Ухвала суду № 3267376, 10.02.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-9336/07

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2009р.

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді Брайка А. І.,

суддів Голубєвої Г. К.,

Карася О. В.,

Маринчак Н. Є.,

Федорова М. О.,

секретар судового засідання Міненко О. М.,

розглянувши касаційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції

на постанову Господарського суду Закарпатської області від 23.11.2006р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 20.03.2007р. у справі № 7/358-2006

за позовом Перечинського районного територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян Управління праці та соціального захисту населення Перечинської районної державної адміністрації

до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю представників:

позивача Янцо І. Т.,

відповідача не зявились,

встановив:

Перечинським районним територіальним центром соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян Управління праці та соціального захисту населення Перечинської районної державної адміністраціїподано позов про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції № 504/23-0/30157550/9701 від 02.08.2006р. про визначення суми податкового зобовязання по податку на прибуток в розмірі 157650 грн., в т. ч. 105100 грн. основного платежу та 52550 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 23.11.2006р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 20.03.2007р. у справі № 7/358-2006позов задоволено повністю, оспорюване податкове повідомлення-рішення скасовано.

Судові рішення мотивовані тим, що позивач за своїм статусом є неприбутковою організацією, фінансування всіх видатків якого здійснюється за рахунок бюджетних коштів; прибутку ним не отримано; фактів зловживань з гуманітарною допомогою не встановлено; на момент судового розгляду він зареєстрований як неприбуткова організація і включений до реєстру неприбуткових установ та організацій; інспекцією не подано належних та допустимих доказів, які б підтверджували та обґрунтовували правомірність прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу та доповнення до неї в яких просить їх скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог повністю посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: пп. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4, п. 7.11. ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, ст. 6 Закону України “Про гуманітарну допомогу”.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постанову та ухвалу без змін, вважаючи їх такими, що постановлені з дотриманням вимог законодавства.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для прийняття відповідачем оспорюваного податкового повідомлення-рішення став акт від 20.07.2006р. № 49/23-0/30157550 про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2003р. по 31.03.2006р. в якому зазначено, зокрема, про заниження позивачем податку на прибуток в розмірі 105100 грн. у звязку із заниженням скоригованого валового доходу в розмірі 406000 грн. від отримання благодійної гуманітарної допомоги на загальну суму 406244 грн. 30 коп., при цьому перевіркою самостійно визначено обєкт оподаткування податком на прибуток, оскільки позивачем такий розрахунок не проведений.

Відповідно до пп. 2.1.1. п. 2.1. ст. 2 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” платниками податку на прибуток, зокрема, є субєкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Обєктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону (абз. 1, 2 п. 3.1. ст. 3 вказаного Закону).

Згідно пп. 4.1.1. п. 4.1. зазначеного Закону валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього Закону).

З аналізу зазначених норм слідує, що платником податку може бути особа, що здійснює діяльність, спрямовану на отримання прибутку, а для визначення останнього як обєкта оподаткування мають значення факти отримання такою особою доходів від продажу товарів (робіт, послуг) та здійснення витрат у звязку з продажем продукції (робіт, послуг). Таких фактів, а також фактів зловживань позивачем при отриманні та реалізації гуманітарної допомоги судами не встановлено.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначено про те, що позивач є спеціальною державною установою, яка надає послуги пенсіонерам, інвалідам, одиноким непрацездатним громадянам та іншим соціально незахищеним громадянам вдома, які спрямовані на підтримання їхньої життєдіяльності та соціальної активності, тобто фактично є неприбутковою організацією; за обставинами справи позивач провів вартісну оцінку отриманої гуманітарної допомоги та здійснив її розподіл між вказаними категоріями громадян.

Беручи до уваги вищенаведене, факт відсутності позивача в Реєстрі неприбуткових організацій та установ, як вірно вказано судами, в даному випадку сам по собі не впливає на характер здійснюваної ним діяльності та не може впливати на обєкт оподаткування податком на прибуток, на момент розгляду справи позивач включений до цього реєстру.

Таким чином, підстави для застосуванняположень п. 7.11. ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, ст. 6 Закону України “Про гуманітарну допомогу” відсутні.

За вказаних обставин, не порушення норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову є вірним, судові рішення прийняті відповідно вимог чинного законодавства, а вимоги відповідача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України,

ухвалив:

1. Залишити касаційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції без задоволення, а постанову Господарського суду Закарпатської області від 23.11.2006р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 20.03.2007р. у справі № 7/358-2006 без змін.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.

Головуючий-суддя (підпис) Брайко А. І.

Судді (підпис) Голубєва Г. К.

(підпис) Карась О. В.

(підпис) Маринчак Н. Є.

(підпис) Федоров М. О.

Ухвала складена у повному обсязі 16.02.2009р.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар Міненко О. М.