Ухвала суду № 32688372, 13.05.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2013 р.Справа № 820/502/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2013р. по справі № 820/502/13-а

за позовом Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

до Борівського комунального підприємства теплових мереж

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

Ізюмська об'єднана державна податкова інспекція у Харківській області Державної податкової служби (далі за текстом - Ізюмська ОДПІ, позивач) звернувся до суду з позовом до Борівського комунального підприємства теплових мереж (далі за текстом - Борівське КПТМ, відповідач) в якому просив суд стягнути з відповідача на користь бюджету податковий борг у розмірі 8076,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2013р. в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14, п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Борівське комунальне підприємство теплових мереж зареєстровано як юридична особа 12.05.2003р. та взято на облік податкового органу як платник податків.

Відповідач має заборгованість перед бюджетом зі сплати податку на додану вартість, що склалася в зв'язку з несплатою самостійно узгоджених податкових зобов'язань, визначених згідно податкової декларації № 9079657864 від 18.12.2012р., строк сплати за якою настав 30.12.2012р.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із недотримання позивачем при зверненні до суду із позовом порядку погашення податкового боргу відповідача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Борівське КПТМ було подано до Ізюмської ОДПІ податкову декларацію за листопад 2012 р. з податку на додану вартість №9079657864 від 18.12.2012р., відповідно до якої задекларовано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 8076,00 грн. (а.с.34-35).

На підтвердження вжиття заходів щодо погашення відповідачем узгодженої суми податкового боргу по податковій декларації за листопад 2012 р. з податку на додану вартість №9079657864 від 18.12.2012р. позивачем до матеріалів справи надано першу податкову вимогу №1/21 від 01.07.2005 року, прийняту Ізюмською ОДПІ у Харківській області та другу податкову вимогу №2/30 від 26.08.2005 року, які були направлені Борівському КПТМ поштою та отримані останнім 05.07.2005 року та 30.08.2005 року, що підтверджується копіями повідомлень про вручення поштового відправлення (а.с. 8-9).

Згідно копії витягу про реєстрацію в державному реєстрі обтяжень рухомого майна, 08.02.2010 р. зареєстровано податкову заставу (публічне обтяження) на всі активи Борівського комунального підприємства теплових мереж за погодженням з обтяжувачем, а 19.10.2011 р. проведено перереєстрацію податкової застави, заміна об'єкта, а саме вилучено об'єкт, (всі активи платника податків) та додано об'єкт (майно платника податків згідно акту опису майна № 1/32468926 від 17.10.2011 р.) (а.с.10-11).

30.09.2005 року з метою погашення суми податкового боргу Борівського КПТМ, начальником Ізюмської ОДПІ у Харківській області прийнято рішення № 3 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу та 08.02.2010 року зареєстровано податкову заставу на майно Борівського КПТМ відповідно до витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (а.с.12).

Податковий орган вважає, що у відповідача рахується податковий борг, по податку на додану вартість згідно декларації №9079657864 від 18.12.2012р. в сумі 8076,00 грн. строк сплати по якій настав 30 грудня 2012 року.

Між тим, колегія суддів не може погодитися з такими доводами Ізюмської ОДПІ, враховуючи наступне.

Згідно п. 87.2. ст. 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до ст. 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення. Право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу). Отже, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.

Колегія суддів зазначає, що надані до матеріалів справи податкові вимоги №1/21 від 01.07.2005 року та №2/30 від 26.08.2005 року, не стосуються податкового боргу, який позивач просить стягнути, оскільки позивач просить стягнути податковий борг за декларацією за звітній період листопад 2012 р., а податкові вимоги надані на підтвердження існування боргу, прийняті 01.07.2005 р. № 1/21 та 26.08.2005 р. № 2/30. Тому, на податковий борг який рахувався у відповідача за звітний період листопад 2012 р. по податковій декларації №9079657864 від 18.12.2012р. повинна була прийнята та надіслана платнику податків нова податкова вимога. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що до матеріалів справи не надано доказів здійснення встановлених Податковим кодексом України заходів, які дають податковому органу право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу.

Щодо доводів податкового органу про відсутність підстав для направлення податкової вимоги, оскільки податковий борг не переривався та існував з 2005 року, колегія суддів зазначає про наступне.

Відповідно до пп. 6.2.1. п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Відповідно до пп. 6.2.3. п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Між тим, колегія суддів зазначає, що з 01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який визначає інший порядок погашення податкового боргу.

Згідно п. 87.2. ст. 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до ст. 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення. Право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу). Отже, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги. При цьому, відповідно до п. 59.1 Податкового кодексу, порядок надіслання платникові податків податкової вимоги тотожний порядку надіслання податкового повідомлення-рішення. У свою чергу, згідно з п. 58.3 Податкового кодексу, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла до висновку, що відповідачем не дотримані норми ст.ст. 87, 88, 95 Податкового кодексу України, і звернення з позовом про стягнення податкового боргу є безпідставним.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2013р. по справі № 820/502/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В.Судді(підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Шевцова Н.В.