Постанова № 32670129, 08.07.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 липня 2013 року № 826/6745/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справуза позовом Підприємства з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна»доІнспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києвіпро визнання протиправним та скасування припису відповідача від 20 лютого 2013 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Підприємство з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна» (далі - ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна», позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом (з урахуванням уточнення позовних вимог) про визнання протиправним та скасування припису відповідача від 20 лютого 2013 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем протиправно зроблено висновок про порушення позивачем приписів частини восьмої статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю «БК Лоринс» проводились роботи, пов'язані із ліквідацією аварій (обрушень), виконання яких не потребує дозволу на проведення будівельних робіт.

За таких обставин позивач вважає, що при виданні припису Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві перевищено надані повноваження.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував та в обґрунтування своєї позиції посилався на те, що Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві при здійсненні перевірки та винесенні припису діяла у відповідності та у межах чинного законодаства.

26 червня 2013 року у зв'язку із неявкою у судове засідання представника відповідача, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» (код ЄДРПОУ 30603572) зареєстроване Подільською районною в м. Києві державною адміністрацією 16 листопада 1999 року, запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 10741200000005310. Місцезнаходження ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна»: 04071, м. Київ, Подільський район, вул. Верхній Вал, буд. 68.

До видів діяльності ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» за КВЕД згідно Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 18 грудня 2012 року серії АА № 762718 відносяться: 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, 19.20 Виробництво продуктів нафтоперероблення, 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення, 85.32 Професійно-технічна освіта, 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах.

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві відповідно статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI, згідно з Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553, на підставі вимоги Управління Служби безпеки України у м. Києві від 04 лютого 2013 року № 51/2/2-40548 проведено позапланову перевірку дотримання ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил на об'єкті будівництва за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, буд. 38, за результатами якої складено акт від 19 лютого 2013 року.

Під час перевірки відповідачем було встановлено, що за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, буд. 38 експлуатується автозаправна станція «ЛУКОЙЛ» № 11-13 (об'єкт V категорії складності відповідно до додатку «М» ДБН А.2.2-3-2012 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» та постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2011 № 557 «Про затвердження порядку віднесення об'єктів будівництва до IV і V категорій складності») без прийняття її в експлуатацію після реконструкції в частині зміни основних техніко-економічних показників, а саме: встановлено дві паливно-роздавальні колонки з можливістю заправки чотирма видами палива (на момент прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту 19 травня 2000 року встановлено дві паливно-роздавальні колонки з можливістю заправки трьома видами палива), чим порушено вимоги частини восьмої статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI.

20 лютого 2013 року відповідачем на підставі вказаного акту прийнято протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та винесено припис від 20 лютого 2012 року про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Вказаним приписом від позивача вимагалося заборонити експлуатацію зазначеного об'єкту з 20.02.2013 року та усунути порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності у встановленому законодавством порядку та вимагалося повідомити Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві про його виконання в термін до 20 квітня 2013 року.

Незгода з вказаним приписом обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з доводами ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна, виходячи з наступного.

Приписами частини першої статті 9 Закону № 687-XIV визначено, що будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до Закону № 3038-VI цей Закон встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Згідно з ст. 29 Закону № 3038-VI основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Приписами ч. 2 ст. 39 Закону № 3038-VI визначено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до IV і V категорій складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Форма акта готовності об'єкта до експлуатації, форма сертифіката, порядок його видачі, розмір та порядок внесення плати за видачу сертифіката визначаються Кабінетом Міністрів України.

Акт готовності об'єкта до експлуатації підписується замовником, генеральним проектувальником, генеральним підрядником або підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників), субпідрядниками, страховиком (якщо об'єкт застрахований).

У відповідності до ч. 4 ст. 39 Закону № 3038-VI прийняття рішення про реєстрацію (повернення) декларації про готовність об'єкта до експлуатації, видачу (відмову у видачі) сертифіката здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати подання відповідних документів.

Згідно з ч. 5 ст. 39 Закону № 3038-VI датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Відповідно до ч. 10 ст. 39 Закону № 3038-VI замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об'єкта до експлуатації, та за експлуатацію об'єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.

Частиною восьмою ст. 39 Закону № 3038-VI передбачено, що експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Приписами частини першої статті 41 Закону № 3038-VI визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Відповідно до частини другої статті 41 Закону № 3038-VI державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами частини четвертої статті 41 Закону № 3038-VI посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, зокрема, складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; видавати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

На виконання статті 41 Закону № 3038-VI, Кабінет Міністрів України своєю постановою від 23 травня 2011 року № 553 затвердив Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

Цей Порядок визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється Держархбудінспекцією та її територіальними органами (далі - інспекції) (п. 1 Порядку № 553).

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється посадовими особами інспекцій відповідно до їх посадових інструкцій та функціональних повноважень (п. 3 Порядку № 553).

Приписами пункту 7 Порядку № 553 визначено, що позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи інспекції.

Підставами для проведення позапланової перевірки є: подання суб'єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об'єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням чи письмової заяви про проведення перевірки щодо дотримання суб'єктом господарювання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності; необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні та декларації про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні та декларації про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів; виявлення факту самочинного будівництва об'єкта; перевірка виконання суб'єктом містобудівної діяльності вимог приписів інспекцій; перевірка виконання суб'єктом господарювання вимог інспекції щодо усунення порушень ліцензіатом ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності; звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог містобудівного законодавства; вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

Під час проведення позапланової перевірки посадова особа інспекції зобов'язана пред'явити службове посвідчення та направлення для проведення позапланової перевірки.

Згідно з п. 9 Порядку № 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва.

У разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, щодо якого неможливо встановити суб'єкта містобудування, який будує чи збудував такий об'єкт, перевірка проводиться із залученням представників органів місцевого самоврядування та органів внутрішніх справ. Документи, оформлені за результатами такої перевірки, надсилаються до відповідного органу внутрішніх справ для встановлення особи суб'єкта містобудування.

Відповідно до п. 11 Порядку № 553 посадові особи інспекцій під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право, зокрема, складати протоколи про вчинення правопорушень та акти перевірок, і накладати штрафи у межах повноважень, передбачених законом; видавати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

У відповідності до п. п. 16-18 Порядку № 553 за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою інспекції складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (далі - припис).

Згідно з пунктом 4 статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, в тому числі:

- видавати обов'язкові для виконання приписи щодо:

1) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил;

2) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт;

- забороняти за вмотивованим письмовим рішенням керівника органу державного архітектурно-будівельного контролю чи його заступника експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, тощо.

Припис складається у двох примірниках. Один примірник припису залишається в інспекції, а інший надається суб'єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль.

Припис підписується посадовою особою інспекції, яка провела перевірку (п. 19 Порядку № 553).

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що 27 серпня 2007 року автомобіль марки «Mercedes-Benz S 500» (державний номер НОМЕР_1) в результаті грубого порушення правил дорожнього руху здійснив наїзд на паливно-роздавальну колонку АЗС № 11-13 за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, буд. 38.

Відповідно до Технічного висновку Дослідно-випробувальної лабораторії Головного управління МНС України в м. Києві № 387 щодо ймовірної причини виникнення пожежі зіткнення автомобіля марки «Mercedes-Benz S 500» (державний номер НОМЕР_1) з автозаправною колонкою з подальшим витіком палива та потраплянням палива на розжарені частини моторного відсіку автомобіля призвело до знищення вогнем автомобіля марки «Mercedes-Benz S 500» (державний номер НОМЕР_1) та пошкодження автозаправних колонок та зовнішнього облицювання адміністративного будинку АЗС «ЛУКОЙЛ» № 11-13.

27 серпня 2007 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «БК Лоринс» було укладено договір № 07/2044 на виконання ремонтних робіт, згідно умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «БК Лоринс» (за договором - підрядник) виконує роботи з ремонту АЗС № 11-13 за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, буд. 38, а позивач (за договором - замовник), в свою чергу, приймає та оплачує вартість фактично виконаних робіт.

На підтвердженням приймання-передачі робіт, виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю «БК Лоринс» (загальнобудівельні роботи, електромонтажні роботи, монтаж обладнання), позивачем долучено до позовного матеріалу копії акту приймання виконаних робіт за вересень 2007 року на суму 1 333 359, 30 грн., довідку про вартість виконаних підрядних робіт за вересень 2007 року на суму 1 333 359, 30 грн. (в тому числі ПДВ 222 226, 55 грн.).

Крім того, позивачем долучено до позовного матеріалу копію акту приймання-передачі обладнання для АЗС за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, буд. 38.

Листом від 04 лютого 2013 року № 51/2/2-40548 Управління Служби безпеки України у м. Києві звернулось до начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві Кучера С.М. з приводу вжиття заходів реагування в межах наданих повноважень щодо можливого порушення посадовими особами ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» вимог нормативно-правових актів, які регламентують особливості правового статусу спеціальних зон енергетичних об'єктів.

Відповідно до вказаного листа, Управлінням Служби безпеки України у м. Києві встановлено, що посадові особи ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна», в порушення вимог Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів» від 09.07.2010 № 2480-VI та ДБН В.2.5-39:2008, відповідно до яких у межах охоронних зон теплової мережі не допускається розміщення автозаправних станцій та складів паливно-мастильних матеріалів, побудували в охоронних зонах магістральних теплових мереж та експлуатують автозаправні станції, зокрема, АЗС «ЛУКОЙЛ» за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, буд. 38 побудована безпосередньо на магістральній тепловій мережі 400 мм та інших.

Відповідачем за результатами проведення АЗС «ЛУКОЙЛ» за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, буд. 38 встановлено, що позивачем експлуатується автозаправна станція «ЛУКОЙЛ» № 11-13 (об'єкт V категорії складності відповідно до додатку «М» ДБН А.2.2-3-2012 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» без прийняття її в експлуатацію після реконструкції в частині зміни основних техніко-економічних показників, а саме двох паливно-роздавальні колонок, чим було порушено Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності».

З метою усунення вказаних порушень, відповідачем було винесено позивачу припис від 20 лютого 2012 року та надано строк для його виконання.

Окрім цього, судом також встановлено, що відповідачем за встановлені порушення було складено протокол від 20 лютого 2013 року про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та постанову № 51/13 від 28 лютого 2013 року якою до позивача застосовано штраф за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у розмірі 1 032 300, 00 грн.

Судом в судовому засіданні встановлено, що позивачем було оскаржено до Окружного адміністративного суду м. Києва постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 51/13 від 28 лютого 2013 року, за результатами розгляду якої, в задоволенні позовних вимог позивача було відмовлено, проте таке судове рішення не може бути враховано при вирішенні вказаної справи, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Виходячи з аналізу встановлених фактів, суд вважає, що позивач здійснив будівельні роботи з реконструкції АЗС.

Зазначені роботи не можуть бути визнанні відновлювальним після ДТП ремонтом, оскільки за своїм результатом було створено об'єкт з іншими технічно-економічними показниками ніж був у позивача до 27.08.2007 року.

Отже, ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» у підтвердження своїх позовних вимог наданими доказами не спростовано висновки суб'єкта владних повноважень щодо виконання будівельних робіт із ремонту АЗС, а саме встановлення двох паливно-роздавальних колонок з можливістю заправки чотирма видами палива, без документів, що надають право на виконання будівельних робіт.

Таким чином, враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що відповідачем було правомірно проведено перевірку позивача та за результатами її проведення прийнято припис від 20 лютого 2013 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

А тому, за вказаних обставин, суд не бере до уваги посилання позивача на відсутність у відповідача повноважень при винесенні припису.

При цьому, судом також не беруться до уваги посилання позивача на неправомірне застосування відповідачем положень Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» від 14.10.1994 р. № 208/94-ВР (в редакції від 19.01.2012 р.), оскільки він не має зворотної дії в часі, з огляду на наступне.

У листі Міністерства юстиції України від 01 грудня 2003 року № 22-34-1465 зазначено, що триваючими адміністративними проступками є проступки, пов'язані з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених правовою нормою (наприклад, проживання без паспорта, самовільне будівництво будинків або споруд тощо), припиняються або виконанням регламентованих обов'язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності. Дуже часто ці правопорушення є наслідками протиправної бездіяльності.

Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно скоює правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків.

Крім того, як зазначено у листі Міністерства юстиції України від 17 липня 2007 року № 22-14-493, триваючими визнаються правопорушення, які, розпочавшись з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов'язків. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія чи бездіяльність, коли винна особа або не виконує конкретний покладений на неї обов'язок, або виконує його не повністю або неналежним чином.

З аналізу викладених положень та обставин суд прийшов до висновку, що виявлене у ході перевірки позивача правопорушення є триваючим, а тому строк притягнення за його вчинення відраховується з моменту виявлення факту вчинення такого правопорушення із застосуванням положень законодавства, чинного на той момент.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач діяв у чіткій відповідності до приписів діючого законодавства. З цих підстав суд вважає, що доводи позивача стосовно порушення відповідачем приписів Порядку № 553, є необґрунтованими.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Підприємства з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко