Постанова № 32662593, 23.07.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2013 року Справа № 5023/5174/12

Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого - судді Малетича М.М.,

суддів: Круглікової К.С.,

Черкащенка М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Макрус ЛТД" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.05.2013 року у справі № 5023/5174/12 господарського суду Харківської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Макрус ЛТД" до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", третя особа: Городецький Сергій Леонідович, про визнання поруки припиненою,

за участю представників:

Позивача: Якимчук О.В., дов. № 2 від 01.13.2010 року,

Відповідача: не з'явився,

Третьої особи: не з'явився.

В с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Макрус ЛТД" (далі - ТОВ "Макрус ЛТД", Позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк", Відповідач) про визнання поруки за договором поруки б/н від 18.06.2007 року припиненою.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.12.2012 року до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору було залучено Городецького Сергія Леонідовича (далі - Городецький С.Л., Третя особа).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.01.2013 року було здійснено замінену Відповідача у справі - ПАТ "УкрСиббанк" на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк", Відповідач).

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.02.2013 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.05.2013 року, у задоволенні позову ТОВ "Макрус ЛТД", відмовлено.

У поданій касаційній скарзі, ТОВ "Макрус ЛТД", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права і, зокрема, ст. 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить скасувати прийняті у справі судові рішення та прийняти нове рішення - про задоволення позову.

Заслухавши пояснення представника Позивача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи, 18.06.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (Банк) та Городецьким С.Л. (Позичальник) було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11171311000 (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого (п. 1.1.) Банк зобов'язався надати Позичальнику кредитні кошти в іноземній валюті в сумі 51000,00 доларів США, що дорівнює еквіваленту 257550,00 грн. за курсом НБУ на день укладання Договору, а Позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредитні кошти (кредит) та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у даному Договорі.

При цьому пунктом 1.3.1. Кредитного договору передбачалось, що за користування кредитними коштами протягом перших 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 13% річних. Після закінчення цього строку та кожного наступного місяця кредитування розмір процентної ставки підлягає перегляду відповідно до умов договору. У випадку, якщо Банк не повідомив Позичальника про встановлення нового розміру процентної ставки на наступний місяць строку кредитування відповідно до умов договору, застосовується розмір процентної ставки, діючий за цим договором в попередньому місяці.

Відповідно до п. 1.3.2. Кредитного договору, сторони домовились, що за умовами цього договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання будь-якої із обставин, передбачених ч. 1 п. 5.2 договору.

Так, згідно ч. 1 п. 5.2. Кредитного договору, Банк має право на зміну розміру процентної ставки у випадках: порушення Позичальником кредитної дисципліни (зокрема, неналежного виконання умов цього договору та/або умов договорів, за яким надано забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за цим договором); та/або погіршення фінансового стану Позичальника, документально підтвердженого в результаті щорічного моніторингу, що проводиться банком відповідно до внутрішніх нормативних документів на підставі довідки про доходи тощо, також даних щодо дотримання Позичальником кредитної дисципліни (зокрема, своєчасного погашення заборгованості та/або виконання інших зобов'язань Позичальника за цим договором); та/або здійснення поточних коливань процентних ставок за вкладами та/або кредитами, або зміни у грошово-кредитній політиці НБУ (наприклад, девальвація курсу гривні до курсу долара США більше ніж на 5% у порівнянні з курсом гривні до долара США, установленого НБУ на дату укладення цього договору чи останнього перегляду процентної ставки; підвищення ставки за кредитами банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ); та/або підвищення ставки на 3 відсоткових пункту за бланковими кредитами "овернайт" НБУ з дати укладення цього договору чи останнього перегляду процентної ставки.

Для забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, 18.06.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (Кредитор) і ТОВ "Макрус ЛТД" (Поручитель) було укладено договір поруки, б/н (далі - Договір поруки), відповідно до умов якого (п. 1.1.) Поручитель зобов'язався перед Кредитором відповідати за невиконання Городецьким С.Л. усіх його зобов'язань перед Кредитором, що виникли з договору про надання споживчого кредиту № 11171311000 від 18.06.2007 року, укладеного між Кредитором та Боржником, в повному обсязі як існуючих в теперішній час так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Водночас, пунктом 2.1. Договору поруки передбачалось, що Кредитор не вправі без згоди Поручителя змінювати умови Основного договору з Боржником, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності Поручителя. Під "згодою Поручителя" сторони розуміли візування Поручителем змін до Основного договору (шляхом проставлення підпису уповноваженої особи та печатки Поручителя, якщо останній є юридичною особою) та/або отримання його письмової згоди з такими змінами та/або шляхом обміну листами, факсимільними повідомленнями та/або укладення Поручителем додаткової угоди до цього договору щодо внесення відповідних змін.

Даний договір набрав чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного припинення всіх зобов'язань Боржника за Основним договором (п. 3.1. Договору поруки).

Також, 08.12.2011 року між ПАТ "УкрCиббанк" і ПАТ "Дельта Банк" було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, посвідченого нотаріально за реєстраційними №№ 2949, 2950, у тому числі - за зобов'язанням, яке виникло на підставі договору про надання споживчого кредиту № 11171311000 від 18.06.2007 року, у зв'язку з чим, всі матеріали відповідної кредитної справи було передано новому кредитору - ПАТ "Дельта Банк".

Предметом спору у даній справі є вимоги ТОВ "Макрус Лтд" про визнання поруки за договором поруки, б/н, від 18.06.2007 року, припиненою, з посиланням на ст.ст. 15, 16, 559 ЦК України, і те, що Банк, всупереч умов вказаної угоди, без відома і згоди на те Поручителя, самовільно збільшив розмір кредитної ставки за Кредитним договором, що потягло за собою збільшення обсягу його відповідальності.

Суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, посилаючись на умови Договору поруки і, зокрема, викладені в його пунктах 1.1. - 1.4., а також те, що при його укладенні Поручителю було відомо про умови Кредитного договору, у тому числі - про можливість змін кредитної ставки за користування кредитом за ініціативою Банку, з якими Позивач погодився і зобов'язався відповідати за всіма зобов'язаннями за Кредитним договором у повному обсязі, як існуючих на момент його укладення, так і тих, що могли виникнути в майбутньому, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення даного позову.

Разом з тим, з такими висновками судів попередніх інстанцій у повній мірі погодитись не можна, оскільки такі, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, були прийняті при неповному встановлені обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, з огляду на таке.

Судове рішення вважається законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Однак, таким вимогам прийняті у даній справі судові рішення у повній мірі не відповідають.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини, створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов Договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

При цьому, статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 654 ЦК України).

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частинами 1, 2 ст. 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника та кредитором боржника.

Таким чином, обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Підстави припинення поруки визначені ст. 559 ЦК України, згідно якої порука припиняється, зокрема (ч. 1 цієї статті), з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

В даному випадку, як зазначалось вище, Позивач просить визнати Договір поруки припиненим, з підстав, передбачених ст. 559 ЦК України, з посиланням на те, що він, як поручитель, не давав згоду на збільшення процентної ставки за користування кредитом з 13% річних до 16% річних по Кредитному договору для забезпечення належного виконання зобов'язань за яким і був укладений Договір поруки, що потягло за собою збільшення обсягу його відповідальності.

У зв'язку з цим, як видно із змісту Договору поруки (п. 1.1) за цим правочином поручитель (ТОВ "Макрус ЛТД") дійсно брав на себе зобов'язання відповідати перед Кредитором (ПАТ "УкрСиббанк") за своєчасне та повне виконання Позичальником (Городецьким С.Л.) усіх його зобов'язань за Кредитним договором, що був укладений між Кредитором та Боржником, в повному обсязі, як існуючих на момент його укладення, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

При цьому, у п. 2.1. Договору поруки передбачалось, що Кредитор не вправі без згоди Поручителя змінювати умови Основного договору з Боржником, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності Поручителя.

Крім того, як зазначалося вище, пунктом 1.3. Кредитного договору встановлювалось, що за користування кредитними коштами протягом перших 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 13 % річних. Після закінчення цього строку та кожного наступного місяця кредитування розмір процентної ставки підлягає перегляду відповідно до умов Договору. У випадку, якщо Банк не повідомив Позичальника про встановлення нового розміру процентної ставки на наступний місяць строку кредитування відповідно до умов Договору, застосовується розмір процентної ставки, діючий за цим Договором в попередньому місяці.

Також, частиною 1 п. 5.2. вказаної кредитної угоди передбачалось, що Банк має право на зміну розміру процентної ставки у випадках: порушення Позичальником кредитної дисципліни (зокрема, неналежного виконання умов цього договору та/або умов договорів, за яким надано забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за цим договором); та/або погіршення фінансового стану Позичальника, документально підтвердженого в результаті щорічного моніторингу, що проводиться Банком відповідно до внутрішніх нормативних документів на підставі довідки про доходи тощо, також даних щодо дотримання Позичальником кредитної дисципліни (зокрема, своєчасного погашення заборгованості та/або виконання інших зобов'язань Позичальника за цим договором); та/або здійснення поточних коливань процентних ставок за вкладами та/або кредитами, або зміни у грошово-кредитній політиці НБУ (наприклад, девальвація курсу гривні до курсу долара США більше ніж на 5% у порівнянні з курсом гривні до долара США, встановленого НБУ на дату укладення цього договору чи останнього перегляду процентної ставки; підвищення ставки за кредитами банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ); та/або підвищення ставки на 3 відсоткових пункту за бланковими кредитами "овернайт" НБУ з дати укладення цього договору чи останнього перегляду процентної ставки.

При цьому, сторони вказаної угоди погодили (ч. 2 п. 5.2. Кредитного договору), що у разі настання будь-якої із обставин, передбачених ч. 1 п. 5.2. Договору, Банк може збільшити розмір процентної ставки за Договором в наступному порядку, а саме: Банк не пізніше ніж за 14 календарних днів до дати збільшення розміру процентної ставки повідомляє Позичальника про встановлення нової процентної ставки, із зазначенням її розміру та дати початку дії такої ставки, шляхом направлення поштою за адресою Позичальника відповідного рекомендованого листа; такий новий розмір процентної ставки за цим Договором починає застосовуватись з дати, що буде вказана у Повідомленні Банку до Позичальника, без укладення Сторонами відповідної угоди про внесення змін до цього Договору. У разі незгоди із таким новим розміром процентної ставки, Позичальник має право: у строк не пізніше останнього робочого дня, що передує даті початку дії нової ставки, вказаної у повідомленні Банку, достроково повернути Банку всю суму кредитних коштів, отриманих за Договором, сплатити йому в повному обсязі плату за кредит та здійснити інші платежі за Договором.

У зв'язку з цим, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, не приділив належної уваги вищезазначеним умовам укладених угод в їх сукупності, без урахування усіх їх умов і, зокрема, викладених в п. 2.1. Договору поруки та п. 5.2. Кредитного договору, якими передбачалась певна процедура внесення змін до зобов'язань за Основним договором та за наявності для цього певних обставин, а тому, висновки суду про те, що укладаючи Договір поруки Позивачу були відомі умови Кредитного договору про можливість Банку за власною ініціативою змінювати процентну ставку, є передчасними і такими, що не ґрунтуються на вимогах закону і, зокрема, положеннях ст.ст. 509, 525, 526, 541, 546, 553, 559 ЦК України, умовах Договору поруки і Кредитного договору та обставинах справи.

При цьому, питання про те, чи повідомлялись Поручитель і Боржник про зміну розміру відсотків за користування кредитом за Основним зобов'язанням в порядку, передбаченому умовами Кредитного договору та Договору поруки місцевим господарським судом взагалі не досліджувалось.

Разом з тим, згідно приписів ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції, який, відповідно до положень ст.ст. 99 та 101, 11112 ГПК України, під час перегляду судових рішень в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції та здійснює за наявними у справі і додатково поданими доказами повторний розгляд справи, в порушення вимог ч. 1 ст. 47 ГПК України, щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 ГПК України, стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, також не приділив у повній мірі уваги умовам Кредитного договору та Договору поруки, як і не проаналізував належним чином відповідних положень норм матеріального права в контексті даного спору, зазначивши тільки про відсутність доказів щодо повідомлення Банком Позичальника про зміну відсоткової ставки за користування кредитом, а тому, дійшов до передчасних висновків про відсутність підстав для припинення поруки, відповідно до вимог ст. 559 ЦК України, припустившись цим самим тих же порушень норм матеріального та процесуального права, що і суд першої інстанції.

Між тим, згідно ч. 1 ст. 11110 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, прийняті у справі судові рішення не можна визнати законними і обґрунтованими, а тому, постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції підлягають скасуванню, а справа - її направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, витребувати належні докази по справі, встановити фактичні обставини справи, з'ясувати підстави виникнення спору та дійсні права і обов'язки сторін, вирішити питання щодо залучення до участі у справі осіб, яких стосується спір у даній справі, і в залежності від встановленого та вимог закону, прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Макрус ЛТД" задовольнити частково.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.05.2013 року та рішення господарського суду Харківської області від 28.02.2013 року у справі № 5023/5174/12 господарського суду Харківської області скасувати повністю, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області в іншому складі суду.

Головуючий - суддя Малетич М.М.

Судді Круглікова К.С.

Черкащенко М.М.