Ухвала суду № 3267733, 12.02.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-1691/07

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“12” лютого2009року м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Бившевої Л.І.,Карася О.В., Пилипчук Н.Г., Федорова М.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому

на постанову господарського суду Хмельницькоїобласті від 27 квітня 2006р. та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 21 грудня2006р.

у справі № 16/62-нА

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Транс-Івар” (надалі - ТОВ „Транс-Івар”)

до Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому (надалі ДПІ у м.Хмельницькому)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У лютому 2006р. позивач звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовом у якому, з урахуванням заяви від 27.04.2006р., поставлено питання про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Хмельницькому№0003912301/0/3090 від 15.09.2005р., №0003912301/1/3454 від 13.10.2005р., №0003912301/2/3805 від 08.11.2005р. та №0003912301/3/125 від 16.01.2006р..

Позовні вимоги обгрунотовано тим, що 27 серпня 2001 року між приватною фірмою „Транс-Івар” та виконавчою дирекцією Хмельницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності був укладений договір на будівництво приміщення. Згідно договору підрядник зобовязувався здійснити вci будівельно-монтажні та внутрішньо-оздоблювальні роботи по будівництву приміщення, яке знаходиться на 3 поверсі будинку по вул. Проскурівській, 18. У зв'язку з реорганізацією приватної фірми „Транс-Івар” у Товариство з обмеженою відповідальністю „Транс-Івар”, сторонами було укладено угоду від 11 липня 2002 року про доповнення договору на будівництво приміщення від 27 серпня 2001 року, якою розділ 2 договору „Вартість робіт та порядок розрахунків” було доповнено новим реченням: „Вказані кошти є власністю замовника до завершення будівництва”, яке за угодою до цього часу не завершено. Враховуючи те, що на час проведення податковим органом перевірки позивача будівництво вказаного обєкту завершено не було, сума коштів отриманих для фінансування будівництва згідно догвору не може включатись до суми виручки позивача і не є заниженням бази оподаткування єдиним податком.

Постановою господарського суду Хмельницької області від 27 квітня 2006 року, залишеною без змін ухвалоюЖитомирського апеляційного господарського суду від 21 грудня2006 року, позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку, що позов про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0003912301/0/3090 від 15.09.2005р.; №0003912301/1/3454 від 13.10.2005р., №0003912301/2/3805 від 08.11.2005р. та № 0003912301/3/125 від 16.01.2006р, якими визначено суму податкового зобовязання по сплаті єдиного податку на підприємницьку діяльність юридичних ociб у розмірі 165000,00 грн., де 110000,00 грн. основний платіж, 55000,00грн. штрафні санкції, підтверджується належними доказами, заявлений у відповідності до вимог чинного законодавства, в звязку з чим є обґрунтованим. При цьому рішення судів мотивовані наявністю укладеної угоди від 11.07.2002р. про доповнення Договору на будівництво приміщення від 27.08.2001р., згідно з якою кошти, перераховані позивачу виконавчою дирекцією Хмельницького обласного відділення ФСС з тимчасової втрати працездатності, є власністю „Замовника”, тобто виконавчої дирекції, до завершення будівництва, а будівництво приміщення на час проведення перевірки та розгляду справи завершено не було.

Не погоджуючись з рішенням попередніх судових інстанцій ДПІ у м. Хмельницькому, звернулася із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Транс-Івар” є юридичною особою, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи №247706 серії А00, довідкою Головного управління статистики у Хмельницькій області №0189. Одним із основних видів діяльності підприємства є загальне будівництво будівель (нові роботи, роботи з заміни, реконструкції та відновлення).

27.08.2001р. між Приватною фірмою „Транс-Івар” (підрядник) та Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (замовник) укладено договір на будівництво приміщення. Відповідно до п. 1.1 договору підрядник зобовязується здійснити вci будівельно-монтажні та внутрішньо-оздоблювальні роботи по будівництву приміщення для замовника по вул. Проскурівська, 18 у м. Хмельницькому, загальною площею 600 м.кв.. Вартість робіт по будівництву приміщення складає 1300000,00грн..

Відповідно до протоколу загальних зборів засновників товариства з обмеженою відповідальністю „Транс-Івар” №1 від 25.06.2002р. приватна фірма „Транс-Івар” реорганізована в ТОВ „Транс-Івар”.

11.07.2002р. між вищевказаними сторонами укладено угоду про доповнення договору від 27.08.2001р., при чому, пунктом 3 вказаної угоди передбачено, що доповненню підлягає розділ 2 „Вартість poбiт та порядок розрахунків”, в якому передбачено, що вартість poбiт по будівництву приміщення встановлюється в сумі 1300000,00грн., оплата здійснюється шляхом перерахування платежу в розмірі 100% загальної суми вартості poбiт по будівництву приміщення, термін оплати - протягом 1 місяця з моменту виготовлення та експертизи проектно-кошторисної документації, від розрахунків - безготівковий. Зазначений розділ доповнено новим реченням: „Вказані кошти є власністю „замовника” до завершення будівництва”.

Платіжними дорученнями №458 від 17.09.2002р., та №654 від 27.12.2002р. обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності перерахували позивачу відповідно 195000,00грн. та 905000,00грн. з призначенням платежу „Фінансування на будівництво приміщення виконавчої дирекції Хмельницького облвідділення Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності згідно договору від 27.08.2001р..

01.09.2002 р. між ТОВ „Транс-Івар” та СП „Зінмар” укладено договір №1 про надання фінансової допомоги. Відповідно до п. 1.1 СП „Зінмар” позивачем надається тимчасова зворотна фінансова допомога в сумі 160000,00грн..

04.03.2002р. між тим ж сторонами укладено договір підряду на виконання будівельних робіт, де „замовник” (ТОВ „Транс-Івар”) доручає, а підрядчик (СП „Зінмар”) зобовязується поставити, змонтувати покрівлю на музичній школі №1 по вул. Проскурівській, 18.

Отримання коштів від Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності позивачем та подальше їх часткове перерахування на адресу СП „Зінмар”, підтверджується відповідними банківськими виписками.

Листом від 07.10.2003р. виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності зверталася до позивача з вимогами про інформування щодо використання коштів, перерахованих на будівництво приміщень. Листами від 22.10.2000р., 21.06.2004р., 03.08.2004р. (двічі) 19.11.2004р., 04.07.2005р., 15.11.2005р. ТОВ „Транс-Івар” повідомляло дирекцію Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (замовника) про хід виконаних po6iт та порядок витрачання перерахованих Фондом коштів. Листом від 26.01.2006р. виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулася до позивача з пропозиціями, щодо подальшого ходу будівельних робіт, а саме з пропозиціями по фарбуванню приміщень.

В поясненнях від 25.04.2006р. директор ТОВ „Транс-Івар” підтвердив факт укладання договору від 27.08.2001р., пояснивши при цьому, що після загибелі міського голови у 2002р., від новообраної міської влади довгий час не було відповідного дозволу на проведення подальших poбiт по договору. Безпосередній дозвіл на проведення подальших робіт було отримано підприємством лише 14.01.2004р..

У висновку №7713 спеціаліста-економіста Київського НДІСЕ з питань, викладених у листі ТОВ „Транс-Івар” від 02.09.2005р. зазначено, що згідно вимог ст. 1 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва” виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана субєктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операції з продажу продукції (товарів, po6iт, послуг), тому господарські операції при надходженні бюджетних коштів за будівництво приміщення у вигляді авансових платежів, що надійшли платіжними дорученнями №458 від 19.09.2002р. на суму 195000,00 грн., №654 від 27.12.2002р. на суму 905000,00 грн., №372 від 29.10.2004р. на суму 200000,00 грн., згідно Договору б/н від 27.08.2001р., отримані від замовника, до складу валових доходів у податковому обліку ТОВ „Транс-Івар” не відносяться.

У вересні 2005р. ДПІ у М.Хмельницькому проведено позапланову документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ „Транс-Івар” м. Хмельницький за період з 01.07.2002р. по 30.06.2005р., про що складено акт №1698/23-1/14154988 від 09.09.2005р.

Як вбачається з акта перевірки, на думку перевіряючих позивачем порушено ст.1 та ст. 3 Указу Президента України від 03.07.1998р. №727/98 „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва”, оскільки до бази оподаткування не включені суми виручки, які надійшли від Хмельницького облвідділу Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, як фінансування на будівництво приміщення виконавчої дирекції Хмельницького облввіділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності згідно договору від 27.08.2001р., що призвело до заниження єдиного податку за 3-4 кв. 2002р. на 1100000грн., у тому числі в 3 кв. 2002р. на 195000грн., та в 4кв. 2002р. на 905000грн..

За результатами перевірки на підставі акта ДПІ у м. Хмельницькому прийнято податкове повідомлення-рішення №0003912301/0/3090 від 15.09.2005р., яким зобовязано позивача сплатити 110000,00 грн. єдиного податку та застосовано до позивача 55000,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку, за результатами розгляду скарг рішеннями керівників відповідних податкових органів оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, ДПІ у м. Хмельницькому прийнято відповідно податкові повідомлення-рішення №0003912301/1/3454 від 13.10.2005р.; №0003912301/2/3805 від 08.11.2005р. та №0003912301/3/125 від 16.01.2006р. у яких сума податкового зобовязання залишилась незмінною.

Відповідно до ст. 3 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” субєкт підприємницької діяльності - юридична особа, який перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає одну з наступних ставок єдиного податку:

- 6 відсотків від реалізації продукції (товарів, po6iт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість згідно із Законом України „Про податок на додану вартість”; - 10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, po6iт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку. Згідно ст. 1 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” виручкою від реалізації продукції (товарів, po6iт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, po6iт, послуг). Пунктом 1.31 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” визначено, що продажі товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари. Продаж результатів po6iт (послуг) - будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів po6iт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, обєктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів po6iт (послуг). Продаж результатів po6iт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами у межах договорів лізингу (оренди), продаж, передачу права на підставі авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі обєктів авторського права, патентів, знаків для товарів i послуг, інших обєктів права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності. Реалізацією вважається господарська операція субєкта підприємницької діяльності, що передбачає передачу права власності на окремі об'єкти (продукцію, роботи, послуги, основні засоби, товарно-матеріальні цінності тощо) іншому суб'єкту підприємницької діяльності в обмін на еквівалентну суму коштів або боргових зобов'язань. Датою реалізації вважається дата передачі права власності на зазначену продукцію (роботи, послуги) згідно з базовими умовами постачання, визначеними сторонами незалежно від строків здійснення оплати (метод нарахування) або дата надходження коштів від покупця (касовий метод).

Попередніми судовими інстанціями було вірно визначено, що суми, які надійшли позивачу від „Замовника“ у 3-4 кварталах 2002р. не можна вважати виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) в розумінні статті 1 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва“.

Отже, суди попередніх судових інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обгрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Хмельницькоїобласті від 27 квітня 2006р. та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 21 грудня2006р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий (підпис)

Судді (підписи)

З оригіналом згідно:

Секретар Прудка О.В.