00грн.

На підставі висновків Акту перевірки № 1992/220/37131555 від 03.08.2012 року ХОДПІ були винесені спірні податкові повідомлення-рішення від 22.08.2012 року № 0000470225 та № 0000480225 (а.с. 26-27 т. 1).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з безпідставності та необґрунтованості нарахування грошових зобов'язань позивачу, оскільки він не несе відповідальності за постачальника діяльність якого на думку податкового органу містить ознаки нікчемності, а також з наявності документального підтвердження здійснення господарських операцій з ПП «Баварія-Ф».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Так, згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум ПДВ є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Демос-Агро» (замовник) та ПП «Баварія-Ф» (постачальник) був укладений Договір поставки № 1005-2 від 10.05.2011 року, відповідно до предмету якого постачальник зобов'язується поставити товари, а покупець прийняти та оплатити його (а.с. 29-31 т. 1). Вартість та кількість товару узгоджувалась сторонами шляхом підписання Специфікації до договору (а.с. 51 т. 2).

За вказаним договором ТОВ «Демос-Агро» було придбано у ПП «Баварія-Ф» пакувальні матеріали, що підтверджується копіями видатковими накладними № рн-2907-30 від 29.07.2011 року, рн-29/08 від 29.08.2011 року, № рн-3009-39 від 30.09.2011 року, рн-3009-38 від 30.09.2011 року, рн-2510-14 від 25.10.2011 року, рн-2710-11 від 27.10.2011 року (а.с. 33-38 т. 1).

Вартість вказаних товарів була оплачена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ПП «Баварія-Ф» згідно платіжних доручень з відміткою банківської установи. (а.с. 45-51 т. 1, 5-13 т. 2).

ПП «Баварія-Ф» були виписані податкові накладні № 44100 від 29.07.2011 року, № 471 від 30.09.2011 року, № 472 від 30.09.2011 року (а.с. 52-54 т. 1), згідно яких суми ПДВ були віднесені до складу податкового кредиту.

Придбані товари фактично переміщено силами постачальника, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних (а.с. 55-60 т. 1).

Також, колегією суддів встановлено, що позивач, серед іншого, здійснює діяльність з роздрібної торгівлі з магазинів якими він користується відповідно до договорів оренди від 01.06.2011 року (а.с. 93-96 т. 1) та від 01.08.2011 року (а.с. 98-101 т. 1). Згідно з технічними паспортами на орендовані будівлі, останні являють собою магазини (а.с. 14-24 т. 2).

Придбані у ПП «Баварія-Ф» товарно-матеріальні цінності були оприбутковані позивачем на складі підприємства та в подальшому передані зі складу у магазини, що підтверджується копіями накладними-вимогами (а.с. 41-44 т. 1) і використовувались в власній господарській діяльності, як пакувальні матеріали для затарювання товарів, що реалізуються в його магазинах. Обладнання для здійснення фасування наявне у власності ТОВ «Демос-Агро», що підтверджується матеріалами справи.

Згідно п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК України витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема, витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції.

Колегія суддів зауважує, що матеріали справи містять всі первинні документи, належні до складання в спірних правовідносинах, зокрема: договір поставки, видаткові, податкові накладні, платіжні доручення та інш., які не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу, ст.201, ст.138 ПК України, ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Також, колегія суддів зазначає, що положеннями Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (далі за текстом - Порядок), затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984 (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за № 34/18772) передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. За приписами Порядку результати документальних перевірок у разі встановлення порушень оформлюються у формі акта, який є носієм доказової інформації та має містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового законодавства. Порядком визначено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, та зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, які підтверджують наявність факту порушення. Вказане дозволяє стверджувати, що будь-який висновок акта перевірки органу державної податкової служби щодо оцінки повноти та своєчасності виконання платником податків зобов'язань перед бюджетом має ґрунтуватись на відповідних доказах, отриманих у ході перевірки.

Натомість, акт перевірки № 1992/220/37131555 від 03.08.2012 року, складений відповідачем, вказаним вимогам Порядку не відповідає. Відповідачем не наведено жодних належних та допустимих доказів в обґрунтування правомірності визначення спірними податковими повідомленнями-рішеннями сум грошових зобов'язань ТОВ «Демос-Агро».

Відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідач пов'язує виключно з недоліками, які на його думку мають місце в діяльності підприємства-контрагента, але обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.09 р. судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено факт порушення ТОВ «Демос-Агро» вимог чинного на момент виникнення спірних правовідносин податкового законодавства та правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 22.08.2012 року № 0000470225 та № 0000480225.

Таким чином, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2013р. по справі № 820/1226/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В.Судді(підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Шевцова Н.В.