Ухвала суду № 3267097, 03.02.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01029, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2009 року                                                                  № К-4339/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача           Рибченка А.О.

суддів:                                                         Брайка А.І.

                                                                       Карася О.В.

Маринчак Н.Є.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання:    Гусєвій К.О.  

розглянувшиу відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська

на ухвалуЛуганського апеляційного господарського суду від 15.01.2007 р.

та постановугосподарського суду Луганської області від 10.11.2006 р.

у справі№ 9/723н-ад господарського суду Луганської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Луганська фірма «Силует»

до1. Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська

2. Відділення Державного казначейства у Жовтневому районі м. Луганська

за участюпрокуратури Жовтневого району м. Луганська

проскасування податкового повідомлення-рішення та стягнення 336721 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Луганської області від 10.11.2006 р. у справі № 9/723н-ад, залишеною без змін ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 15.01.2007 р., задоволено позовні вимоги ТОВ «Луганська фірма «Силует». Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська № 0000262340/0 від 30.08.2006 р. та стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Луганська фірма «Силует» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за серпень 2005 р. – січень 2006 р. в розмірі 336721 грн.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України. 

В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати постанову господарського суду Луганської області від 10.11.2006 р. та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 15.01.2007 р. і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на слідуюче.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ «Луганська фірма «Силует»подало до податкового органу податкові декларації з податку на додану вартість, якими визначило суми, що підлягають бюджетному відшкодуванню шляхом зарахування на розрахунковий рахунок підприємства, а саме, за серпень 2005 р. - 177221 грн., жовтень 2005 р. - 106253 грн., листопад 2005 р. - 65172 грн., грудень 2005 р. - 202522 грн., січень 2006 р. - 237756 грн., лютий 2006 р. - 38585 грн.

Разом з деклараціями були подані розрахунки сум бюджетного відшкодування і заяви про повернення сум бюджетного відшкодування на рахунок в установі банку.

ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «Луганська фірма «Силует» з питання правомірності обчислення від’ємного значення податку додану вартість по деклараціях за серпень - грудень 2005 р., січень 2006 р., про що складено акт від 28.08.2006 р. № 393/23-2/23485508.

За результатами перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська             прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000262340/0 від 30.08.2006 р., яким позивачу за порушення пп. 7.4.1 п. 7.4, п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» зменшено бюджетне відшкодування за серпень - грудень 2005 р. та січень 2006 р. на 336721 грн.

Так, в ході перевірки встановлено, що причиною виникнення від’ємного значення податку на додану вартість є проведення реконструкції підприємства силами підрядників. Порушень Закону України «Про податок на додану вартість» при декларуванні податкових зобов’язань і податкового кредиту у діяльності позивача перевіркою не встановлено. За результатами отриманих відповідей також підтверджені податкові зобов’язання з податку на додану вартість всіх постачальників ТОВ «Луганська фірма «Силует». Лише при перевірці третього ланцюга постачання - ПП «Бабен», ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська одержала відповідь від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, за змістом якої ПП «Бабен» за юридичною адресою не знаходиться, директор підприємства заперечує свою причетність до діяльності підприємства, ДПІ у Бабушкінському районі направила позов до суду про визнання статутних документів ПП «Бабен» недійсними.

На підставі цього, податковий орган зробив висновок про непідтвердження зустрічними перевірками надходження до бюджету податку на додану вартість в сумі 336721 грн. по третьому ланцюгу поставки, а саме, по ПП «Бабен».

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано не погодились з даним висновком податкової інспекції та правомірно вважали, що позивач має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість відповідно до поданих податкових декларацій, з огляду на слідуюче.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків встановлено п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно пп. 7.7.1 вказаної статті, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов’язаний у п’ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

            Судами встановлено, що задекларований позивачем податковий кредит підтверджений відповідними податковими накладними, що видані платниками податків. Порушень Закону України «Про податок на додану вартість» при здійсненні господарської діяльності позивача в перевіряємий період податковим органом не виявлено. Сума бюджетного відшкодування позивачем визначена правильно та підтверджена довідками ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська від 11.11.2005 р.           № 54/23-2/03052658, від  28.12.2005 р. № 108/23-2/03052658, від 13.02.2006 р.                   № 27/23-2/03052658; від 21.03.2006 р. № 62/23-2/03052658.

Твердження першого відповідача про те, що необхідною умовою бюджетного відшкодування для позивача є, відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», сплата сум податку на додану вартість до бюджету всіма його контрагентами правомірно відхилено судами з огляду на те, що вказана правова норма дає загальне визначення поняттю «бюджетне відшкодування» і не встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм. Такою нормою є пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який можливість отримання платником податку бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з Державного бюджету України пов’язує з фактичною сплатою податку контрагентам платника в ціні придбаних товарів, послуг у податковому періоді, що передує звітному, а не з сплатою податку на додану вартість всіма контрагентами платника податку.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» п. 10.1 ст. 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону          (п. 10.2 ст. 10 Закону).

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.  

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій правильно вирішили спір, ухвалені ними по справі судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права, а тому передбачені законом підстави для їх скасування чи зміни відсутні.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - 

УХВАЛИВ:   

            Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі            м. Луганська залишити без задоволення.

Ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 15.01.2007 р. та постанову господарського суду Луганської області від 10.11.2006 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий                                                                      Рибченко А.О.

Судді                                                                                    Брайко А.І.

                                    Карась О.В.

                                    Маринчак Н.Є.

                                    Федоров М.О.