Ухвала суду № 32688383, 10.04.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2013 р.Справа № 2а-14137/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

представника позивача Гусарова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Технологія" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2013р. по справі № 2а-14137/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технологія"

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Технологія" (надалі - ТОВ "Технологія", позивач), звернувся до суду з адміністративним позовом до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби надалі - Західна МДПІ м. Харкова, відповідач), в якому просив суд скасувати податкове повідомлення - рішення від 28.05.2012 року за №0000392212; скасувати податкове повідомлення - рішення від 28.05.2012 року за №0000402212.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 44.1 ст. 44, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, ст. 2, ст. 3, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" , п. 1.2, п. 2.1, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що на підтвердження правомірності укладеного з ТОВ «Промспец Консалтинг» правочину та обґрунтованості відображення в податковому обліку у складі податкового кредиту відповідних сум по придбанню товарно-матеріальних цінностей від зазначеного контрагента, ним до суду були надані усі необхідні первинні документи, які відповідають вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлення від 24.04.2012 року №204 та відповідно до наказу від 24.04.2012 року №227 фахівцем Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби проведено позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ "Технологія" з питання проведення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Промспец Консалтинг» за листопад, грудень 2010 року, квітень, травень, липень, серпень 2011 року, за результатами якої складено акт №575/22-104/21238651 від 14.05.2012 року (а.с. 20-33).

Згідно висновків акту перевірки №575/22-104/21238651 від 14.05.2012 року встановлені наступні порушення позивачем: по податку на додану вартість: п.44.1 ст.44, п. 198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість в розмірі 138644,00 грн., в т.ч. у листопаді 2010 року в розмірі 4879,00 грн., у грудні 2010 року в розмірі 15374,00 грн., у квітні 2011 року в розмірі 14806,00 грн., у травні 2011 року в розмірі 13450,00 грн., у липні 2011 року в розмірі 85016,00 грн., у серпні 2011 року в розмірі 5119,00 грн.; п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України, а саме ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом.

На підставі вищезазначених висновків акту перевірки відповідачем 28.05.2012 року були прийняті податкові повідомлення - рішення №0000392212, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 188775,75 грн., у тому числі за основним платежем - 138644,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 50131,75 грн., та №0000402212, яким збільшено суму грошового зобов'язання за штрафними санкціями в розмірі 510,00 грн. (а.с. 9-10).

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності та обґрунтованості прийнятих податкових повідомлень - рішень від 28.05.2012 року за №0000392212, №0000402212.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що в ході проведення перевірки податковим органом були виявлені порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо неправомірного формування податкового кредиту з ПДВ у листопаді, грудні 2010 року, квітні, травні, липні, серпні 2011 року на загальну суму 138644,00 грн. в результаті фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Промспец Консалтинг».

В 2010 році порядок формування податкового кредиту, обчислення та сплата податку на додану вартість врегульовувались положеннями ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 % від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В 2011 році правила формування податкового кредиту, обчислення та сплата подану на додану вартість врегульовані розділом V Податкового кодексу України. Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом як п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", так і п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, що здійснює операції з постачання товарів/послуг.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до частини 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Разом з цим колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальниками податкових накладних, не є безумовною підставою для обрахування податкового кредиту по ПДВ, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що господарські взаємовідносини між "АЗ-Трейд" та ТОВ «Промспец Консалтинг» у перевіреному періоді відбувались за договором купівлі - продажу №17 від 19.11.2010 року з додатковою угодою до цього договору №1 від 25.01.2011 року (а.с. 47-50), предметом якого є купівля - продаж товарно-матеріальних цінностей - металопрокату, будівельних матеріалів, інструменту та хімічної сировини.

Пунктом 3.1 вказаного договору передбачено, що відвантаження товару здійснюється за рахунок ТОВ "Технологія" - самовивіз.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем були надані видаткові накладні, податкові накладні.

Відповідно до видаткових накладних отримання товару здійснював директор ТОВ "Технологія" ОСОБА_2

Розрахунки між підприємствами за вказаним договором проведені в повному обсязі у безготівковій формі через розрахунковий рахунок на підставі рахунків - фактур, копії яких приєднані до матеріалів справи.

Колегія суддів зазначає, що у вказаних документах наявні необхідні реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відсутність яких спричиняє втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Разом з тим, досліджуючи питання руху активів у спірних правовідносинах, колегія суддів виходить з того, що за змістом норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Закону України "Про податок на додану вартість", Податкового кодексу України наявність первинних документів є обов'язковою, але не достатньою умовою для формування податкового кредиту та валових витрат, оскільки факт виконання зобов'язання за правочином зумовлює складання й інших документів, а тому, формальне складення лише первинного документа не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції.

Податковий кредит з ПДВ може бути сформований платником податків лише за реально проведеною господарською операцією, тобто за господарською операцією, яка спричинила зміни у структурі та стані активів і зобов'язань суб'єкта господарювання, за умови, що проведення господарської операції підтверджується також і іншими документами, складання яких передбачено законодавством та є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.

З огляду на викладене, реальність господарської операції з придбання товарів має підтверджуватись також документами про фізичне переміщення придбаних товарів у просторі та документами про зберігання придбаних товарів.

Відповідно до норм ч.2 ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" та норм Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні (затверджено постановою КМУ від 25.02.2009р. №207), документами на перевезення вантажів автомобільним транспортом є дорожній лист або товарно-транспортна накладна.

Підпунктом 11.1 п.11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568; далі за текстом - Правила №363) визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Оприбуткування товарів без наявності товарно-транспортної накладної, в разі фізичного переміщення товарів в просторі за допомогою автомобільного транспорту, нормами чинного законодавства не передбачено.

Відповідно до абз. 2 п.п. 11.1 п. 11 Правил №363, залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не підтверджено транспортування товару за договором купівлі - продажу №17 від 19.11.2010 року транспортними накладними чи подорожніми листами, а також не підтверджено здійснення вантажно-розвантажувальних робіт, отриманого від ТОВ „Промспец Консалтинг", товару, та зберігання отриманого товару під час проведення перевірки.

При цьому, директор ТОВ "Технологія" при ознайомленні з актом перевірки №575/22-104/21238651 від 14.05.2012 р власним підписом засвідчив, що первинні, бухгалтерські та інші документи, використані при проведенні перевірки, достовірні, надані в повному обсязі, а додаткові (інші) документи, що свідчать про діяльність суб'єкта господарювання (спростовують викладені в акті перевірки факти) за період, що перевіряється, відсутні. (а.с. 33).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За приписами п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Колегія суддів відхиляє клопотання позивача щодо залучення до матеріалів справи документів, що підтверджують транспортування товару, оскільки вказані документи не були надані до перевірки, що підтверджено представником позивача в судовому засіданні.

Також колегія суддів зазначає, що на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду про витребування доказів від 29.01.2013 року доказів транспортування товару (товарно-транспортних накладних або подорожних листів), а також доказів здійснення вантажно-розвантажувальних робіт, отриманого від ТОВ „Промспец Консалтинг", товару, та зберігання отриманого товару, позивачем до суду надано не було.

Враховуючи зазначене, порушення вимог податкового законодавства ТОВ "Технологія" встановлені податковим органом за відсутністю вказаних документів.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком податкового органу, що результати, відображені у даних податкового обліку позивача за господарською операцією , фактично не настали. А якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за її змістом, який відображений в укладеному платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

В підтвердження використання позивачем товару, придбаного у ТОВ „Промспец Консалтинг", у межах господарської діяльності, а саме для виготовлення та подальшої реалізації побутових чистильно-мийних засобів, а також при здійсненні будівельних робіт, представником позивача надано до суду договори, укладені між ТОВ "Технологія" та ТОВ «НК «ВОСТОК», ТОВ «С-ТРАНС», АТЗТ «ХЛАДПРОМ», ДО Комбінат «СВІТАНОК», ВАТ «Новатор», видаткові накладні, акти виконаних робіт, довідку про вартість виконаних будівельних.

Проте, з вказаних документів не вбачається, що саме, придбаний у ТОВ „Промспец Консалтинг" товар, було використано у виробництві побутових чистильно-мийних засобів, а також при здійсненні будівельних робіт. Окрім цього, неможливо встановити, що цей товар було використано у межах господарської діяльності позивача в повному обсязі.

Також, до суду не надано доказів наявності у ТОВ "Технологія" власних або орендованих приміщень, де здійснювалось виробництво зазначеної продукції, яким чином здійснювалось виробництво цієї продукції, а також доказів наявності необхідного персоналу та обладнання для здійснення будівельних робіт за вищезазначеними договорами.

Отже, матеріалами справи не підтверджено реальність здійснення фінансово-господарських операцій з отримання та перевезення товару від ТОВ „Промспец Консалтинг" та подальше використання позивачем цього товару у межах господарської діяльності платника податку.

Також досліджуючи питання реальності виконання умов договору купівлі - продажу №17 від 19.11.2010 року, укладеного між позивачем та ТОВ „Промспец Консалтинг", колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За змістом ст. 673 Цивільного кодексу України обов'язковими умовами договору купівлі-продажу товару є якість товару.

Згідно з п. 5.1 договору купівлі - продажу №17 від 19.11.2010 року якість переданого продавцем товару повинна відповідати вимогам, діючим в Україні на момент поставки. У випадках, передбачених законодавством України, Продавець повинен надати Сертифікат виробника.

Між тим, на підтвердження реальності вчинення господарської операції за договором купівлі-продажу, позивачем не було надано документів на підтвердження якості придбаного товару.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено факту реального виконання умов договору купівлі - продажу №17 від 19.11.2010 року, що не надає йому право на формування податкового кредиту.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи не підтверджено реальність здійснення фінансово-господарських операцій з отримання та перевезення товару від ТОВ „Промспец Консалтинг" та подальше використання позивачем цього товару у межах господарської діяльності платника податку.

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірного застосування штрафної санкції за ненадання позивачем на запит податкового органу під час проведення перевірки документів, що запитувались.

Відповідно до п. 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з п. 121.1. ст. 121 Податкового кодексу України ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, під час проведення перевірки директору ТОВ «Технологія» особисто під підпис 24.04.2012 року було вручено запит (вих. №1103/10/22-110 від 24.04.2012 року) щодо включення сум по взаємовідносинам з ТОВ "Промспец Консалтинг" до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток, за підсумками 4 кварталу 2010 року, 2-3 кварталу 2011 року (а.с. 89).

Між тим, за вказаним запитом позивачем документів до податкового органу надано не було.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 28.05.2012 року за №0000402212 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за штрафними санкціями в розмірі 510,00 грн.

Таким чином, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технологія" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2013р. по справі № 2а-14137/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В.Судді(підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Шевцова Н.В.

Повний текст ухвали виготовлений 15.04.2013 р.