Ухвала суду № 3267375, 10.02.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

Іменем України

“10” лютого 2009 р. Справа № 1/389-АП-06

к/с № К-9317/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Брайка А.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні

на ухвалуЗапорізького апеляційного господарського суду від 03.04.2007 року

та постановуГосподарського суду Херсонської області від 16.01.2007 року

по справі№ 1/389-АП-06

за позовомХерсонського державного заводу "Палада"

доДержавної податкової інспекції у м. Херсоні

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2006 року Херсонський державний завод "Палада" звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 02.02.2006р. №0000762301/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 95153,56 грн. та нарахування штрафних санкцій в сумі 3565,04 грн..

Постановою Господарського суду Херсонської області від 16.01.2007 року, залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 03.04.2007 року у даній справі позов задоволено повністю та визнано недійсним спірне податкове повідомлення-рішення з підстав обґрунтованості заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи. Зокрема, скаржник посилається на ту обставину, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору було невірно застосовано положення пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3; пп.7.4.1 п. 7.4 та пп. 7.7.5 та п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97- ВР (далі - Закон № 168/97).

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі акту від 31.01.2006р. №262/23-7/24961253 "Про результати позапланової невиїзної перевірки обґрунтованості відшкодування з бюджету ПДВ ХДЗ "Палада" за період: жовтень2004, квітень 2004р., грудень 2004р., березень 2004р., лютий 2005р., липень 2004р." позивачу було направлене податкове повідомлення рішення від 02.02.2006р. №0000762301/0 згідно якого останньому зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 95153,56грн. (з них 65922,28грн. по невідшкодованому ПДВ, 29231,28грн. по відшкодованому на момент перевірки ПДВ) та застосована штрафна санкція в сумі 3565,04 грн.

Так, згідно висновків, викладених в акті перевірки підприємство порушило вимоги п.1.3, п. 1.8 ст. 1, підпункту 7.4.1 п. 7.4, підпункту 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97- ВР (далі - Закон № 168/97).

В якості підстав для висновку про порушення позивачем вимог законодавства про податок на додану вартість, податковим органом взято ту обставину, що підприємство позивача мало відносини з суб'єктами господарювання, які в свою чергу мали господарські відносини із платниками податків, які не знаходяться за юридичною адресою, або не звітують до податкової служби, або не декларують податкові зобов'язання та інше. Таким чином, на думку перевіряючих, позивач не мав право включати до податкового кредиту суми податку на додану вартість за вказаними операціями.

Судами встановлено, що податковим органом було перевірено взаємовідносини ХДЗ "Палада" з рядом постачальників по поставці металевої продукції та ПММ.

Факт придбання вказаної вище продукції позивачем підтверджено шляхом надання залізничних, товарних накладних, прибуткових ордерів, актів прийому-передачі продукції, рахунків-фактур та сертифікатів якості продукції.

Відповідно первинних документів продавцями були оформлені та передані позивачу податкові накладні.

Загальна сума ПДВ, яка включена позивачем до складу податкового кредиту згідно податкових накладних складає 95153,56грн. Ніяких зауважень до форми складення податкових накладних в акті перевірки не зазначено. В процесі перевірки було встановлено факт повної оплати позивачем отриманої продукції.

Задовольняючи позовні вимоги, суди дійшли обґрунтованого висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення не відповідає нормам чинного податкового законодавства. ДПІ при прийнятті спірного рішення були враховані обставини, які не можуть впливати на право ХДЗ "Палада" віднесення сум ПДВ сплаченого ним в сумі вартості отриманої продукції до податкового кредиту.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, по операціях купівлі-продажу продукції та паливно-мастильних матеріалів продавцями оформлялися податкові накладні у відповідності до вимог п.п.7.2.1 п.7.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 цього Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку в разі поставки товару (робіт, послуг) покупцю на його вимогу та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Судами встановлено, що податкові накладні складені особами, які є суб'єктами підприємницької діяльності та зареєстровані податковими органами в установленому порядку платниками ПДВ, а тому мали право видавати ці податкові накладні.

Усі зобов'язання по вказаним вище накладним виконані належним чином як продавцями так і покупцем, що фактично знайшло відповідне відображення в акті перевірки.

Цим Законом або іншими законодавчими актами з питань оподаткування не передбачені вимоги щодо здійснення відшкодування сум податку на додану вартість платникові податку після сплати відповідних сум податків до бюджету його контрагентами.

Закон "Про податок на додану вартість" не пов'язує право платника податку на податковий кредит з проведенням будь-яких зустрічних перевірок, та не ставить право платника податку на бюджетне відшкодування в залежність від сплати податку іншими учасниками по всьому ланцюгу товарообігу.

Чинне законодавство не встановлює обов'язок покупця сплачувати ПДВ до бюджету в разі, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з врахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару.

ПДВ, яке включене до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень і способом, передбаченими Конституцією і законами України.

Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому позивач, який не наділений правом встановлювати ознаки фіктивності операцій свого контрагента з іншими контрагентами, не може нести відповідальність за їх можливі протиправні дії.

Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні засновується на принципах, у відповідності з якими ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

За таких обставин, та враховуючи вимоги п.п.7.4.1 п. 7.4, п.п 7.5.1 п. 7.5, п.п 7.7.1 та п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" всі вимоги відносно порядку формування податкового кредиту та отримання права на бюджетне відшкодування позивачем виконані.

Також обґрунтованими є висновки судів щодо порушення відповідачем строку проведення перевірки, встановленого п.п.7.7.5 ст.7 Закону № 168/97. Оскільки, як зазначено вище, господарські відносини відбулися з березня по грудень 2004р., та частково у лютому 2005р. А перевірка з питань обґрунтованості відшкодування з бюджету проведена у січні 2006р.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України Суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, за таких обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 03.04.2007 року та постанову Господарського суду Херсонської області від 16.01.2007 року у даній справі такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні відхилити.

Ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 03.04.2007 року та постанову Господарського суду Херсонської області від 16.01.2007 року по справі № 1/389-АП-06 залишити без змін.

Справу № 1/389-АП-06 повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

підписГолубєва Г.К.Судді

підписБрайко А.І.

підписКарась О.В.

підписРибченко А.О.

підписФедоров М.О.

З оригіналом згідно

В. секретар Коваль Є.В.