Ухвала суду № 3267104, 17.02.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

Іменем України

“17” лютого 2009 року                                                                     Справа № 2-24/14075-2006А

                                                                                   к/с № К-5093/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача                Голубєвої Г.К.

Суддів                                                           Брайка А.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим

на ухвалуСевастопольського апеляційного господарського суду від 09.02.2007 року

та постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.12.2006 року

у справі№ 2-24/14075-2006А

за позовомЗакритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями “Яліта”

доДержавної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство з іноземними інвестиціями “Яліта” звернулося до суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0005692301/0 від 14.12.2005 року про зменшення позивачу бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2005 року на суму 59443,00 грн.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.12.2006 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.02.2007 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ у м. Ялта звернулася до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити з огляду на порушення судами норм матеріального права, а саме підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97- ВР (далі - Закон № 168/97).

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами перевірки позивача податковим органом виявлено порушення ЗАТ “Яліта” п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Перевіркою встановлено, що позивачем 09.11.2005 року подано до податкового органу уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань із податку на додану вартість у зв’язку з самостійним виявленням помилок у декларації за серпень 2005 року, відповідно до якого збільшено від’ємне значення податкового зобов’язання на суму 60000,00 грн. При цьому корегування здійснено шляхом заповнення рядка 8.9 (збільшення суми, що підлягала бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов’язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) декларації,

З позиції контролюючого органу позивачу слід було відобразити корегування у рядку 8.5 (збільшення суми, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду), а не у рядку 8.9 уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань з податку на додану вартість за серпень 2005 року.

Зазначене порушення відображено у акті перевірки № 600/23-0/19013465/233 від 30.11.2005 року, на підставі якого прийнято повідомлення-рішення № 0005692301/0 від 14.12.2005 року. За результатами адміністративного оскарження 30.03.2006 року прийняте податкове повідомлення-рішення № 0005692301/2, 07.06.2006 року податкове повідомлення-рішення № 0005692301/3 про зменшення позивачу бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2005 року на 59443,00 грн.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Підпунктом 7.7.3 цієї статті встановлено, що платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов’язань з цього податку наступних податкових періодів.

За змістом п.п. 4.2.2. п. 4.2 ст. 4 Закону №2181 Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Встановивши зазначені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо наявності у позивача права на бюджетне відшкодування у серпні 2005 року, оскільки, враховуючи положення ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, таке право виникає у позивача лише у наступному податковому періоді, а саме у вересні 2005 року. Однак, помилковість таких висновків не дає підстав вважати правильними висновки податкового органу щодо необхідності зменшення позивачу бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2005 року на відповідну суму, оскільки на час проведення корегування податкових зобов’язань з ПДВ у позивача вже виникло право на збільшення суми, що підлягала бюджетному відшкодуванню (у вересні 2005 року) у зменшення податкових зобов’язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів, а відтак це не призвело до порушення інтересів держави в особі податкового органу.

Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи, наведені скаржником, не спростовують зазначених висновків, а тому не приймаються колегією суддів, як підстава для задоволення вимог касаційної скарги.

Відповідно до пункту 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, за таких обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.02.2007 року та постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.12.2006 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 210 – 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим відхилити.

Ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.02.2007 року та постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.12.2006 року залишити без змін.

Справу № 2-24/14075-2006А повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 – 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

підписГолубєва Г.К.Судді

підписБрайко А.І.

підписКарась О.В.

підписРибченко А.О.

підписФедоров М.О.

З оригіналом згідно

В. секретар                                                                             Коваль Є.В.