Ухвала суду № 3267249, 17.02.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                                                                           № К-17178/07                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                 

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2009р.

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді                Брайка А. І.,

суддів                                     Голубєвої Г. К.,

                                               Карася О. В.,

                                               Рибченка А. О.,

                                               Федорова М. О.,

секретар судового засідання – Міненко О. М.,

розглянувши касаційну скаргу Єнакієвської об’єднаної державної податкової інспекції

на постанову Господарського суду Донецької області від 23.04.2007р. у справі № 41/68а та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.07.2007р. (справа № 22-а-1037/07)

за позовом Державного підприємства “Орджонікідзевугілля”

до Єнакієвської об’єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

за участю представників:

позивача – Ковальова Л. В.,

відповідача – Куріцький Р. В., Тіняєва В. А.,

встановив:

      Державним підприємством “Орджонікідзевугілля”, з урахуванням послідуючого уточнення,подано позов про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Єнакієвської об’єднаної державної податкової інспекції від 29.12.2005р.: № 0002652340/0 в частині визначення суми податкового зобов’язання по податку на прибуток в розмірі 2380204 грн. 54 коп., в т. ч. 1586803 грн. 03 коп. основного платежу та 793401 грн. 51 коп. штрафних (фінансових) санкцій; № 0002662340/0 в частині визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість в розмірі 43317 грн. 51 коп., в т. ч. 28878 грн. 34 коп. основного платежу та 14439 грн. 17 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

      Постановою Господарського суду Донецької області від 23.04.2007р. у справі № 41/68а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.07.2007р. (справа № 22-а-1037/07) позовні вимоги задоволено.

      Судові рішення обґрунтовані тим, що отримання коштів від Міністерства палива та енергетики України для погашення заборгованості з регресних позовів шахтарів та одноразової допомоги по втраті ними професійної працездатності не свідчить про виникнення в позивача доходів; відповідачем не доведено виникнення в позивача доходу від безоплатної передачі вугілля працівникам та пенсіонерам на виконання ч. 7 ст. 43 Гірничого кодексу України; законодавство не вимагає включення до складу валового доходу вартості оприбуткованих матеріалів, які утворились при ліквідації основних фондів.

      Крім того, позивачем правомірно відображено у складі валових доходів витрат на придбання продуктів харчування, які в подальшому реалізовувались на загальних підставах, а також обґрунтоване у зв’язку з цим віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість; позивач без будь-яких порушень включив до складу валових витрат витрати на придбання основних засобів та необоротних матеріальних активів; у позивача були відсутні підстави збільшувати податкові зобов’язання при списанні основних фондів з залишковою вартістю.

      Відповідач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати, в задоволенні позову відмовити посилаючись на порушення норм матеріального права, зокрема: пп. 1.20.1 п. 1.20., п. п. 1.23., 1.31. ст. 1, пп. пп. 4.1.1., 4.1.6. п. 4.1. ст. 4, пп. 5.3.2. п. 5.3., пп. 5.4.9. п. 5.4., пп. 5.9.1. п. 5.9. ст. 5, пп. 11.2.1. п. 11.2., пп. 11.3.1. п. 11.3. ст. 11, ст. 15 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, п. 4.9. ст. 4, пп. 7.4.3. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

      Присутній в судовому засіданні представник позивача проти вимог касаційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення, а постанову та ухвалу – без змін, вважаючи їх прийнятими з дотриманням вимог законодавства.

      Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

      Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для прийняття відповідачем оспорюваних податкових повідомлень-рішень став акт від 20.12.2005р. № 1678/23/32276912 про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2004 року по 30.06.2005 року в якому зазначено, зокрема, про: заниження податкового зобов’язання по податку на прибуток у зв’язку з не включенням до складу валових доходів коштів, які надійшли від Міністерства палива та енергетики України на погашення заборгованості з регресних позовів та одноразової допомоги по втраті професійної працездатності, не включенням до складу валових доходів доходу від продажу вугільної продукції робітникам та пенсіонерам, а також доходу у вигляді металобрухту, отриманого від ліквідації основних засобів та запасних частин; завищення суми валових витрат в результаті включення до їх складу витрат на придбання основних засобів та необоротних матеріальних активів, які підлягають амортизації, а також в результаті віднесення до їх складу 100 відсотків витрат на придбання продуктів харчування для забезпечення основної діяльності їдалень.

      В акті також зазначено про заниження позивачем за вказаний період податку на додану вартість у зв’язку з віднесенням до складу податкового кредиту 100 відсотків суми ПДВ по придбаним продуктам харчування для забезпечення основної діяльності їдалень.

      З аналізу абз. 15 ст. 28 Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік”, п. 4.1. ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” слідує, що, як вірно зазначено судами, кошти на погашення заборгованості шахтарям з регресних позовів та одноразової допомоги по втраті професійної працездатності, які надійшли від Міністерства палива та енергетики України, не можуть бути визнані доходом позивача, оскільки таке погашення здійснювалось самою державою та ніяким чином не вплинуло на прибуток останнього, який саме і є об’єктом оподаткування податком на прибуток.

      За визначеннями п. п. 1.23., 1.31. ст. 1, пп. 4.1.1. п. 4.1. ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валовий дохід включає, зокрема, доходи від операцій з безоплатної передачі товарів, ці операції повинні мати цивільно-правовий характер, що, відповідно до ст. 1 ЦК України, визначається юридичною рівністю, вільним волевиявленням та майновою самостійністю.

      У ст. 43 Гірничого закону України передбачений обов’язок підприємств з видобутку вугілля та вуглебудівних підприємств безоплатно надавати вугілля певним категоріям осіб на побутові потреби у розмірі, що визначається колективним договором.

      Тобто, як вірно зазначено судами, безоплатне надання працівникам і пенсіонерам вугілля на побутові потреби є лише соціальною гарантією цих осіб, позивач в даному випадку позбавлений можливості визначити умови надання цього вугілля і, як наслідок, доходів від його відчуження не отримує.

      Відповідно до пп. 8.4.8. п. 8.4. ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” у разі ліквідації основних фондів за рішенням платника податку або якщо з незалежних від платника податку обставин основні фонди (їх частина) зруйновані, викрадені чи підлягають ліквідації або платник податку змушений відмовитися від використання таких основних фондів з обставин загрози чи неминучості їх заміни, зруйнування або ліквідації, платник податку в звітному періоді, в якому виникають такі обставини: збільшує валові витрати на суму балансової вартості окремого об’єкта основних фондів групи 1, при цьому вартість такого об’єкта прирівнюється до нуля; не змінює балансову вартість груп 2, 3 і 4 стосовно основних фондів цих груп.

      Як вірно вказано судами, ні вищеназвана норма, ні будь-яка інша норма закону не зобов’язує платника податку на прибуток включати до складу валового доходу вартості матеріалів, які утворились внаслідок ліквідації основних фондів та були оприбутковані таким платником.

      Щодо порушень позивачем пп. 5.4.9. п. 5.4. ст. 5 цього Закону стосовно включення 100 відсотків вартості придбаних продуктів харчування для забезпечення основної діяльності їдалень до складу валових витрат, суди попередніх інстанцій з посиланням на фактичні обставини справи, обґрунтовано зазначили про відсутність таких порушень, оскільки ці їдальні є закладами громадського харчування загального типу, операції з придбання продуктів відображались у складі валових доходів на загальних підставах, а протилежне відповідачем не доведено.

      Стосовно включення позивачем в порушення пп. 5.3.2. п. 5.3. ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат витрати на придбання основних засобів та необоротних матеріальних активів Вищий адміністративний суд України зазначає про те, що в касаційній скарзі відповідач обґрунтовує лише правильність висновку судово-економічної експертизи.

      Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (станом на серпень 2004 року) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.

      У разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду (пп. 7.4.3. п. 7.4. ст. 7 цього Закону).

      Судами попередніх інстанцій обґрунтовано зазначено про неможливість в даному випадку застосування цього положення до операцій щодо списання основних фондів із залишковою вартістю.

      За вказаних обставин, зважаючи на перегляд судових рішень в межах касаційної скарги, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову є вірним, рішення прийняті відповідно чинного законодавства, а вимоги відповідача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

      Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, –

ухвалив:

      1. Залишити касаційну скаргу Єнакієвської об’єднаної державної податкової інспекції без задоволення, а постанову Господарського суду Донецької області від 23.04.2007р. у справі № 41/68а та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.07.2007р. (справа № 22-а-1037/07) – без змін.

      2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 – 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.

Головуючий-суддя                         (підпис)                                  Брайко А. І.

Судді                                                         (підпис)                               Голубєва Г. К.

                                                        (підпис)                                    Карась О. В.

(підпис)                              Рибченко А. О.

(підпис)                               Федоров М. О.

Ухвала складена у повному обсязі 23.02.2009р.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар                                                             Міненко О. М.