Ухвала суду № 3267774, 17.02.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

                                                                                                                                 Суддя 1 інстанції – Могильницький М.С.

                                                                                                                                 Суддя – доповідач – Ханова Р.Ф.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

17 лютого 2009 року                                                                  справа № 2-а-17264/08/0570

зал судового засідання у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів:                       Василенко Л.А.

                                    Старосуда М.І.

при секретарі судового засідання

Кірсановій М.В.за участю представників: від позивача:Подіновська Є.І. – за дов. від 8 січня 2009 року від відповідача:Крікунова Н.М. – за дов. від 16 лютого 2009 року  розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуУправління Пенсійного фонду України в Петровському районі  м. Донецькана постанову Донецького окружного адміністративного судувід 17 жовтня  2008 року по адміністративній справі№ 2-а-17264/08/0570 (суддя Могильницький М.С.)за позовомДержавного підприємства  „Донецька вугільна енергетична компанія”

до

Управління Пенсійного Фонду України в Петровському районі м. Донецька

про

визнання недійсним рішення №235 від 28 березня 2008 року  про стягнення суми штрафу в розмірі  146467 грн. 14 коп. та нарахування пені в розмірі 46059 грн. 35 коп. і рішення №236 від  28 березня 2008 року  про стягнення суми штрафу в розмірі 6499 грн. 14 коп. та нарахування пені в розмірі 2300 грн. 69 коп.

ВСТАНОВИЛА:      

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2008 року позовні вимоги  Державного підприємства „Донецька вугільна  енергетична компанія” до Управління Пенсійного Фонду України в Петровському районі  м. Донецька про визнання рішення  №235 від 28  березня 2008 року про стягнення штрафу в розмірі  146467 грн. 14 коп.  та нарахування  пені в розмірі 46059 грн 35 коп і рішення №236 від 28 березня 2008 року про стягнення  суми штрафу в розмірі 6499 грн 14 коп та нарахування  пені в розмірі 2300 грн 69 коп. недійсними – задоволені  в повному обсязі, внаслідок  чого  визнано недійсним рішення  Управління Пенсійного Фонду України в Петровському районі м. Донецька, винесене відносно Відокремленого підрозділу „Шахта ім.. Челюскінців” Державного підприємства „Донецька вугільна  енергетична компанія”, №235 від 28 березня 2008 року про стягнення суми штрафу в розмірі 146467 грн 14 коп. та нарахування пені в розмірі  46059 грн 35 коп., визнано недійсним рішення Управління Пенсійного Фонду в Петровському районі м. Донецька, винесене відносно Відокремленого підрозділу „Шахта ім.. Челюскінців” Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія”, №236 від 28 березня 2008 року  про стягнення  уми штрафу в розмірі 6499 грн 14 коп. та нарахування  пені в розмірі 2300 грн 69 коп., стягнуто з Державного бюджету України на користь Державного підприємства  „Донецька вугільна енергетична компанія”, 83000, м. Донецьк, вул. Артема,63, витрати  по сплаті  судового збору в розмірі 3 грн. 40 коп.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позов.  

Позивач під час апеляційного розгляду просив суд залишити рішення суду першої інстанції  без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

Державне підприємство  „Донецька вугільна енергетична компанія” є юридичною особою (ідентифікаційний код 33161769), зареєстроване виконавчим комітетом Донецької міської ради від 2 вересня 2004 року. Шахта імені Челюскінців є відокремленим підрозділом Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія” без статусу юридичної особи, у відповідності  до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, є платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, несе обов’язки  з нарахування, обчислення в сплати страхових внесків в установлені строки  в повному обсязі.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року N 1058-IV, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, станом на час існування спірних правовідносин (далі - Закон України N 1058-IV), закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи такого страхування. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які йому підлягають; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення, сплати цих внесків і стягнення заборгованості за ними.

Пунктом 1 статті 11 Закону України N 1058-IV встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання та інших встановлених законом умов.

Згідно з пунктом 1 статті 14 Закону України N 1058-IV страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до частини 1 статті 15 цього Закону належать до платників страхових внесків і зобов'язані на підставі пункту 6 частини другої статті 17 зазначеного Закону нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки й у повному обсязі страхові внески.

У статті 18 Закону України N 1058-IV зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"  передбачений наступний порядок обчислення та сплати страхових внесків:

- обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (частина 2);

- сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду (частина 4),

- страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду, при цьому базовим звітним періодом для позивача, як страхувальника, є місяць  (частина 6);

- перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг) (частина 6);

- днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, установою Державного казначейства України суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду,  у разі сплати сум страхових внесків готівкою - день внесення страхувальником коштів у банківську установу чи відділення зв'язку для перерахування на банківські рахунки органу Пенсійного фонду (частина 9);

- якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (частина 10).

Частиною 2 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"   передбачено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Пунктом 2 частини 9 цієї ж статті визначено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі: 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно; 20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно; 50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Відповідач також посилається на Закон України "Про внесення зміни до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо сплати страхових внесків гірничими підприємствами" № 364-Vвід 16 листопада 2006 року, який набрав чинності з дати опублікування – 7 грудня 2006 року, за яким розділ XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" був доповнений новим пунктом такого змісту: "14. Установити, що у 2007 році гірничі підприємства зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніш як через 28 календарних днів з дня закінчення цього періоду".

Частиною 5 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що  за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій. Колегія суддів вважає, що вказана норма, на яку посилається відповідач, не встановлює право чи обов’язок пенсійного органу при зарахуванні страхових внесків самостійно сплачених платником змінювати призначення платежу та напрямок його зарахування.

Колегія суддів  зазначає, що згідно статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості, конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. За частинами 1, 2, 6, 7 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, держава не втручається у здійснення власником права власності, діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Стаття 321 Цивільного кодексу  України встановила, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу, а саме: у разі стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії та за інших надзвичайних обставин, в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Частинами 1, 5 статті 19 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються. Згідно частини 7 статті 66 Господарського кодексу України  держава гарантує захист майнових прав підприємства. Вилучення державою у підприємства майна, що ним використовується, здійснюється лише у випадках і порядку, передбачених законом.

Відповідач перерозподіляючи самостійно без врахування призначення платежу перераховані позивачем грошові кошти, якими він має право вільно користуватися, здійснюючи підприємницьку діяльність,  фактично порушило право позивача на власність, яке гарантується та охороняється вищенаведеними нормами Конституції України, Цивільного та Господарського кодексів України.

  Згідно статті 19 Конституції України  посадові особи суб'єктів владних повноважень, якими є й податкові органи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Колегія суддів, враховує також те, що відповідач всупереч вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не довів правомірність прийнятих рішень

Колегія судів вважає, що скаржником не наведено доводів, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.

    Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при прийнятті постанови були дотримані норми матеріального права.

 Керуючись статтями 24, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

            Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України  у Петровському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2008 року у справі № 2-а-17264/08/0570 – залишити без задоволення.

     Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 жовтня  2008 року у справі № 2-а-17264/08/0570  – залишити без змін.       

Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 17 лютого   2009 року та проголошена у судовому засіданні в присутності представників сторін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий:                                                                                              Р.Ф. Ханова

Судді                                                                                                            Л.А. Василенко

                                                                                                                      М.І. Старосуд                                                                                                               

З оригіналом згідно:

Суддя                                                                                      Р.Ф. Ханова