Ухвала суду № 3267092, 10.02.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                №№ К-3970/07, К-4349/07, К-4523/07, К-4785/07                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                 

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2009р.

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді                        Брайка А. І.,

суддів                                                           Голубєвої Г. К.,

                                                           Карася О. В.,

                                                           Маринчак Н. Є.,

                                                           Федорова М. О.,

секретар судового засідання – Міненко О. М.,

розглянувши касаційні скарги Державної податкової адміністрації у м. Києві, Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва та Державної податкової адміністрації України

на постанову Господарського суду міста Києва від 07.08.2006р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2007р. у справі № 11/257-А

за позовом Державного підприємства “Укрсервіс Мінтрансу”

до:

1) Державної податкової адміністрації України,

2) Державної податкової адміністрації у м. Києві,

3) Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про визнання нечинними податкового повідомлення-рішення та рішень,

за участю представників:

позивача – Печиборщ І. М.,

відповідача-1 – Ярмола О. В.,

відповідача-2 – Мисливий І. Ю.,

відповідача-3 – Фесюнов О. В.,

Міністерства транспорту та зв’язку України – Коваленко О. О.,

встановив:

      Державним підприємством “Укрсервіс Мінтрансу”з урахуванням послідуючого уточнення, подано позов до Державної податкової адміністрації України, Державної податкової адміністрації у м. Києві, Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення вказаної інспекції за № 874/23-3/1 від 11.10.2005р. в частині визначення суми податкового зобов’язання по податку на прибуток в  розмірі 81160346 грн., в т. ч. 40580173 грн. основного платежу та 40580173 грн. штрафних (фінансових) санкцій, а також про визнання повністю нечинними рішень Державної податкової адміністрації України № 1700/4/25-0115 від 24.02.2006р., Державної податкової адміністрації у м. Києві № 3785/10/25-144 від 21.12.2005р. та Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва № 177/23-00/22/23-5 від 11.10.2005р.

      Постановою Господарського суду міста Києва від 07.08.2006р.,залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2007р. у справі № 11/257-А, позов задоволено частково: вказане податкове повідомлення-рішення № 874/23-3/1 від 11.10.2005р. та рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва № 177/23-00/22/23-5 від 11.10.2005р., Державної податкової адміністрації у м. Києві № 3785/10/25-144 від 21.12.2005р., Державної податкової адміністрації України № 1700/4/25-0115 від 24.02.2006р. визнані нечинними в частині визначення позивачу суми податкового зобов’язання по податку на прибуток в розмірі 81160346 грн., в т. ч. 40580173 грн. основного платежу та 40580173 грн. штрафних (фінансових) санкцій; в решті позову відмовлено.

      Судові рішення мотивовані тим, що протягом періоду з 01.10.2003р. по 30.09.2004р. третіми особами позивачу було перераховано 147768712 грн. для реконструкції адміністративної будівлі за адресою: м. Київ, пр. Перемоги, 14 за договорами безповоротної фінансової допомоги в яких останній діяв від імені Міністерства транспорту України на підставі договору доручення; отримані позивачем кошти оподаткуванню податком на прибуток підприємств не підлягають; ні в акті перевірки, ні при розгляді скарг, податковими органами не досліджувались обставини виникнення в позивача витрат, що мають значення для визначення об’єкту оподаткування податком на прибуток; належних та допустимих доказів того, що посадову особу чи посадових осіб позивача засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків, а також того, що позивач декларував переоцінені або недооцінені об’єкти оподаткування, не надано.

      Державна податкова адміністрація у м. Києві, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подала дві однакові за змістом касаційні скарги в яких просить їх скасувати в частині задоволення позову, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю посилаючись на порушення норм матеріального права, зокрема: ст. 1000 ЦК України, пп. 7.11.1. п. 7.11. ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

      Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подала касаційну скаргу в якій просить їх скасувати та постановити нову ухвалу, якою в позові відмовити посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: пп. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4, пп. 7.9.1. п. 7.9., пп. 7.11.1. п. 7.11. ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

      Державна податкова адміністрація України, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, також подала касаційну скаргу в якій просить їх скасувати в частині задоволення позову, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: 4.1.6. п. 4.1. ст. 4, пп. 7.11.1. п. 7.11. ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

      Позивач в запереченнях на касаційні скарги просить залишити їх без задоволення, а постанову та ухвалу – без змін, вважаючи їх законними і такими, в яких правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, дана вірна правова оцінка обставинам справи.

      Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін і Міністерства транспорту та зв’язку України, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

      Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для прийняття Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києваоспорюваного податкового повідомлення-рішення став акт від 05.08.2005р.           № 434/23-3/30218246 про результати планової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2003р. по 30.09.2004р. в якому зазначено, зокрема, про заниження позивачем податку на прибуток в розмірі 40580 173 грн. у зв’язку із заниженням скоригованого валового доходу на суму 147768 712 грн. шляхом не включення до нього коштів у вигляді безповоротної фінансової допомоги, які позивач отримував від інших підприємств на поточний (не бюджетного призначення) рахунок для здійснення реконструкції будівлі по пр. Перемоги, 14 від імені і за рахунок Міністерства транспорту України.

      В результаті процедури адміністративного оскарження Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва,Державною податковою адміністрацією у м. Києвіта Державною податковою адміністрацією Україниприйняті рішення, відповідно, № 177/23-00/22/23-5 від 11.10.2005р., № 3785/10/25-144 від 21.12.2005р. № 1700/4/25-0115 від 24.02.2006р. про залишення скарг позивача без задоволення, а податкового повідомлення-рішення № 874/23-3/1 від 11.10.2005р. – без змін.

      Також судами встановлено, що відповідно до статуту позивач є державним підприємством, органом управління якого є Міністерство транспорту та зв’язку України; на виконання розпоряджень Кабінету Міністрів України від 19.08.2002р. № 474-р, від 20.11.2003р. № 686-р, Міністерством транспорту України видано наказ від 11.11.2002р. № 798, яким визначено, що на фінансування робіт по реконструкції будівлі будуть залучатися кошти підприємств транспортно-дорожнього комплексу Мінтрансу; цим же наказом позивачу було доручено від імені Мінтрансу за рахунок фінансових внесків підприємств транспортно-дорожнього комплексу Мінтрансу здійснювати фінансування робіт по реконструкції будівлі.

      Для виконання вказаних робіт між Міністерством транспорту України (довіритель) та позивачем (повірений) укладено договір доручення № 000/030-2002 від 11.11.2002р., згідно якого останній прийняв зобов’язання від імені і за рахунок довірителя, зокрема, здійснювати фінансування робіт по реконструкції будівлі за адресою: м. Київ, пр. Перемоги, 14 за рахунок коштів, що надходитимуть на спеціальний рахунок та в межах затвердженого довірителем кошторису.

      На його виконання позивачем укладені договори безповоротної фінансової допомоги за якими в період з 01.10.2003р. по 30.09.2004р. на вищевказаний спеціальний рахунок надійшли кошти в розмірі 147768 712 грн.

      Відповідно до п. 1.22.1. ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” безповоротна фінансова допомога – це, зокрема, сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод.

      Валовий дохід включає, зокрема, доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України “Про списання вартості несплачених обсягів природного газу” (абз. 2 пп. 4.1.6. п. 4.6. ст. 4 вказаного Закону).

      З урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку, зокрема, у зв’язку з залученням платником податку майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно (абз. 4 пп. 7.9.1. п. 7.9. ст. 7).

      Від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, якими, зокрема, є органи державної влади України, органи місцевого самоврядування та створені ними установи або організації, що утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів, отримані у вигляді коштів або майна, які надходять безоплатно або у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних пожертвувань (пп. а) пп. 7.11.1., абз 2 пп. 7.11.2. п. 7.11. ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”).

      Згідно ст. 386 ЦК УРСР за договором доручення одна сторона (повірений) зобов’язується виконати від імені й за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.

      Статтею 1000 ЦК України (чинний з 01.01.2004р.) крім вказаного передбачено, що правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки довірителя.

      Таким чином, як вірно вказано судами попередніх інстанцій, отримані позивачем на виконання договору доручення кошти за договорами безповоротної фінансової допомоги в даному випадку оподаткуванню податком на прибуток не підлягають і тому Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва неправомірно визначено позивачу податкове зобов’язання по цьому податку та залишено без змін нею, Державною податковою адміністрацією у            м. Києвіта Державною податковою адміністрацією Українив процесі адміністративного оскарження.

      Крім того, суди обґрунтовано зазначили про відсутність підстав для застосування до позивача пп. 17.1.3., пп. 17.1.6. п. 17.1. ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, зважаючи на вищенаведене та не надання доказів засудження його посадових осіб за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків, чи декларування переоцінених або недооцінених об’єктів оподаткування.

      За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позову є вірним, судові рішення прийняті відповідно вимог чинного законодавства, а вимоги відповідачів є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

      Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, –

ухвалив:

      1. Залишити касаційні скарги Державної податкової адміністрації у м. Києві, Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва та Державної податкової адміністрації України без задоволення, а постанову Господарського суду міста Києва від 07.08.2006р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2007р. у справі № 11/257-А – без змін.

      2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 – 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.

Головуючий-суддя                                    (підпис)                                               Брайко А. І.

Судді                                                            (підпис)                                           Голубєва Г. К.

                                                                       (підпис)                                              Карась О. В.

(підпис)                                        Маринчак Н. Є.

(підпис)                                         Федоров М. О.

Ухвала складена у повному обсязі 16.02.2009р.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар                                                                                  Міненко О. М.