Ухвала суду № 3267100, 19.02.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-4740/07

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2009 року м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Карася О.В., Маринчак Н.Є., Федорова М.О., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

за участю:

представника позивача Шкіндер О.В.,

представника Іващенка Ю.І.,

представника Генеральної прокуратури України Чубенка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Сквирської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області

на постановуКиївського міжобласного апеляційного господарського суду від 31 січня 2007 року

у справі№ 347/12-06

за позовом прокурора Сквирського району Київської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Сквирському районі Київської області (правонаступник - Сквирська міжрайонна державна податкова інспекція Київської області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Цапіївська спілка селян»

про стягнення суми, -

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2006 року прокурор Сквирського району Київської області звернувся до суду в інтересах держави в особі ДПІ у Сквирському районі Київської області до ТОВ «Цапіївська спілка селян» про стягнення суми в розмірі 129303, 00 грн.

Постановою господарського суду Київської області від 24 жовтня 2006 року позов задоволено.

Стягнуто з ТОВ «Цапіївська спілка селян» на користь держави в особі ДПІ у Сквирському районі Київської області заборгованість перед бюджетом та державними цільовими фондами в сумі 129303, 00 грн.

Стягнуто з ТОВ «Цапіївська спілка селян» в доход Державного бюджету 1293, 03 грн. судового збору.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суд від 31 січня 2007 року постанову господарського суду Київської області від 24 жовтня 2006 року скасовано.

Прийнято нову постанову, якою в позові відмовлено.

В касаційній скарзі Сквирська МДПІ Київської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 31 січня 2007 року та залишити в силі постанову господарського суду Київської області від 24 жовтня 2006 року.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Цапіївська спілка селян», посилаючись на повне зясування всіх обставин по справі, правильне застосування норм матеріального права, просить касаційну скаргу Сквирської МДПІ Київської області залишити без задоволення, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 31 січня 2007 року без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Сквирська МДПІ Київської області провела позапланову тематичну перевірку дотримання вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» ТОВ «Цапіївська спілка селян» за період з 01 січня 2005 року по 01 травня 2005 року, за результатами якої було складено акт № 211/8/170/30771120 від 16 червня 2005 року.

ДПІ у Сквирському районі Київської області провела позапланову тематичну перевірку дотримання вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» ТОВ «Цапіївська спілка селян»за період з 01 травня 2005 року по 01 червня 2006 року, за результатами якої було складено акт № 162/8/170/30771120 від 26 липня 2006 року.

Згідно висновків цих актів відповідач в порушення підпункту 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» не сплатив своєчасно податок з доходів фізичних осіб в розмірі 129303, 00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що специфіка оподаткування податком з доходів фізичних осіб не передбачає подання податкових декларацій чи розрахунків сум нарахованого та сплаченого податку, а тому положення Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», зокрема щодо узгодження податкового зобовязання, щодо позасудового порядку стягнення податкового боргу та списання податкового боргу, на податок з доходів фізичних осіб не поширюються.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що положення Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» поширюються на податок з доходів фізичних осіб, а позивачем не були вжиті заходи для погашення податкового боргу передбачені цим Законом.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Згідно підпункту 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) обєктом оподаткування резидента податком з доходів фізичних осіб є загальний місячний оподатковуваний доход, який відповідно до підпункту 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 цього ж Закону включає доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи) (п. 17.1 ст. 17 вищезазначеного Закону).

Працедавець - юридична особа, яка укладає трудові договори (контракти) з найманими особами та несе обовязки із сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати цього податку до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці, інші обовязки, передбачені законами (положення п. 1.17 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

В абзаці першому п. 1.15 ст. 1 вищезазначеного Закону міститься визначення терміну «податковий агент», зокрема, як юридичної особи, яка незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобовязана нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Враховуючи те, що працедавець зобовязаний нараховувати, утримувати та сплачувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб з доходів фізичних осіб у вигляді заробітної плати, інших виплат та винагород, нарахованих (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору, від імені та за рахунок такої фізичної особи (платника податку), вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону, то він має статус податкового агента відносно своїх найманих працівників.

Особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобовязані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок;

б) надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не припускається (підпункт «а» і підпункт «б» п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Форма такого податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 29 вересня 2003 року № 451 разом із Порядком заповнення та подання податковими агентами такого податкового розрахунку.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», який визначає, зокрема податки і збори (обовязкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, податок з доходів фізичних осіб відноситься до загальнодержавних податків.

Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює, зокрема порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами.

Таким чином, самостійне узгодження податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб, визнання узгодженого податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб, несплаченого протягом граничних строків, податковим боргом та погашення податкового боргу здійснюється відповідно до вимог Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

В Законі України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що під терміном «податкова декларація», «розрахунок» розуміється документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обовязкового платежу) (п. 1.11 ст. 1 цього Закону).

Аналіз положень Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29 вересня 2003 року № 451, зокрема п. 2.1, п. 3.1, свідчить, що розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ), подається податковими агентами до податкового органу в строки, передбачені в Законі України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» для подачі податкової декларації за календарний квартал (підпункт «б» підпункту 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону), і він містить в собі дані про нарахований і утриманий податок та суму, яка фактично підлягає сплаті до бюджету.

Таким чином, розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ), за своє суттю є податковою декларацією, розрахунком в розумінні Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що відповідачем подавались розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) з дотриманням вимог законодавства, однак ним не було сплачено податок з доходів фізичних осіб в розмірі 129303, 00 грн.

Податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації (абзац перший п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Отже, відповідачем були узгоджені суми податку з доходів фізичних осіб, визначені в розрахунках за формою № 1ДФ, як суми, які підлягають сплаті до бюджету.

Ці суми податку не були сплачені відповідачем.

Наслідком несплати узгодженої суми податкового зобовязання в установлені строки є прийняття податковим органом податкових вимог (абзац перший підпункту 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).

Податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобовязання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. Обовязок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (підпункт 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 вищезазначеного Закону).

Отже, несплата узгодженої суми податкового зобовязання в установлені строки тягне за собою процедуру стягнення податкового боргу відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

ДПІ у Сквирському районі Київської області не виконала процедуру стягнення податкового боргу, передбачену Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що позбавляє її права на стягнення цієї суми боргу в судовому порядку.

Таким чином, суд апеляційної інстанцій прийняв законне і обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Сквирської МДПІ Київської області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 31 січня 2007 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Сквирської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області залишити без задоволення, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 31 січня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ О.В. Карась

______ Н.Є. Маринчак

______ М.О. Федоров

______ Т.М. Шипуліна