Постанова № 32686102, 24.07.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2013 р. Справа № 110 (н.в.о. 5023/1849/12)

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Медуниця О.Є.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - Мартинова А.М.,

третьої особи - не з'явився,

відповідача - Лавринович О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача (вх. №2059 Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 10.01.2013 року у справі

за позовом Харківської міської ради, м. Харків,

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Департамент економіки та комунального майна, м. Харків,

до ТОВ "Альтаїр-ХХІ", м. Харків,

про визнання договору укладеним

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2012 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив суд визнати укладеним між ТОВ "Альтаїр - ХХІ" та Департаментом економіки та комунального майна договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався, зокрема, на частину 3 статті 179 Господарського кодексу України, відповідно до якої укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору, та наголошував на тому, що відповідач, ухиляється від укладення спірного договору.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.06.2012 р. по справі № 5023/1849/12 за позовом Харківської міської ради до ТОВ "Альтаїр - ХХІ" про визнання договору укладеним в позові було відмовлено повністю.

Вказане рішення мотивовано тим, що на момент звернення до суду позивачем не було здійснено жодної дії яка повинна передувати укладенню договору між суб'єктами правовідносин, а тому суд вважав, що позивачем обрано спосіб захисту права цивільного, який не відповідає змісту ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, а ст. 187 ГК України до цих правовідносин не застосовується. Спосіб захисту "визнання договору укладеним", який вибрав позивач є невірним, оскільки фактично пред'явлення позову про визнання договору укладеним є спробою встановити певний факт, а не способом вирішити спір про право.

Як вказав місцевий господарський суд у вищенаведеному рішенні, дія частини 3 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", яка розкриває предмет договору про пайову участь, на час звернення позивачем до господарського суду, не набула чинності.

На цих підставах позовні вимоги були залишені без задоволення. Рішення господарського суду Харківської області від 12.06.2012 року набрало законної сили.

23.11.2012 р. до місцевого господарського суду звернулась Харківська міська рада з заявою, в якій просить суд переглянути за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Харківської області від 12.06.2012 р. та прийняти нове рішення, в яким позовні вимоги задовольнити.

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.01.2013 року у справі №110 (н.в.о. 5023/1849/12) заява Харківської міської ради про перегляд рішення господарського суду Харківської області від 12.06.2012 року по справі № 5023/1849/12 за нововиявленими обставинами задоволена. Рішення господарського суду Харківської області від 12.06.2012 року по справі №5023/1849/12 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Визнано укладеним договір між ТОВ "Альтаїр-ХХІ" та Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова (у редакції, що викладена у резолютивній частині рішення).

Погоджуючись із викладеними позивачем в заяві обставинами своє рішення місцевий господарський суд мотивував тим, що Харківська міська рада в своїй заяві посилається на нововиявлені обставини, що не досліджувались судом підчас прийняття рішення від 12.06.2012 року, які є підставою для його скасування. Так, 13.09.2012 року Юридичним департаментом було направлено запит до Управління земельних відносин з проханням здійснити обстеження земельних ділянок, що надавались для будівництва. Відповідно до інформації, вказаній в акті обстеження від 22.10.2012 року Управлінням містобудування та архітектури направлявся лист-повідомлення ТОВ «Альтаїр-ХХІ» про необхідність взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Харкова.

Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вищевказане рішення скасувати.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що рішення господарського суду Харківської області від 12.06.2012 р. по справі № 5023/1849/12 є законним та обґрунтованим, а обставини, на які посилається позивач в заяві про перегляд судового рішення - не є нововиявленими.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Представник позивача у відзиві та в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін.

Третя особа своїм правом на участь у судовому засіданні не скористалась, свого представника до суду не направила, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялась належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення Харківського апеляційного господарського суду.

На думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам та третій особі були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо).

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін та перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням пункту 8.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №17 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами» прийняття та розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не означає обов'язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається. Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Відповідно до пункту 8.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №17 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами» законом не передбачено здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у повному обсязі. Отже, господарський суд переглядає судове рішення за нововиявленими обставинами лише в тих межах, в яких ці обставини впливають на суть рішення.

Згідно з частиною 1 статті 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Вичерпний перелік підстав для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими міститься в частини 2 статті 112 Господарського процесуального кодексу України, де серед іншого, вказано, що підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Колегія суддів зазначає, що до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство.

Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.

Вищенаведена правова позиція викладена і пункті 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №17 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами».

Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Так, в обґрунтування заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами позивач зазначає, 13.09.2012 року Юридичним департаментом Харківської міської ради було направлено запит до Управління земельних відносин з проханням здійснити обстеження земельних ділянок, що надавались для будівництва. Відповідно до інформації, вказаній в акті обстеження від 22.10.2012 року Управлінням містобудування та архітектури направлявся лист-повідомлення ТОВ «Альтаїр-ХХІ» про необхідність взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Харкова.

Обставину щодо направлення Управлінням містобудування та архітектури на адресу відповідача листа-повідомлення заявник вважає нововиявленою, та такою, що підтверджує вжиття виконавчими органами Харківської міської ради всіх необхідних та можливих заходів, щодо врегулювання відносин з пайової участі до прийняття об'єкту в експлуатацію, передбачені вимогами чинного законодавства.

Проте, з такими твердженнями заявника колегія суддів не погоджується, та вважає необхідним зауважити наступне.

Обставину щодо направлення Управлінням містобудування та архітектури на адресу відповідача листа-повідомлення про необхідність взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Харкова. не можна вважати нововиявленою, оскільки ця обставина не відповідає двом з трьох вищенаведених ознак нововиявленої обставини.

По-перше, така обставина могла бути відома позивачеві.

Рішенням 1 сесії Харківської міської ради 6 скликання «Про затвердження положень виконавчих органів Харківської міської ради 6 скликання» від 24.11.2010 р. № 07/10 затверджено, зокрема, положення про Департамент містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради (далі за текстом - Положення).

З пункту 1.1 Положення вбачається, що Департамент містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради є самостійним виконавчим органом Харківської міської ради.

Відповідно до пункту 1.2 Положення департамент підзвітний і підконтрольний міській раді, підпорядкований виконавчому комітету міської ради, міському голові, заступнику міського голови - директору Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин.

Управління містобудування та архітектури, згідно з пунктом 5.1.2 входить до структури Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин.

Таким чином, враховуючи те, що Управління містобудування та архітектури є структурним підрозділом Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради, який в свою чергу є підзвітним і підконтрольним підзвітний і підконтрольний Харківській міській раді, колегія суддів вважає, що позивач, міг та повинен був знати про діяльність структурних підрозділів, яким є Управління містобудування та архітектури, власного виконавчого органу - Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської.

По-друге, заявлена Харківською міською радою обставина не є істотною для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Як було зазначено вище, в основу рішення від 12.06.2012 року по справі № 5023/1849/12 було покладено те, що на момент звернення до суду позивачем не було здійснено жодної дії яка повинна передувати укладенню договору між суб'єктами правовідносин, а тому суд вважав, що позивачем обрано спосіб захисту права цивільного, який не відповідає змісту ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, а ст. 187 ГК України до цих правовідносин не застосовується. Спосіб захисту "визнання договору укладеним", який вибрав позивач є невірним, оскільки фактично пред'явлення позову про визнання договору укладеним є спробою встановити певний факт, а не способом вирішити спір про право.

Як вказав місцевий господарський суд у вищенаведеному рішенні, дія частини 3 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", яка розкриває предмет договору про пайову участь, на час звернення позивачем до господарського суду, не набула чинності.

Обставина щодо направлення Управлінням містобудування та архітектури на адресу відповідача листа-повідомлення про необхідність взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Харкова не спростовує вищевикладених висновків місцевого господарського суду.

Більш того, серед іншого, судом, при винесенні рішення від 12.06.2012 року були відхилені як юридично неспроможні, посилання позивача на те, що листом управління соціально-економічного розвитку, планування та обліку Департаменту економіки та комунального майна від 29.09.2011 року № 939/0/124-11 проінформовано ТОВ "Альтаїр-ХХІ" про необхідність звернення до виконавчих органів Харківської міської ради для укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова, оскільки цей лист ніяк не впливає на обов'язковість укладання договору.

Зміст листа управління соціально-економічного розвитку, планування та обліку Департаменту економіки та комунального майна від 29.09.2011 року № 939/0/124-11 є тотожним змісту і листа Управління містобудування та архітектури №2726/0/27-11 від 23.06.2011 року.

Направлення такого листа саме 23.06.2011 року, тобто до прийняття в експлуатацію реконструкції нежитлової будівлі лі. «А-3» на підставі декларації про готовність об'єкту №ХК 14311019904 від 25.07.2011 року не впливає на висновки суду щодо впливу такого листа на обов'язковість укладення договору, оскільки вкачаний лист Управління містобудування та архітектури не містить даних, що ставляться статтею 641 Цивільного кодексу України у вимогу до пропозиції укласти договір. Крім того, направлення цього листа не спростовує висновків суду щодо невірно обраного позивачем способу захисту права, ненабрання на час звернення до суду частиною 3 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" законної сили.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що заява Харківської міської ради про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Харківської області від 12.06.2012 р. по справі № 5023/1849/12 не підлягає задоволенню, оскільки означені в цій заяві обставини не є нововиявленими, з причин того, що вони могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; та оскільки таки обставини не мають істотного значення для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд неповно дослідив обставини, що мають значення для справи, що в свою черги призвело і до порушення судом норм процесуального права, у зв'язку з чим таке рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 10.01.2013 року по справі №110 (н.в.о. 5023/1849/12) скасувати.

У задоволенні заяви позивача про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Харківської області від 12.06.2012 року по справі №5023/1849/12 - відмовити.

Рішення господарського суду Харківської області від 12.06.2012 року по справі №5023/1849/12 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 23.07.2013 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Медуниця О.Є.