Ухвала суду № 3267345, 24.02.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

Іменем України

“24” лютого 2009 р.                                                                                             Справа № 2-а-2097/07                                                                                                                              к/с № К- 5716/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача                Голубєвої Г.К.

Суддів                                                           Брайка А.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

на ухвалуДонецького апеляційного адміністративного суду від 13.03.2008 року

та постановуДонецького окружного адміністративного суду від 23.10.2007 року

по справі№ 2-а-2097/07

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Єдність"

доКрасноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

   Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23.10.2007р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.03.2008 р., позов задоволено: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Красноармійською ОДПІ від 31.05.2005р. № 0000552340/0 про визначення ТОВ "Агрофірма "Єдність" податкового зобов’язання за платежем з орендної плати за землю в сумі основного платежу – 27700,00 грн.

Судові рішення з посиланням на статтю 14 Закону України «Про систему оподаткування» вмотивовані висновком суду про те, що до внесення доповнень до зазначеної статті Законом України від 25.03.2005р. № 2505-ІV, що набрав чинності 31.03.2005р., орендна плата за земельні ділянки не була включена до системи оподаткування, а відтак у контролюючого органу не було законних підстав для визначення цього платежу за 2002-2004 роки податковим зобов’язанням позивача. За висновком суду, податковий орган порушив спосіб реалізації наданих йому Законом України «Про державну податкову службу в України», пунктом 30 статті 2 Бюджетного кодексу України повноважень.

В касаційній скарзі Красноармійська ОДПІ просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до матеріалів справи фактичною підставою для донарахування ТОВ "Агрофірма "Єдність" орендної плати за 2002-2004 роки в загальній сумі 27700,00 грн згідно спірного податкового повідомлення-рішення слугувала встановлена актом перевірки Красноармійської ОДПІ від 17.05.2007р. № 107-23-2-30486429 обставина користування позивачем протягом вказаного періоду земельною ділянкою на умовах оренди згідно договору оренди землі з Красноармійською районною адміністрацією від 20.06.2002.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій посилалися на статтю 14 Закону України «Про систему оподаткування» в редакції Закону до внесення змін Законом України від 25.03.2005р. № 2505-ІV, що набрав чинності 31.03.2005р., згідно якої до системи оподаткування /загальнодержавних податків і зборів/ включалась плата /податок/ за землю. З 31.03.2005р. до системи оподаткування включається плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності).

Застосовуючи наведену норму до фактичних обставин справи, суди попередніх інстанцій обгрунтовано врахували правило дії нормативно-правового акта в часі.

Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце / пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 р. № 1-рп/99 / справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів /.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про плату за землю» в редакціях Закону, що діяли впродовж 2002-2004 років, використання землі в Україні є платним; плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель; власники земельних ділянок, земельних часток /паїв/ та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів-учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок; за земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Згідно статті 5 зазначеного Закону об’єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка /пай/, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди; суб’єктом плати за землю /платником/ є власник земельної ділянки, земельної частки /паю/ і землекористувач, у тому числі орендар.

Статтею 13 цього Закону встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності – договір оренди такої земельної ділянки.

Статтею 27 цього ж Закону, тобто до внесення змін Законом України від 25.03.2005р. № 2505-IV, встановлено, що контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку здійснюється державними податковими інспекціями.

Відповідно до статей 21, 22 Закону України «Про оренду землі» в редакції Закону, яка діяла протягом 2002-2004 років, орендна плата за землю – це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою; розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди; орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій /надання послуг орендодавцю/ формах.

Статтею 24 зазначеного Закону встановлено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Таке право орендодавця, навіть при відсутності в законі норми, яка б встановлювала відповідальність за порушення вказаного права, нарівні із законодавчим захистом прав орендаря дозволяє орендодавцю звернутися до суду з позовом про стягнення орендної плати та відшкодування збитків у зв’язку з порушенням орендарем умов договору.

Наведене узгоджується з приписами пункту 8 статті 14 Закону України «Про систему оподаткування» та статті 27 Закону України «Про плату за землю», зі змісту яких вбачається, що контрольна функція органу державної податкової служби в сфері обчислення та справляння плати за землю на момент виникнення  спірних правовідносин полягала лише в контролі за правильністю обчислення та справляння саме земельного податку.

Отже, визначення спірним податковим повідомленням-рішенням орендної плати як податкового зобов’язання позивача за 2002-2004 роки виходить за межі повноважень податкового органу, оскільки розмір орендної плати може бути встановлений сторонами в договорі оренди.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Згідно частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст.  210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

            Касаційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області відхилити.

            Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.03.2008 року залишити без змін.

            Справу № 2-а-2097/07 повернути до суду першої інстанції.

            Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

підписГолубєва Г.К.Судді

підписБрайко А.І.

підписКарась О.В.

підписРибченко А.О.

підписФедоров М.О.

З оригіналом згідно

В. секретар                                                                             Коваль Є.В.