Ухвала суду № 3267238, 26.02.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-14922/07

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2009 року м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Маринчак Н.Є., Нечитайла О.М., Степашка О.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу Горлівської обєднаної державної податкової інспекції

на постановугосподарського суду Донецької області від 20 березня 2007 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2007 року

у справі№ 41/104а

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Смолопереробний завод»

доГорлівської обєднаної державної податкової інспекції

провизнання недійсним податкового повідомлення рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2007 року ВАТ «Смолопереробний завод» звернулось до суду з позовом до Горлівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення рішення № 0000032340/0 від 16 лютого 2007 року.

Постановою господарського суду Донецької області від 20 березня 2007 року позов задоволено.

Визнано недійсним податкове повідомлення рішення Горлівської ОДПІ № 0000032340/0 від 16 лютого 2007 року.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2007 року постанову господарського суду Донецької області від 20 березня 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі Горлівська ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову господарського суду Донецької області від 20 березня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2007 року, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Горлівська ОДПІ провела невиїзну позапланову перевірку ВАТ «Смолопереробний завод» з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень та вересень 2006 року щодо взаємовідносин з постачальниками, за результатами якої було акт № 377/23-511-1/25601255 від 15 лютого 2007 року.

В акті перевірки було встановлено завищення суми податку на додану вартість, заявленої до відшкодування в деклараціях з податку на додану вартість за серпень 2006 року на суму 18968, 00 грн. та за вересень 2006 року на суму 14 781, 00 грн., в порушення п. 1.8 ст. 1, підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Висновок акта перевірки зроблений на підставі того, що четвертий по ланцюгу постачальник реакторів ПП «Філорс» (ТОВ «Тар Альянс» - ТОВ ТГ «Метеор» - ТОВ «Інком капітал систем» - ПП «Філорс») згідно відповіді на запит ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська № 5189/7/23-713 від 09 лютого 2007 року за юридичною (фактичною) адресою не знаходиться, що унеможливлює встановити виробника отриманих ВАТ «Смолопереробний завод» за договором з ТОВ «Тар Альянс» реакторів до кінцевого постачальника, підтвердити поставку товару, включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість в липні і в серпні 2006 року в розмірі 18968, 00 грн. та в розмірі 14 781, 00 грн. відповідно, встановити сплату ПП «Філорс» сум податку на додану вартість до бюджету і, як наслідок, підтвердити задекларовану ВАТ «Смолопереробний завод» суму податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.

16 лютого 2007 року Горлівська ОДПІ на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення рішення № 0000032340/0, яким ВАТ «Смолопереробний завод» зменшила суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2006 року в розмірі 18968, 00 грн., за вересень 2006 року в розмірі 14781, 00 грн., всього - 33749, 00 грн.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що позивачем були дотримані всі законодавчі вимоги для отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду (абзац перший підпункту 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 вищезазначеного Закону податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (перший і другий абзаци підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вищезгаданого Закону).

Право на податковий кредит виникає після настання дати списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дати виписки відповідного рахунку (товарного чека) (в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків) або дати отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), в залежності від того, яка подія наступила раніше (положення підпункту 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього ж Закону).

Документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається належним чином оформлена податкова накладна, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, що випливає з положень абзацу першого підпункту 7.2.3 та підпункту 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Інших умов для формування податкового кредиту за наслідками придбання товарів в Законі України «Про податок на додану вартість», таких як обовязкова сплата постачальниками та виробниками товару сум податку на додану вартість до бюджету, не передбачено.

При придбанні товару покупець зобовязаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобовязаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обовязку понести за це відповідальність. Покупець не несе відповідальності за несплату податку до бюджету продавцем платником податку, на якого і покладено законодавчий обовязок, що безпосередньо витікає з визначення терміну «платник податку», наведеному в п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість».

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що ВАТ «Смолопереробний завод» за наслідками фактичного придбання реакторів у ТОВ «Тар Альянс» сформувало податковий кредит на підставі належним чином оформлених податкових накладних за першою подією.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту за наслідками операцій придбання реакторів у ТОВ «Тар Альянс» і відповідно заявлення відповідних сум податку на додану вартість до бюджетного відшкодування.

Доводи касаційної скарги вищевикладене не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Горлівської ОДПІ підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду Донецької області від 20 березня 2007 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2007 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Горлівської обєднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову господарського суду Донецької області від 20 березня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий: _____ Л.І. Бившева

Судді: _____ Н.Є. Маринчак

_____ О.М. Нечитайло

_____ О.І. Степашко

_____ Т.М. Шипуліна