Ухвала суду № 3267148, 24.02.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-20137/07

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2009р.

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді Брайка А. І.,

суддів Голубєвої Г. К.,

Карася О. В.,

Рибченка А. О.,

Федорова М. О.,

секретар судового засідання Міненко О. М.,

розглянувши касаційну скаргу Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції

на постанову Господарського суду Київської області від 28.11.2006р. та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.09.2007р. у справі № 392/18-06

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Тетерів”

до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції,

за участю Прокуратури Київської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю представників:

позивача Бойчук Д. Л., Стрельцова О. Ю., Фоменко М. С.,

відповідача Яременко З. І.,

Прокуратури Київської області не зявились,

Генеральної прокуратури України Кудінов Ю. М.,

встановив:

Товариством з обмеженою відповідальністю “Тетерів”подано позов про скасування податкових повідомлень-рішеньІванківської міжрайонної державної податкової інспекції від 22.03.2006р. № 0001002320/0 та від 09.08.2006р. № 0001002320/1 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 5039087 грн., від 29.05.2006р. № 0000972320/1 про визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 5122 184 грн., в т. ч. 3414789 грн. основного платежу та 1707395 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Господарського суду Київської області від 28.11.2006р., залишеною без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.09.2007р. у справі № 392/18-06 позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 09.08.2006р. № 0001002320/1, від 29.05.2006р. № 0000972320/1; в задоволенні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 22.03.2006р. № 0001002320/0 відмовлено.

Судові рішення обґрунтовані тим, що позивач надав відповідачу для перевірки всі необхідні документи первинні документи, які підтверджують правомірність формування податкового кредиту; відповідач з порушенням законодавства повернув заперечення на акт перевірки без розгляду; податковий кредит за березень 2004 року відображений в податковій декларації з податку на додану вартість цього періоду та підтверджений зустрічними перевірками; відповідачем порушено порядок проведення перевірки та оформлення її результатів, що призвело до неправильних висновків та прийняття протиправного рішення; висновки відповідача про не включення позивачем до складу валових витрат в першому кварталі 2005 року вартості маркетингових послуг документально непідтверджені та є недоведеними; вимога про скасування податкового повідомлення-рішення від 22.03.2006р. № 0001002320/0 задоволенню не підлягає, оскільки відсутній предмет спору.

Відповідач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: пп. пп. 7.4.4., 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Прокуратурою Київської області відповідно до ст. 217 КАС України подана заява про приєднання до касаційної скарги, поданої Іванківською міжрайонною державною податковою інспекцією.

Присутній в судовому засіданні представник Генеральної прокуратури України вимоги касаційної скарги відповідача та заяву Прокуратури Київської області про приєднання до неї підтримав.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а судові рішення без змін, вважаючи, що при їх винесенні суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін та Генеральної прокуратури України, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставами для прийняття відповідачем оспорюваних податкових повідомлень-рішень стали: акт від 14.03.2006р. № 28-23/30869464 про результати планової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2003 року по 30.09.2005 року в якому зазначено, зокрема, про завищення суми бюджетного відшкодування за березень 2004 року на суму 5039087 грн., заниження чистої суми податкових зобовязань за цей період в сумі 3073789 грн., а також заниження чистої суми зобовязань по податку на додану вартість за січень-лютий 2005 року на суму 341 000 грн. у звязку з не підтвердженням на момент здійснення перевірки зазначеної в податковій декларації суми податкового кредиту оригіналами податкових накладних та ненаданням звітів про надання маркетингових послуг; рішення про результати розгляду первинної та повторних скарг.

Відповідно до пп. “а” пп. 7.2.1., абз. 1, 3 пп. 7.2.3., пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. Закону України “Про податок на додану вартість” (станом на момент здійснення господарських операцій) платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках; оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг); податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом; право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно п. 1.7. ст. 1, абз. 1 пп. 7.4.1. п. 7.4., абз. 3 пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 зазначеного закону податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 вказаного закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг); у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

При цьому необхідно зазначити, що єдиним випадком неможливості такого включення є відсутність податкової накладної чи митної декларації взагалі.

Встановивши на підставі досліджених в судових засіданнях доказів та показань свідків наявність на момент здійснення перевірки оригіналів податкових накладних, підтверджуючих податковий кредит позивача за березень 2004 року та підтвердження цього самим відповідачем, наявність належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують податковий кредит позивача за січень-лютий 2005 року, суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили про безпідставність прийняття відповідачем оспорюваних податкових повідомлень-рішень від 09.08.2006р. № 0001002320/1, від 29.05.2006р. № 0000972320/1.

Відповідно до пп. б) пп. 6.4.1. п. 6.4. ст. 6 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобовязання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження, а тому вимога про скасування податкового повідомлення-рішення від 22.03.2006р. № 0001002320/0 правомірно залишена судами без задоволення.

Обґрунтування вимог відповідача щодо необхідності скасування судових рішень в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняття в цій частині нового судового рішення в касаційній скарзі не зазначені, в судовому засіданні його представником не надані.

За вказаних обставин, зважаючи на перегляд судових рішень в межах касаційної скарги, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позову є вірним, рішення прийняті відповідно вимог чинного законодавства, а вимоги відповідача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України,

ухвалив:

1. Залишити касаційну скаргу Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції без задоволення, а постанову Господарського суду Київської області від 28.11.2006р. та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.09.2007р. у справі № 392/18-06 без змін.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.

Головуючий-суддя (підпис) Брайко А. І.

Судді (підпис) Голубєва Г. К.

(підпис) Карась О. В.

(підпис) Рибченко А. О.

(підпис) Федоров М. О.

Ухвала складена у повному обсязі 02.03.2009р.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар Міненко О. М.