Рішення № 32687514, 25.07.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 липня 2013 р.

Справа № 902/919/13

Провадження № 4/902/52/13

Господарський суд Вінницької області у складі:

Головуючий суддя В. Білоус

Секретар судового засідання Д. Нестеров

за участю представників:

позивача : Гунько В.В. - згідно довіреності;

відповідача : Антощук В.Д. - згідно довіреності, Гадомський В.Д. - директор, згідно наказу.

Місце розгляду справи : приміщення суду,кімн.№1114

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:Концерну "Поділля" (21037, м .Вінниця, вул. Зодчих, 24)до:Державного підприємства "Дослідне господарство "Бохоницьке" інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України" (23233, Вінницька область, с. Бохоники, вул. Гагаріна, 23227, Вінницька області, с. Агрономічне, вул. Мічуріна, 1) про стягнення 400604,53 грн., з яких: 380 000,00 грн. - основного боргу, згідно договору безвідсоткової - фінансової допомоги № КП-51 від 04.04.2011 р., 3374, 40 грн. - 3% річних, 17230, 13 грн. - пені, -

ВСТАНОВИВ :

Представник відповідача в відзиві на позовну заяву та в судовому засіданні зазначив, що згідно даних бухгалтерського обліку перед позивачем рахується заборгованість в сумі 380 000 грн. по договору № КП-51 від 04.04.2011 р. Важкий фінансовий стан відповідача позбавляє можливості своєчасно розрахуватися із позивачем. З приводу стягнення пені, зазначив, що відповідач не погоджується з розрахунками зазначеними в позовній заяві, оскільки законодавство передбачає можливість застосування штрафних санкцій, зокрема пені, не більше двох облікових ставок НБУ.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача повно, всебічно, об'єктивно і в сукупності дослідивши надані в справу докази, надавши їм юридичну оцінку суд прийшов до висновку, що позовні вимоги, на підставі ст. 11, 16, 525, 526, 530, 610 - 612, 625, 1046, 1049 ЦК України, ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (із змінами і доповненнями), підлягають частковому задоволенню в сумі 383374, 40 грн., з яких: 380000 грн. - боргу з неповернутої фінансової позики, 3374 грн. 40 коп. - 3 % річних та про відмову у стягненні 17230 грн. 13 коп. - пені.

До такого висновку суд прийшов з огляду на таке.

04.04.2011 р. між позивачем - Концерном "Поділля" ( в договорі - „Сторона-1") та відповідачем - Дослідне господарство "Бохоницьке" Інституту кормів НААН України (в договорі „Сторона-2") було укладено договір № КП - 51 безвідсоткової - фінансової допомоги.

Згідно п.п. 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 2.1, 2.1.1, 2.2, 2.2.1, 4.1, 4.2 договору Сторона-1 надає Стороні-2 безвідсоткову - фінансову допомогу в розмірі 520000 грн., а Сторона - 2 зобов'язується повернути грошові кошти у сумі, отриманій від Сторони - 1, у строки та на умовах цього договору. Безвідсоткова - фінансова допомога надається строком до 01 вересня 2011 року. Цільове призначення коштів: одержані кошти Сторона - 2 використовує для проведення весняних польових робіт. Повернення коштів за цим договором може відбуватись шляхом перерахування Стороною - 2 відповідних сум на рахунок Сторони - 1 або шляхом відвантаження Стороною-2 сільськогосподарської продукції Стороні - 1. Нарахування відсотків за користування коштами не проводиться. Строки повернення коштів можуть бути змінені або продовжені лише за додатковою угодою сторін. Сторона - 1 зобов'язана передати суму безвідсоткової - фінансової допомоги Стороні - 2 шляхом безготівкового розрахунку до 30.04.2011р. Сторона - 2 зобов'язана забезпечити дотримання строків повернення коштів, передбачених цим договором. Договір діє з моменту передачі суми безвідсоткової - фінансової допомоги до моменту повного повернення коштів Стороною - 2. Строк дії договору може бути продовжений за додатковою письмовою угодою сторін.

29.08.2011 р. позивач і відповідач уклали додаткову угоду № 1 до договору № КП - 51 безвідсоткової - фінансової допомоги від 04.04.2011 р., в якій домовились внести зміни до договору безвідсоткової - фінансової допомоги від 04.04.2011р., а саме: пункт 1.2. Договору викласти в новій редакції: "1.2. Безвідсоткова - фінансова допомога надається строком до 31 грудня 2012 року. Цільове призначення та напрямки використання коштів визначаються Стороною - 2 самостійно.". У всьому іншому договір безвідсоткової - фінансової допомоги від 04.04.2011р. залишається незмінним. Ця угода є невід'ємною частиною договору безвідсоткової - фінансової допомоги від 04.04.2011р.

27.12.2012 р. позивач і відповідач уклали додаткову угоду № 2 до договору № КП - 51 безвідсоткової - фінансової допомоги від 04.04.2011 р., в якій домовились внести зміни до договору безвідсоткової - фінансової допомоги № КП-51 від 04.04.2011 р., а саме: пункт 1.2. Договору викласти в новій редакції: "1.2. Безвідсоткова - фінансова допомога надається строком до 01 березня 2013 року. Цільове призначення та напрямки використання коштів визначаються Стороною-2 самостійно". У всьому іншому договір безвідсоткової фінансової допомоги № КП-51 від 04.04.2011 р. залишається незмінним. Ця угода є невід'ємною частиною договору безвідсоткової - фінансової допомоги № КП-51 від 04.04.2011 р.

На виконання умов договору безвідсоткової - фінансової допомоги № КП-51 від 04.04.2011 р. позивач надав відповідачеві фінансову позику в сумі 520 000,00 грн., що стверджується платіжними дорученнями № 157 від 07.04.2011 р., № 160 від 11.04.2011 р., № 177 від 20.04.2011 р., копіями банківських виписок по рахунку відповідача.

Відповідач зобов"язання взяті в договорі безвідсоткової - фінансової допомоги № КП-51 від 04.04.2011 р. виконав частково, повернув частину отриманих коштів у розмірі 140 000,00 грн., що стверджується платіжним дорученням № 332 від 22.07.2011 р.

Таким чином, борг відповідача перед позивачем з неповернутої фінансової позики становить 380 000, 00 грн., що і стало причиною виникнення спору.

15.05.2013 р. позивач надіслав відповідачу претензію № 93/02 від 15.05.2013 р. з вимогою сплатити борг в сумі 380 000, 00 грн. до 30.05.2013 р.

Відповідач у відповіді на претензію № 66 від 29.05.2013 р. борг визнав.

З огляду на предмет і характер зобов'язань взятих сторонами в договорі, між сторонами виникли правовідносини, які регулюються главою 71 ЦК України, зокрема ст. 1046, 1049 ЦК України.

Статтею 1046 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Як вбачається із ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 527 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Як вбачається із приписів ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Статті 628, 629 ЦК України передбачають, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст. 202 ГК України, ст.599 ЦК України зобов'язання, зокрема, припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Окрім боргу позивач заявив до стягнення 17230, 13 грн. - пені, 3374, 40 грн. - 3% річних за період з 02.03.2013 р. по 20.06.2013 р.

Відповідно ж до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (із змінами і доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Сторони в договорі № КП - 51 безвідсоткової - фінансової допомоги від 04.04.2011 р. не передбачили такого виду відповідальності за порушення зобов'язання, як сплату пені. Пункт 3.1 вказаного договору, передбачає відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору згідно з чинним законодавством України.

Таким чином, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 17230, 13 грн.

Враховуючи викладене, суд розглянувши вимоги позивача про стягнення 3374, 40 грн. - 3% річних, 17230, 13 грн. - пені, прийшов до висновку про те, що вимоги про стягнення 3374, 40 грн. - 3% річних за період з 02.03.2013 р. по 20.06.2013 р. підлягають задоволенню, згідно поданого розрахунку, та про те, що вимоги про стягнення 17230, 13 грн. - пені задоволенню не підлягають.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про законність і обґрунтованість належними доказами вимог позивача про стягнення 380000 грн. - боргу з неповернутої фінансової позики, 3374 грн. 40 коп. - 3 % річних за період з 02.03.2013 р. по 20.06.2013 р. та про відмову у стягненні 17230 грн. 13 коп. - пені.

Судові витрати на судовий збір, на підставі ст. 49 ГПК України, підлягають розподіленню пропорційно задоволених вимог, а саме: 7667, 57 грн. або 95,7 % на відповідача, 344,52 грн. або 4,3% на позивача.

Керуючись ст.4-3, 4-5, 22, 28, 32, 33, 34, 36, 43, 47, 49, 82 - 84, 85, 115, 116, 117 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити частково в сумі 380000 грн. боргу з неповернутої фінансової позики і 3374 грн.40 коп. - 3% річних. У вимогах про стягнення 17230 грн. 13 коп. пені відмовити. Судові витрати на судовий збір розподілити пропорційно задоволених вимог, а саме: 7667, 57 грн. або 95,7 % на відповідача, 344,52 грн. або 4,3% на позивача.

2.Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Бохоницьке" інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України", код ЄДРПОУ 00496550 (23233, Вінницька область, с. Бохоники, вул. Гагаріна, 23227, Вінницька області, с. Агрономічне, вул. Мічуріна, 1) на користь Концерну "Поділля", код ЄДРПОУ 02772391 (21037, м. Вінниця, вул. Зодчих, 24) 380000 грн. - боргу з неповернутої фінансової позики, 3374 грн.40 коп. - 3% річних, 7667 грн. 57 коп. - для відшкодування витрат на судовий збір. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 25.07.2013 р. Повний текст рішення відповідно до ст.84 ГПК України оформлено і підписано 30.07.2013 р. Рішення набирає законної сили на протязі 10-ти днів з дня повного його оформлення і підписання.

Суддя Білоус В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи