Ухвала суду № 3267737, 12.02.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-15392/07

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ             УКРАЇНИ

“12” лютого2009року                                                                                                      м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів:  Бившевої Л.І.,Карася О.В., Пилипчук Н.Г., Федорова М.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі в Автономній Республіці Крим

на ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 03 липня 2007р.

у справі  № 2-22/1863-2007А

за позовом Закритого акціонерного товариства «Агрофірма «Чорноморець» (надалі – ЗАТ «Агрофірма «Чорноморець»)

до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі в Автономній Республіці Крим (надалі – ДПІ у Бахчисарайському районі)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У січні 2007р. позивач звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом у якому поставлено питання про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Бахчисарайському районі №00039423/3 від 17.01.2007р..

Позовні вимоги обгрунотовано тим, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником, зокрема, займається вирощуванням виноматеріалу, який є продуктом переробки сільськогосподарської продукції і, який в подальшому реалізується зоводам для виготовлення вина, яке і є підакцизним товаром. Позивач посилається на те, що на нього має розповсюджуватись дія п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо зупинення дії п. 7.7 ст. 7, п.10.1 та п.10.2 ст. 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 березня 2007 року, залишеною без змін ухвалоюСевастопольського апеляційного господарського суду від 03 липня 2007 року, позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку, що позов заявлений у відповідності до вимог чинного законодавства, в зв’язку з чим є обґрунтованим. При цьому рішення судів мотивовані тим, що на підставі п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» податок на додану вартість від продажу підакцизної продукції повинен залишатись сільськогосподарському товаровиробнику, а не зараховуватись до Державного бюджету Укараїни.

Не погоджуючись з рішенням попередніх судових інстанцій ДПІ у Бахчисарайському районі, звернулася із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

Контролюючим органом було проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005р. по 31.03.2006р., про що складено акт №176/27/23/03759777 від 11.08.2006р..

Під час перевірки податковим органом було встановлено, що в порушення п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» об’єми продажу виноматеріалівпідприємствам вторинного виноробства та витрати на їх виготовлення підприємство відображало у складі податкових зобов’язань та податкового кредиту спеціальної декларації з податку на додану вартість з реалізації продукції власного (сільськогосподарського) виробництва, тобто позивач окремо вів податковий облік виробництва та реалізації виноматеріалів.

За результатами проведеної перевірки на підставі п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №00038523/0 від 18.08.2006р. про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 1845955,52грн. в т.ч. 922977,76грн. основного платежу та 922977,76грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В порядку процедури апеляційного оскарження Державна податкова адміністрація Автономної Республіки Крим скасувала зазначене податкове зобов’язання позивачу в частині визначення 75089,20грн. застосованої штрафної санкції з посиланням на п.п.17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

17.01.2007р. контролюючим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №00039423/3 яким позивачу визначено податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 1845955,52грн. в т.ч. 922977,76грн. основного платежу та 847888,56грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до пункту 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до 1 січня 2004 року було зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податок на додану вартість з операцій із поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини. (згідно із Законом України від 18.10.2005р. «Про внесення змін до Закону України «Про податок на додану вартість» щодо оподаткування сільськогосподарських підприємств» дію п.11.29 ст.11 продовжено до 1 січня 2007 року. Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Дія наведеної норми поширюється на підприємства, які здійснюють операції з поставки власної, не віднесеної до підакцизної, сільськогосподарської продукції.

Постановою Верховної Ради України від 12.09.1996р. №365/96-ВР «Про перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір» передбачено, що цей перелік визначається й обмежується переліками підакцизних товарів, які ввійшли до законів України від 06.02.1996р. №30/96-ВР «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на тютюнові вироби», від 07.05.1996р. №178/96-ВР «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої», від 24.05.1996р. №216/96-ВР «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби та шини до них», від 11.07.1996р. №313/96-ВР «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)».

У Законі України «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої» для визначення підакцизної продукції вживається слово “виноматеріали”.

Саме по собі вживання у зазначеному Законі слова “виноматеріали” не дає підстав відносити будь-яку продукцію, яка позначається цим словом, до підакцизної, оскільки самим Законом до підакцизної продукції віднесено лише спирт та алкогольні напої.

Пунктом 33 Державного стандарту України 2163-93 „Виноробство „Терміни та визначення" визначено поняття виноматеріалу - це сброженне повністю або частково виноградне сусло, призначене для приготування вина або коньячного спирту.

На підставі вказаного колегія суддів дійшла висновку, що на виноматеріали реалізовані підприємствам вторинного виноробства, які використають і виноматеріали для виробництва готової продукції, ставка акцизного збору невстановлена, тобто в їх вартість акцизний збір не входить, отже вони не є підакцизною продукцією, що підтверджується Декретом Кабінет Міністрів України «Про акцизний збір», Законом України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби», Постановою Верховної Ради України від 12.09.1996р. №365/96-ВР «Про перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір», Законом України «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої».

Таким чином, позивачем обґрунтовано застосовані норми пункту 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», позивач обґрунтовано акумулював суми податку на додану вартість, одержані від реалізації, на спеціальному рахунку, не перераховуючи їх до Державного бюджету України.

Отже, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обгрунтовані рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі автономної Республіки Крим– залишити без задоволення.

Ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 03 липня 2007р.– залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня  відкриття таких обставин.

Головуючий                                                     (підпис)

Судді                                                                (підписи)

З оригіналом згідно:

       Секретар                                                                                                          Прудка О.В.