Ухвала суду № 3267105, 24.02.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                                                                             № К-5134/07                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                 

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2009р.

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді                Брайка А. І.,

суддів                                     Голубєвої Г. К.,

                                               Карася О. В.,

                                               Рибченка А. О.,

                                               Федорова М. О.,

секретар судового засідання – Міненко О. М.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя

на постанову Господарського суду міста Севастополя від 14.12.2006р. та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.02.2007р. у справі № 20-6/169

за позовом Приватного підприємства “Агиса”

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя,

за участю Прокуратури м. Севастополя

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

за участю представників:

позивача – Забродін О. В.,

відповідача – Ковальчук О. М.,

Прокуратури м. Севастополя – не з’явились,

Генеральної прокуратури України – Кудінов Ю. М.,

встановив:

      Приватним підприємством “Агиса”подано позов про визнання недійсними податкових повідомлень-рішеньДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя від 20.10.2006р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість: № 000014235/0 в розмірі 537417 грн. за березень 2006 року, № 000016235/0 в розмірі 365623 грн. 83 коп. за грудень 2005 року та № 000015235/0 в розмірі 210265 грн. за січень 2006 року.

      Постановою Господарського суду міста Севастополя від 14.12.2006р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.02.2007р. у справі № 20-6/169 позов задоволено.

      Судові рішення обґрунтовані тим, що на виконання укладених договорів купівлі-продажу контрагенти позивача поставили йому товар, що підтверджується рахунками, актами прийому-передачі, податковими накладними, відображеними в книзі продажу товарів (робіт, послуг), а позивач в свою чергу згідно наданих реєстрів платіжних доручень та виписок банку цей товар оплатив, що свідчить про повне виконання укладених договорів; несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

      Відповідач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати, у позові відмовити посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 1.8. ст. 1, пп. пп. 7.4.1., 7.4.5. п. 7.4., пп. 7.7.5. п. 7.7. ст. 7 Законів України “Про податок на додану вартість”, п. 3 ч. 3 ст. 2, ч. 4 ст. 11 КАС України.

      Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постанову та ухвалу – без змін, вважаючи їх прийнятими з дотриманням норм законодавства.

      Присутній в судовому засіданні представник Генеральної прокуратури України вимоги касаційної скарги підтримав.

      Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін та Генеральної прокуратури України, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

      Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для прийняття відповідачем оспорюваних податкових повідомлень-рішень став акт від 20.10.2006р. № 104/23-5/31464590/19381/10 про результати невиїзної позапланової документальної перевірки з питань дотримання вимог законодавства про оподаткування за листопад, грудень 2005 року, січень – березень 2006 року в якому зазначено про завищення суми ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з бюджету за грудень 2005 року в розмірі 365623 грн. 83 коп., за січень 2006 року в розмірі 210265 грн. та за березень 2006 року в розмірі 537417 грн. у зв’язку з тим, що в ланцюгу постачальників не встановлені кінцеві виробники товару та відсутній факт сплати ПДВ до Державного бюджету України.

      Відповідно до п. 1.8. ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” (станом на момент здійснення господарських операцій) бюджетне відшкодування – сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

      Згідно пп. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

      При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

      При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

      Відповідно до пп. 7.7.2. п. 7.2. ст. 7 вказаного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, має від’ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.     

      Таким чином, визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в наступному податковому періоді в даному випадку є фактична оплата ним сум такого податку постачальникам товарів (послуг) у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що підтверджується дослідженими судами матеріалами справи.

      При цьому необхідно зазначити, що для віднесення відповідних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту платника податку (покупця) і, як наслідок, виникнення в нього права на бюджетне відшкодування Законом України “Про податок на додану вартість” не передбачено умов про сплату цих сум до бюджету його контрагентом, а передбачено лише обов’язок останнього надати покупцю оформлену належним чином податкову накладну чи вантажну митну декларацію.

      Якщо ж контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

      За вказаних обставин, зважаючи на перегляд судових рішень в межах касаційної скарги, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову повністю є вірним, рішення прийняті відповідно вимог чинного законодавства, а вимоги відповідача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

      Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, –

ухвалив:

      1. Залишити касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя без задоволення, а постанову Господарського суду міста Севастополя від 14.12.2006р. та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.02.2007р. у справі № 20-6/169 – без змін.

      2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 – 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.

Головуючий-суддя                         (підпис)                                  Брайко А. І.

Судді                                                         (підпис)                                Голубєва Г. К.

                                                        (підпис)                                    Карась О. В.

(підпис)                              Рибченко А. О.

(підпис)                               Федоров М. О.

Ухвала складена у повному обсязі 02.03.2009р.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар                                                             Міненко О. М.