Ухвала суду № 3267366, 17.02.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№№ К-8022/08, К-13953/08

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2009р.

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді Брайка А. І.,

суддів Голубєвої Г. К.,

Карася О. В.,

Рибченка А. О.,

Федорова М. О.,

секретар судового засідання Міненко О. М.,

розглянувши касаційні скарги Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська та Прокурора Ленінського району м. Дніпропетровська

на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.2007р. у справі № А38/172-07(36(А27/95(А25/26))) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2008р. (справа № 22а-176/08 (22а-1582/07))

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Галілей”

до:

1) Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська,

2) Головного управління державного казначейства України у Дніпропетровській області,

за участю Прокуратури Ленінського району м. Дніпропетровська

про стягнення бюджетної заборгованості,

за участю представників:

позивача не зявились,

відповідача-1 не зявились,

відповідача-2 не зявились,

Прокуратури Ленінського району м. Дніпропетровська не зявились,

Генеральної прокуратури України Чубенко В. В.,

встановив:

Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Галілей”, з урахуванням послідуючих змін та доповнень,подано позов про визнання недійсним рішенняДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 25.02.2002р. № 176/26-2/24607347/2847 та стягнення на користь товариства 170000 грн. в рахунок відшкодування податку на додану вартість.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2005р., залишеним без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.11.2005р. у справі № 36(А27/95(А25/26)) позов задоволено частково: визнано недійсним рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 25.02.2002р. № 176/26-2/24607347/2847; в решті позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.01.2007р. рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2005р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.11.2005р. скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 170000 грн. бюджетної заборгованості, а справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.2007р. у справі № А38/172-07(36(А27/95(А25/26))), залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2008р. (справа № 22а-176/08 (22а-1582/07)) позов задоволено та стягнуто з державного бюджету на користь позивача 170000 грн. в рахунок бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Останні судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій обґрунтовані тим, що позивачем надані належним чином оформлені докази на підтвердження фактів здійснення операцій з придбання товарів, а тому ним дотримано вимоги законодавства для отримання відшкодування; позивачем самостійно виправлено помилки шляхом надання розрахунку коригування сум податку на додану вартість та відображення уточнених даних в податковій декларації за вересень 2004 року; бюджетне відшкодування в розмірі 170000 грн. відсутнє.

Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Дніпропетровська та Прокурор Ленінського району м. Дніпропетровська, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подали касаційні скарги в яких просять їх скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі посилаючись на порушення норм матеріального права, зокрема: п. 19 ст. 2, ст. 9 Бюджетного кодексу України, п. п. 1.3., 1.8. ст. 1, пп. 7.4.1. п. 7.4., пп. 7.7.5. п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Також, Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська відповідно до ст. 217 КАС України подана заява про приєднання до касаційної скарги поданої Прокурором Ленінського району м. Дніпропетровська.

Присутній в судовому засіданні представник Генеральної прокуратури України вимоги касаційних скарг підтримав.

Позивач заперечення на касаційні скарги не подав.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутнього представника Генеральної прокуратури України, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем самостійно було виявлено помилки в податкових деклараціях по податку на додану вартість за 2001 рік та виправлені ним шляхом надання розрахунку коригування сум цього податку в податковій декларації за вересень 2004 року; відповідач відмовив у здійсненні бюджетного відшкодування з тих підстав, що самостійне виправлення помилок в одній податковій декларації звітного періоду може бути проведене лише відносно однієї раніше поданої декларації.

Відповідно до п. 1.8. ст. 1, пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом; податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобовязань, що виникли у звязку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду; у разі коли за результатами звітного періоду сума має відємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації; підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період; за бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку; таке рішення платника податку відображається в податковій декларації (пп. пп. 7.7.1., 7.7.3. п. 7.7. ст. 7 вказаного Закону).

Згідно п. 5.1. ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобовязання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Встановивши надання позивачем належним чином оформлених доказів на підтвердження фактів здійснення операцій з придбання товарів, дотримання ним вимог законодавства для отримання відшкодування, самостійне виправлення помилок шляхом надання розрахунку коригування сум податку на додану вартість та відображення уточнених даних в податковій декларації за вересень 2004 року, а також відсутність бюджетного відшкодування в розмірі 170000 грн., суди попередніх інстанцій правомірно зазначили про підтвердження позивачем своїх позовних вимог.

За вказаних обставин, зважаючи на перегляд судових рішень в межах касаційної скарги, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову повністю є вірним, рішення прийняті відповідно чинного законодавства, а вимоги Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська та Прокурора Ленінського району м. Дніпропетровська є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України,

ухвалив:

1. Залишити касаційні скарги Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська та Прокурора Ленінського району м. Дніпропетровська без задоволення, а постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.2007р. у справі № А38/172-07(36(А27/95(А25/26))) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2008р. (справа № 22а-176/08 (22а-1582/07)) без змін.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.

Головуючий-суддя (підпис) Брайко А. І.

Судді (підпис) Голубєва Г. К.

(підпис) Карась О. В.

(підпис) Рибченко А. О.

(підпис) Федоров М. О.

Ухвала складена у повному обсязі 23.02.2009р.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар Міненко О. М.