Ухвала суду № 3267717, 02.02.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-19824/07

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“02” лютого 2009року м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Брайка А.І., Карася О.В., Рибченка А.О., Федорова М.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Суми

на постанову господарського суду Сумської області від 25 червня 2007р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2007р.

у справі №АС15/191-07 (22-а-2033/07)

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Сумиобленерго»(надалі ВАТ «Сумиобленерго»)

до Державної податкової інспекції в м.Суми(надалі ДПІ в м.Суми)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У квітні 2007р. позивач звернувся до господарського суду Сумської областіз позовом у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 25.06.2007р., поставлено питання про визнаннянедійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ в м.Суми №0000612309/0/59479 від 15.09.2006р..

Позовні вимоги мотивовано тим, що у відповідача були відсутні правові підстави для зобовязання позивача сплачувати частину прибутку від частки у статутному капіталі з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України №678 від 17.05.2006р. «Питання відрахування господарськими організаціями до загального фонду державного бюджету частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році».

Постановою господарського суду Сумської області від 25 червня 2007р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2007р.,позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ в м.Суми №0000612309/0/59479 від 15.09.2006р., стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40грн..

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанцій, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшов висновку, щопозовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскількі обовязок сплати господарюючим субєктом частки прибутку (доходу) до загального фонду Державного бюджету України виникає за умови наявності у статутному фонді господарських організацій державної частки (акцій, паїв), а не наявності у статутному фонді їх засновників державної частки.

Не погоджуючись з рішенням попередніх судових інстанцій ДПІ в м.Суми звернулася із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

У відзиві на касаційну скаргу відповідача, представник позивача просить залишити судові рішення без змін а касаційну скаргу без задоволення, оскільки законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень грунтується на висновку судово-економічної експертизи №136 від 10.05.2005р. у кримінальній справі №05800022.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, за результатами виїзної позапланової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2003р. по 31.03.2006р. контролюючим органом було складено акт №5799/23-2/23293513 від 08.09.2006р..

Висновками зазначеного акта перевірки, зокрема, встановлено порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України №678 від 17.05.2006р. «Питання відрахування господарськими організаціями до загального фонду державного бюджету частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році», а саме.

Встановлено, що ВАТ «Сумиобленерго» не проводило відрахування до Державного бюджету України частини прибутку від частки яка належить державі у статутному фонді підприємства із суми чистого прибутку отриманого за перший квартал 2006р. в сумі 4495000,00грн..

За розрахунками податкового органу сума несплаченої частки прибутку до державного бюджету за перший квартал 2006р. становить 561870,00грн. (4495000,00грн. Х 25%).

За наслідками проведеної перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000612309/0/59479 від 15.09.2006р., яким позивачу визначено податкове зобовязання за платежем «частина прибутку від частки яка належить державі в статутному фонді» на загальну суму 674244,00грн., у т.ч. 561870,00грн. основного платежу та 112374,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до вимог ст.67 Закону України «Про Державний бюджет україни на 2006р» встановлено, що господарські організації: державні, в тому числі казенні підприємства та їх об'єднання і дочірні підприємства, а також акціонерні, холдингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірні підприємства сплачують до Державного бюджету України частину прибутку (доходу).

Норматив і порядок відрахування зазначеними підприємствами до державного бюджету України частини прибутку передбачений Порядком і нормативами відрахування господарськими організаціями до загального фонду державного бюджету частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №678 від 17.05.2006р..

Судом встановлено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.06.2004р. №794 «Про утворення Національної акціонерної компанії «Енергетична компанія України» було утворено НАК «Енергетична компанія України» у формі відкритого акціонерного товариства.

44281375 акцій ВАТ «Сумиобленерго» належних державі номінальною вартістю 0,25грн. передано у статутний фонд НАК «Енергетична компанія України».

Відповідно до ст.2 Статуту НАК «Енергетична компанія України» - Компаніє є відкритим акціонерним товариством.

Статтею 85 Господарського кодексу України, статтею 115 Цивільного кодексу України, статтею 12 Закону України «Про господарські товариства» встановлено, що господарське товариство є власником майна, переданого йому до статутного фонду засновниками і учасниками.

Згідно п.6.9 ст.6 Статуту ВАТ «Сумиобленерго» рішення про виплату річних дивідендів, розмір дивідендів по акціях кожної категорії, приймається загальними зборами акціонерів за рекомендацією Спостережної ради.

Відповідно до ст10 Закону України «Про господарські товариства» учасники товариства мають право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання дивідендів пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів. Порядок розподілу прибутку, строк та порядок виплати частки прибутку відповідно до ст.41 Закону України «Про господарські товариства» та п.3 ч.2 ст.159 Цивільного кодексу України є компетенцією загальних зборів учасників.

Крім того, колегія суддів не погоджується з правовою позицією визначення податковим органом спірним податковим повідомленням-рішенням суми 674244,00грн. як податкового зобовязання з поширенням на нього положень Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

У преамбулі Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зазначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. Також він встановлює спеціальний порядок нарахування, оскарження нарахування, процедуру сплати та примусового стягнення, яка може застосовуватися лише щодо податків і зборів (обовязкових платежів), сплата яких передбачена Законами з питань оподаткування.

У відповідності до пунктів 1.2, 1.9 статті 1 цього Закону податкове зобовязання - це зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Податкове повідомлення є письмовим повідомленням контролюючих та податкових органів про обовязок платника податків сплатити суму податкового зобовязання та погасити суму податкового боргу.

Таким чином, ця форма акта ненормативного характеру може застосовуватися лише щодо обовязків по сплаті податків і зборів (обовязкових платежів), вичерпний перелік яких визначено у статтях 14 та 15 Закону України «Про систему оподаткування».

У зазначених нормах такий платіж як відрахування господарськими організаціями, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), до бюджету частини чистого прибутку відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах не визначений як податок або збір (обовязковий платіж), а тому податковий орган неправомірно визначив до сплати позивачу вказаний платіж, визначивши його податковим зобовязанням.

За таких обставин, колегія суду касаційної інстанції погоджується із висновками яких дійшли суди попередніх інстанцій щодо неправомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення ДПІ в м.Суми №0000612309/0/59479 від 15.09.2006р..

Отже, суди попередніх судових інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обгрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Суми залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Сумської області від 25 червня 2007р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2007р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий (підпис)

Судді (підписи)

З оригіналом згідно:

Секретар Прудка О.В.