Ухвала суду № 32663469, 22.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" липня 2013 р. м. Київ К/9991/80578/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2012

у справі № 2а-5737/12/2670

за позовом Гаражного кооперативу «Барвінок»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Гаражний кооператив «Барвінок» звернувся до суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби № 0001151750 від 28.10.2011.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.06.2012 у задоволенні позову відмовлено, з мотивів правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2012 рішення суду першої інстанції скасовано; прийнято нову постанову про задоволення позовних вимог; визнано нечинним спірне податкове повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки ГК «Барвінок» з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб за період з 01.07.2008 по 01.07.2011, складено акт № 76/17-50/22885005 від 12.10.2012, в якому зафіксовані порушення пп. пп. 4.2.1, 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, пп. пп. 8.1.1, 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164, пп. пп. 168.1.1, 168.1.2 п. 168.1, пп. 168.4.7 п. 168.4 ст. 168 та п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, внаслідок чого донараховано податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 33 033,73 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 28.10.2011 відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001151750 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 37 407,70 грн., у т.ч.: 33 033,73 грн. основного платежу та 4 374,97 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Донараховуючи грошове зобов'язання спірним податковим повідомленням-рішенням, податковий орган виходив з того, що заробітна плата охоронців, з якими ГК «Барвінок» укладено трудові договори, по розрахункових документах не значиться, виплати здійснюються без належного оформлення, нарахування, та утримання (перерахування) обов'язкових платежів (податку з доходів фізичних осіб) до відповідних фондів та бюджетів, як це встановлено нормами чинного податкового та трудового законодавства; загальна кількість працівників в ГК «Барвінок» на момент перевірки складає 40 осіб, з них 33 працівника, які фактично здійснюють охорону на чотирьох КПП ГК «Барвінок»; 25 працівників (охоронців) працюють без належного оформлення та виплати заробітної плати відповідно до чинного законодавства.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що за наявності порушень встановлених актом перевірки є правомірним нарахування позивачу грошового зобов'язання спірним податковим повідомленням-рішенням.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що платіжними відомостями та дорученнями підтверджено належне утримання та сплату з доходу у вигляді заробітної плати, виплаченого особам, які є штатними працівниками позивача, податку з доходів фізичних осіб.

Однак, суд касаційної інстанції не може погодитись з таким висновком апеляційного адміністративного суду, з огляду на наступне.

Як встановлено матеріалами справи, робітники працюють на КПП ГК «Барвінок» тривалий час, 10 з них працюють по трудовій книжці, інші - за трудовим договором, всі робітники отримують заробітну плату в касі підприємства.

В касовій книзі ГК «Барвінок» на 2008-2011 роки, видатки на виплату заробітної плати за трудовими договорами відсутні, в звітності по формі 1-ДФ за період з IV кварталу 2008 року по II квартал 2011 року нарахована та виплачена (нараховано/утримано податок з доходів фізичних осіб) заробітна плата тільки штатних працівників.

Відповідно до пп. «а» п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів фізичних осіб для доходів з джерелом їх походження з України є податковий агент.

Згідно з п. 1.15 ст. 1 цього Закону податковим агентом є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Відповідно до пп. «ї» п. 1.3 ст. 1 зазначеного Закону дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді інших доходів як виплати чи винагороди за цивільно-правовими договорами, одержуваних резидентом або нерезидентом, якщо джерело виплати (нарахування) таких доходів знаходиться на території України, незалежно від резидентського статусу особи, що їх виплачує (нараховує).

Згідно з пп. пп. 4.2.1, 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються: доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору; дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді: вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку у безоплатне користування, за винятком, коли таке надання зумовлене виконанням платником податку трудової функції чи передбачене нормами трудового договору (контракту) або відповідно до закону, у встановлених ними межах, а також за винятком користування автомобільним транспортом, наданих платнику податку його працедавцем-резидентом, який є платником податку на прибуток підприємств; вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених у підпункті 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; вартості послуг домашнього обслуговуючого персоналу, безоплатно отриманих платником податку, включаючи працю підпорядкованих осіб, а також осіб, що перебувають на військовій службі чи є заарештованими або ув'язненими; суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом; суми фінансової допомоги, включаючи суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства; вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті.

Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону; податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду (пп. пп. 8.1.1, 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»).

З урахуванням викладеного, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів фізичних осіб при виплаті юридичною особою фізичним особам доходів у вигляді заробітної плати, інших виплат та винагороди, нарахованих (виплачених) відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору та наданні додаткових благ лежить на податковому агенті фізичної особи, яким в такому випадку є юридична особа, що надає вказані блага.

Відповідно до п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.4 цієї статті.

Підпунктом «а» п. 19.2 ст. 19 зазначеного Закону встановлено, що особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Отже, податковий агент зобов'язаний своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок у розмірі 15% від суми доходу нарахованого на користь платника податку.

Згідно з пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164, пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 цього Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту); податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Таким чином, податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, юридична особа, яка виплачує фізичній особі дохід, зокрема, у вигляді заробітної плати, яка нараховується відповідно до умов трудового договору (контракту).

Згідно з пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 167.1 ст. 167 зазначеного Кодексу встановлено, що ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Згідно з пп. 168.4.7 п. 168.4 ст. 168 цього Кодексу відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

Відповідно до пп. «а», «б», «г» п. 176.2 ст. 172 зазначеного Кодексу особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається; нести відповідальність відповідно до закону в разі неподання або несвоєчасного подання податкового розрахунку. Зазначені в ньому суми податку, що сплачуються до бюджету, є узгодженими сумами податкових зобов'язань податкового агента та в разі неповної чи несвоєчасної сплати стягуються до бюджету разом із сплатою штрафів та пені, які нараховуються від першого до останнього дня строку подання податкового розрахунку, встановленого цим Кодексом.

Отже, податковий агент повинен утримувати податок на доходи фізичних осіб із суми доходу нарахованого на користь платника податку за ставкою 15 відсотків щодо доходів, нарахованих у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами та несе відповідальність за своєчасність та повноту нарахування, утримання та сплату податку.

З урахуванням наведеного, враховуючи те, що Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» та Податковим кодексом України обов'язок виконання функцій податкового агента не ставиться в залежність від того, чи є фізична особа штатним працівником юридичної особи, а також враховуючи те, що факт виплати заробітної плати особам, які працювали за договорами про тимчасову роботу підтверджується поясненими наданими цими особами, а також те, що зазначені договори були укладені саме між позивачем та фізичними особами, суд першої інстанцій дійшов вірного висновку про те, що позивач повинен був виконувати функції податкового агента щодо осіб, які працювали за договорами про тимчасову роботу та здійснити нарахування та сплату до бюджету податку з доходів фізичних осіб, при виплаті ним заробітної плати.

Згідно з п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов'язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що податковим органом було правомірно донараховано позивачу податок з доходів фізичних осіб спірним податковим повідомленням-рішенням.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За таких обставин, касаційна скарга Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби підлягає задоволенню, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2012 - скасуванню, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва - залишенню в силі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2012 скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.06.2012.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний