Ухвала суду № 3267351, 10.02.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                                                                             № К-6144/07                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                 

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2009р.

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді                        Брайка А. І.,

суддів                                                           Голубєвої Г. К.,

                                                           Карася О. В.,

                                                           Маринчак Н. Є.,

                                                           Федорова М. О.,

секретар судового засідання – Міненко О. М.,

розглянувши касаційну скаргу Бердянської об’єднаної державної податкової інспекції

на постанову Господарського суду Запорізької області від 30.08.2006р. та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 16.02.2007р. у справі № 13/589-АП

за позовом Державного підприємства “Бердянський морський торговельний порт”

до Бердянської об’єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю представників:

позивача – Лебєдєв О. В., Петренко О. В.,

відповідача – не з’явились,

встановив:

      Державним підприємством “Бердянський морський торговельний порт”подано позов про скасування податкового повідомлення-рішення Бердянської міжрайонної державної податкової інспекції (правонаступником якої є відповідач) від 24.02.2005р. № 0002372320/1 про визначення суми податкового зобов’язання по податку на прибуток в розмірі 594999 грн. 20 коп., в т. ч. 350000 грн. основного платежу та 244999 грн. 20 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

      Постановою Господарського суду Запорізької області від 30.08.2006р., залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 16.02.2007р. у справі № 13/589-АП позов задоволено.

      Судові рішення мотивовані тим, що фактичне надання позивачу аналітичних, маркетингових, консультаційних послуг ДО “Укрморпорт” за договором підтверджується актом прийому-передачі та звітами про виконання робіт; вказані послуги надані позивачу щодо управління підприємством, форм і методів господарювання, отримані з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності, а тому витрати на їх оплату правомірно включені до складу валових витрат; витрати на роботи по підтриманню оголошених глибин акваторії порту не можна віднести до витрат на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів, оскільки такі роботи є законодавчо встановленою функцією морського порту щодо забезпечення безпеки мореплавства; спір стосовно фактичних обставин справи між сторонами відсутній; позивач зменшив валові витрати в четвертому кварталі 2004 року на суму сплаченого Чорноморсько-Азовському виробничо-експлуатаційному управлінню морських шляхів авансу в розмірі 1250000 грн. у зв’язку з відмовою останнього від виконання робіт.

      Відповідач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: п. 5.1., пп. 5.3.2. п. 5.3. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

      Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції – без змін, вважаючи їх правомірними.

      Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутніх представників позивача, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

      Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставами для прийняття відповідачем оспорюваного податкового повідомлення-рішення стали: акт від 09.12.2004р. № 291/23-221/01125761 про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2003р. по 30.06.2004р. в яких зазначено, зокрема, про заниження позивачем податку на прибуток за перше півріччя 2004 року на суму 365244 грн. у зв’язку із заниженням в цей період валових доходів в розмірі 167804 грн. та завищенням валових витрат на суму 1293200 грн.; рішення про результати розгляду первинної скарги, яким скасоване податкове повідомлення-рішення від 14.12.2004р.                    № 0002372320/0 в частині основного платежу на суму 15244 грн. та штрафних санкцій на суму 10670 грн. 80 коп., а в іншій частині залишене без змін.

      Додатково судами встановлено укладення позивачем з ДО “Укрморпорт” договору про надання аналітичних, маркетингових та консультаційних послуг по управлінню підприємством, надання цих послуг на загальну суму 150000 грн., їх отримання та документальне оформлення первинними бухгалтерськими документами; укладення позивачем з Чорноморсько-Азовським виробничо-експлуатаційним управлінням морських шляхів договору на виконання ремонтного черпання, здійснення попередньої оплати в розмірі 1250000 грн. та відсутність фактичного виконання робіт у зв’язку з відмовою останнього.

      Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

      До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті; установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється (пп. 5.2.1. п. 5.2., п. 5.11. ст. 5 вказаного Закону).

      Встановивши виконання ДО “Укрморпорт” договору про надання аналітичних, маркетингових та консультаційних послуг по управлінню підприємством, прийняття позивачем таких послуг з їх підтвердженням відповідними первинними документами бухгалтерського обліку, суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначити про вірне віднесення останнім витрат на оплату цих послуг до складу валових витрат, оскільки такі послуги надані для використання в подальшому в господарській діяльності позивача. Крім того, законодавством не встановлено обмежень щодо віднесення витрат на оплату наданих позивачу послуг до складу валових витрат.

      Згідно пп. 5.3.2. п. 5.3. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов’язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

      Під терміном “основні фонди” слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом (пп. 8.2.1. п. 8.2. ст. 8 вказаного Закону).

      Відповідно до п. 4 ст. 75 Кодексу торговельного мореплавства України для забезпечення безпеки мореплавства на морські порти покладається здійснення функцій контролю і підтримання оголошених глибин.

      Як вірно зазначено судами, виконувані за договором підряду роботи з ремонтного черпання (витягнення ґрунту) в акваторії Бердянського порту виконувались в межах паспортних характеристик та відносяться до технічного обслуговування, а, отже не можуть вважатись витратами на поліпшення основних фондів.

      Крім того, апеляційним господарським судом вірно зазначено про зменшення позивачем в четвертому кварталі 2004 року валових витрат на суму сплаченого авансу в розмірі 1250000 грн., що не суперечить вимогам абз. 3 п. 5.1. ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

      За вказаних обставин, зважаючи на відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову є вірним, рішення прийняті відповідно вимог чинного законодавства, а вимоги відповідача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.     

      Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, –

ухвалив:

      1. Залишити касаційну скаргу Бердянської об’єднаної державної податкової інспекції без задоволення, а постанову Господарського суду Запорізької області від 30.08.2006р. та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 16.02.2007р. у справі № 13/589-АП – без змін.

      2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 – 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.

Головуючий-суддя                                    (підпис)                                               Брайко А. І.

Судді                                                            (підпис)                                           Голубєва Г. К.

                                                                       (підпис)                                              Карась О. В.

(підпис)                                        Маринчак Н. Є.

(підпис)                                         Федоров М. О.

Ухвала складена у повному обсязі 16.02.2009р.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар                                                                                  Міненко О. М.