Ухвала суду № 3267315, 24.02.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

________________

01029, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2009 року № К-10878/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

розглянувшиу попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції

на ухвалуХарківського апеляційного господарського суду від 17.04.2007 р.

та постанову господарського суду Сумської області від 11.01.2007 р.

у справі№ АС 10/714-06 господарського суду Сумської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Запчасть»

до1. Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції

2. Управління Державного казначейства в Сумській області

3. Конотопського відділення Державного казначейства в Сумській області

проскасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2006 р. позивач - ТОВ «Запчасть» звернувся до господарського суду Сумської області з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Конотопської МДПІ від 20.03.2006 р. № 020032311/0 та зобовязання відповідачів вчинити дії щодо відшкодування податку на додану вартість у сумі 51994 грн.

Постановою господарського суду Сумської області від 11.01.2007 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.04.2007 р., позовні вимоги задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення Конотопської МДПІ від 20.03.2006 р. № 020032311/0. В частині позовних вимог щодо зобовязання відповідача вчинити дії, закріплені чинним податковим законодавством по відшкодуванню податку на додану вартість у сумі 51994 грн. провадження у справі закрито.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог, Конотопська МДПІ оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, а саме, п. 1.8 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», просить скасувати постанову господарського суду Сумської області від 11.01.2007 р. та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 17.04.2007 р. в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 20.03.2006 р. № 020032311/0 і ухвалити нове судове рішення, яким в позові в цій частині відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Конотопською МДПІ було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Запчасть» з питань правомірності заявлених до відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість за жовтень-листопад 2004 р., за результатами якої складено акт № 57/23-3/30355337/24 від 03.03.2006 р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 1.3, п. 1.8 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки при проведенні зустрічних перевірок контрагентів позивача по ланцюгу до товаровиробника не доведені факти надмірної сплати податку на додану вартість до Державного бюджету (зокрема, ПП «Технологія»).

На підставі висновків акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.03.2006 р. № 020032311/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по податкових деклараціях з податку на додану вартість за жовтень-листопад 2004 р. на 51994 грн.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпунктом 7.2.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками певні реквізити, перелік яких встановлений зазначеним підпунктом.

Податковою інспекцією не заперечується факт наявності у позивача податкових накладних за жовтень-листопад 2004 р., виданих ПП «Оптимум» та оформлених згідно з вимогами пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - це сума податку, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Судами встановлено, що факт сплати позивачем податку на додану вартість в ціні придбаного товару підтверджується актом звірки розрахунків з ПП «Оптимум», який підтверджує відсутність боргу по оплаті отриманого товару, що також не заперечується Конотопською ОДПІ.

Згідно п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» п. 10.1 ст. 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону).

Отже, якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо відсутності у податкового органу підстав для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень-листопад 2004 р. з підстав недоведеності факту надмірної сплати податку на додану вартість до Державного бюджету по ланцюгу до товаровиробника.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди попередніх інстанцій правильно вирішили спір, ухвалені ними по справі судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права, а тому передбачені законом підстави для їх скасування чи зміни відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції відхилити.

Ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 17.04.2007 р. та постанову господарського суду Сумської області від 11.01.2007 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Брайко А.І.

Голубєва Г.К.

Карась О.В.

Федоров М.О.