Ухвала суду № 32662080, 11.07.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2013 р.

справа № 1170/2а-3760/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Новоженіна І.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2013 року у справі № 1170/2а-3760/12

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Росія» до Новоукраїнської міжрайонною державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и В:

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2013 року задоволено адміністративний позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Росія» та визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення №0000372310 від 23 липня 2012 року, винесене Новоукраїнською міжрайонною державною податковою інспекцією Кіровоградської області Державної податкової служби, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 9489353,5 грн., із них: за основним платежем 7757161,00 грн., із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1732192,50 грн..

Не погодившись з постановою суду, Новоукраїнська міжрайонна державна податкова інспекція Кіровоградської області Державної податкової служби, посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з’ясування обставин справи, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволені позову у повному обсязі. Апеляційна скарга фактично обгрунтована тими висновками, які зроблено в акті перевірки, що став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами Новоукраїнської МДПІ в період з 18.05.2012 р. по 03.07.2012 р. було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року, за результатами якої складено акт від 09.07.2012 р. №20/23-10/30945026.

В акті перевірки, зокрема, зроблено висновок про порушення підприємством вимоги:

- п.8-1.2, п.81..6, п.8-1.11 ст. 8-1, п.4.1 ст.4, п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, та п.201.1 ст.201, п.198.6 ст.198 п.185.1 ст.185, ст.209 Податкового кодексу України, від 02.12.2010 року № 2755-VІ, в результаті чого занижено податок на додану вартість (загальна декларація з ПДВ) в періоді, що перевірявся, на загальну суму - 7781859 грн.;

- п.8-1.2, п.8-1..6, п.8-1.11 ст. 8-1, п.4.1 ст.4, п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, та п.201.1 ст.201, п.198.6 ст.198 п.185.1 ст.185, ст.209 Податкового кодексу України (далі - ПК України), від 02.12.2010 року № 2755-VІ, в результаті чого завищено податок на додану вартість (загальна декларація з ПДВ) в періоді, що перевірявся, на загальну суму 24698 грн.;

- ст.8-1 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", ст. 209 ПК України, від 02.12.2010 року № 2755-VІ, в результаті чого завищено суму ПДВ (спеціальна (скорочена) декларація з ПДВ), яка в поточному звітному періоді підлягає відображенню в особовому рахунку платника та повністю залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства на загальну суму - 7 833 471 грн.;

- ст.8-1 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" ст.209 ПК України, від 02.12.2010 року № 2755-VІ, в результаті чого завищено від'ємне значення суми ПДВ (спеціальна (скорочена) Декларація з ПДВ), на загальну суму - 210869 грн., в тому числі: за січень 2010 року в сумі 83749 грн., за серпень 2010 року в сумі - 80710 грн., за квітень 2011 року в сумі 46410 грн.;

- ст.8-1 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" ст.209 ПК України, від 02.12.2010 року № 2755-VІ, в результаті чого занижено від'ємне значення суми ПДВ (спеціальна (скорочена) декларація з ПДВ, на загальну суму 102191 грн., в тому числі: за серпень 2009 року в сумі 102191грн.

На підставі акту перевірки ДПІ, зокрема, прийнято податкове повідомлення-рішення №0000372310 від 23 липня 2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 9489353,5 грн., із них: за основним платежем 7757161,00 грн., із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1732192,50 грн.

Як вбачається з Акту перевірки, розрахунку податкових зобов’язань (т.14 а.с.157-161), підставою для збільшення грошового зобов’язання з ПДВ, за вказаним податковим повідомленням-рішенням, стали наступні обставини.

За позицією ДПІ підприємством занижено податкові зобов’язання по загальній декларації, а саме, перевіркою встановлено використання в господарській діяльності 68,9% площ сільськогосподарських угідь, договори оренди по яким не зареєстровані та відповідно не мають юридичної сили. У зв’язку з чим, продукція, що була вирощена СТОВ «Росія» на с/г угіддях, договори оренди по яким не зареєстровані відповідно до вимог чинного законодавства, не може вважатися сільськогосподарською продукцією , вирощеною на власних або орендованих виробничих потужностях, та відповідно податкові зобов’язання при здійсненні операцій з поставки повинні відображатися не у спеціальних (скорочених), а загальних деклараціях з ПДВ та відповідно мають оподатковуватися на загальних підставах. Тобто, з посиланням на вказані обставини, ДПІ робить висновок, що у разі відсутності державної реєстрації договорів оренди земельної ділянки, підприємство не має право використовувати спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість, який передбачений ст..8-1 Закону України «Про податок на додану вартість», ст..209 ПК України. В результаті вказаного порушення СТОВ «Росія» занижено податкові зобов’язання з ПДВ на суму 13837676,0грн. та занижено податковий кредит у розмірі 6112883,0грн.

В п.3.1.1 Акту перевірки відображено, що СТОВ «Росія» (Продавець) відвантажено ТОВ «Жашківський кінний завод» овес в кількості 12,71т., згідно видаткової накладної №122 від 11.10.2011р. на суму 24784,50грн., в тому числі ПДВ 4130,75грн. та виписано податкову накладну №6/2 від 06.10.2011р. на суму 6528,59, в тому числі ПДВ 1088,10грн. (т.7 а.с.17), в результаті чого, в порушення вимог п.185.1 ст.185 ПК України, занижено податкові зобов’язання на суму 3042,65грн. (4130,75грн. (ПДВ по видатковій накладній) – 1088,10грн. (ПДВ по податкові накладній» = 3042,65грн.). З цих підстав ДПІ збільшено суму грошового зобов’язання з ПДВ на суму 3042,65грн.

Податковою службою зроблено висновок про заниження СТОВ «Росія» податкових зобов’язань по загальній декларації по взаємовідносинам із ТОВ «Вамарт», в результаті чого донараховано ПДВ на суму 600грн.

В порушення п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» СТОВ «Росія» завищено податковий кредит, а саме включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, які не скріплені печаткою та скріплених печаткою «для документів». В результаті допущеного порушення завищено податковий кредит на суму 10354грн.

В порушення пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» СТОВ «Росія» завищено податковий кредит на суму 18719грн., в результаті подвійного включення до складу податкового кредиту податкових накладних від ТОВ «Агрокомплекс», ПП «Альянс-Маркет», ПАТ «Компанія Райз», ТОВ «Техноторг-Дон».

В порушення п.201.1 ст.201 ПК України СТОВ «Росія» завищено податковий кредит на суму 2685грн., а саме включено до податкового кредиту не підписані уповноваженою особою податкові накладні.

В порушення п.198.6 ст.198 ПК України СТОВ «Росія» завищено податковий кредит на суму ПДВ 43470грн., в результаті включення до декларації за серпень 2011р. податкових накладних за серпень 2001р., отриманих від ТОВ «Гривер».

Правомірність та обґрунтованість вказаного податкового повідомлення-рішення є предметом спору у справі.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про податок на додану вартість», Податковим кодексом України.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Так, суд першої інстанції обгрунтовано вказав на неправомірність висновків ДПІ про те, що позивач не може бути платником фіксованого сільськогосподарського податку з огляду на не здійснення державної реєстрації договорів оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про фіксований сільськогосподарські податок" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), особи можуть бути зареєстровані як платники ФСП, якщо такі особи є сільськогосподарськими підприємствами різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, а також рибницькі, рибальські та риболовецькі господарства, які займаються розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водойм (озерах, ставках та водосховищах), у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу.

Згідно з п.8-1..6, п.81. Закону України "Про податок на додану вартість", сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Відповідно до п. 209.6 ст. 209 ПК України, сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Зі змісту наведених норм права вбачається, що кваліфікаційною вимогою для особи, яка претендує на набуття статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку, є частка сільськогосподарського товаровиробництва, яка повинна перевищувати 75 відсотків загального обсягу доходу суб’єкта господарювання.

Суд першої інстанції правильно вказав на те, що недотримання вимог державної реєстрації договорів оренди стосовно окремих земельних ділянок, свідчить про можливе порушення позивачем вимог земельного та цивільного законодавства. Законодавець пов'язує надання пільг щодо сплати податку на додану вартість при спеціальному режимі оподаткування лише з обсягами поставки сільськогосподарських товарів власного виробництва сільськогосподарським підприємством.

Такі висновки суду ґрунтуються на нормах матеріального права, оскільки земельне законодавство України вимагає державної реєстрації документа, що встановлює право користування земельною ділянкою (зокрема, ч.2 ст.20 закону України «Про оренду землі»), в той же час, податкове законодавство не вимагає державної реєстрації договору оренди земельної ділянки (паю) як обов’язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні сільськогосподарського товаровиробника.

Крім цього, правильно вказав суд першої інстанції і на те, що у відповідності з п. 81. 12 ст. 81 Закону України "Про податок на додану вартість", свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування підлягає анулюванню у разі, якщо: а) сільськогосподарське підприємство подає заяву про зняття його з реєстрації як суб'єкта спеціального режиму оподаткування та/або заяву про його реєстрацію як платника цього податку на загальних підставах; б) сільськогосподарське підприємство підлягає реєстрації платником цього податку на загальних підставах; в) сільськогосподарське підприємство припиняється шляхом ліквідації або реорганізації; г) сільськогосподарське підприємство не подає податкової звітності з цього податку протягом останніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів.

При цьому, встановлені обставини справи свідчать про те, що питання про анулювання або скасування спеціального режиму підприємства з підстав недотримання умов виробництва сільськогосподарської; продукції не розглядалось. Єдиною підставою анулювання спеціального режиму оподаткування позивачем було використання земельних ділянок, щодо яких відсутній факт державної реєстрації договорів оренди.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про неправомірність спірного податкового повідомлення-рішення, в частині збільшення грошового зобов’язання з зазначених вище підстав.

Погоджується суд апеляційної інстанції і з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності доводів ДПІ про заниження позивачем податкових зобов’язань по взаємовідносинам з ТОВ «Жашківський кінний завод».

Як зазначено вище, позиція ДПІ, в цій частині спірних правовідносин, полягає у тому, що СТОВ «Росія» (Продавець) відвантажено ТОВ «Жашківський кінний завод» овес в кількості 12,71т., згідно видаткової накладної №122 від 11.10.2011р. на суму 24784,50грн., в тому числі ПДВ 4130,75грн. та виписано податкову накладну №6/2 від 06.10.2011р. на суму 6528,59, в тому числі ПДВ 1088,10грн. (т.7 а.с.17), в результаті чого, в порушення вимог п.185.1 ст.185 ПК України, занижено податкові зобов’язання на суму 3042,65грн. (4130,75грн. (ПДВ по видатковій накладній) – 1088,10грн. (ПДВ по податкові накладній» = 3042,65грн.). З цих підстав ДПІ збільшено суму грошового зобов’язання з ПДВ на суму 3042,65грн.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що спірна поставка здійснювалась за Договором №02/08-11 від 02.08.2011р. (т.3 а.с.123-124). Реалізація вівса по накладній №122 від 11.10.2011р. на суму 24784,50грн., в тому числі ПДВ 4130,75грн. відбулася в рахунок попередньої оплати отриманої 01.09.2011р. в сумі 48295,50грн при отриманні якої було нараховане податкове зобов’язання та складено податкову накладну №1/2 від 01.09.2011р. (т.7 а.с.33) на суму 48295,50грн., в т.ч. ПДВ 8049,25грн.

Отже, висновки ДПІ про заниження податкових зобов’язань під час реалізації товару згідно видаткової накладної №122 від 11.10.2011р. є безпідставними.

Щодо доводів ДПІ про порушення позивачем пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» СТОВ «Росія» щодо подвійного включення до складу податкового кредиту податкових накладних від ТОВ «Агрокомплекс», ПП «Альянс-Маркет», ПАТ «Компанія Райз», ТОВ «Техноторг-Дон».

Так, згідно доводів ДПІ податкову накладна №320 від 13.07.09 року на суму 57000,00 грн., в тому числі ПДВ 9500,00 грн., видану ТОВ "Агрокомплекс", включено до складу податкового кредиту в серпні 2009 року та до уточнюючого розрахунку в червні 2010 року.

Відповідно до поданої позивачем податкової декларації з ПДВ за серпень 2009 року (т.14 а.с.177-182), зазначена податкова накладна не приймала участі у формуванні податкового кредиту у серпні 2009р.

Податкова накладна ПБ1-223764 від 27.07.09 року на суму 10423,79 грн. в тому числі ПДВ 1737,30 грн. - видана ПП "Альянс-маркет" включено до складу податкового кредиту в серпні 2009 року та до уточнюючих розрахунків в червні 2010 року.

Відповідно до поданої позивачем податкової декларації з ПДВ за серпень 2009 року (т.14 а.с.177-182), зазначена податкова накладна не приймала участі у формуванні податкового кредиту у серпні 2009р.

Не доведено ДПІ і те, що податкова накладна №62 від 19.02.10 року на суму 38491,20 грн., в тому числі ПДВ 6415,20 грн., видану ПАТ "Компанія Райз" включено до складу податкового кредиту в червні 2010 року та до уточнюючого розрахунку в березні 2011 року, а податкову накладну №25295 від 17.03.10 року на суму 6400,00 грн., в тому числі ПДВ 1066,67 грн., видана ТОВ "Техноторг - Дон" включено до складу податкового кредиту згідно уточнюючих розрахунків за червень 2010 року та до уточнюючих розрахунків в березні 2011 року.

Щодо доводів ДПІ про порушення позивачем вимог п.198.6 ст.198 ПК України по взаємовідносинам з ТОВ «Гривер».

Суть порушення, з огляду на акт перевірки, полягає у тому, що до декларації з ПДВ за серпень 2011 року позивачем включено податкові накладні за серпень 2001р, отримані від ТОВ «Гривер» на загальну суму 260818,98грн, в т.ч. ПДВ 43469,83грн.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що при заповненні додатку 5 «Розшифровка податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» (т.14 а.с.147-148) позивачем по контрагенту ТОВ «Гривер» було допущено описку, та замість цифри «2011» зазначену цифру « 2001», в той же час, фактично до додатку 5 включено податкові накладні №6 від 03.08.2011р., №23 від 10.08.2011р. та №82 від 31.08.2011р. (т.14 а.с.183-185).

Щодо доводів ДПІ про завищення позивачем податкового кредиту, наслідок включення до декларацій податкових накладних, які не скріплені печаткою або скріплені печаткою «для документів», не підписані уповноваженими особами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що під час проведення перевірки ДПІ були встановлені факти віднесення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, які не скріплені печаткою або скріплені печаткою «для документів», не підписані уповноваженими особами.

Перелік вказаних податкових накладних наведено як в акті перевірки так і в апеляційній скарзі, доводи якої фактично ґрунтуються на висновках акту перевірки.

Наявність податкових накладних, які оформлені неналежним чином, позивачем не оспорюється.

В той же час, враховуючи те, що податковою службою не ставиться під сумнів факт поставки товару за цими податковими накладними, не ставиться під сумнів факт сплати ПДВ, у вартості поставлених товарів, а також приймаючи до уваги, що такі порушення не призвели до заниження об’єкту оподаткування, колегія суддів вважає можливим погодитися з висновками суду першої інстанції про те, що такі обставини не можуть позбавити платника права на податковий кредит.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв’язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 205 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Кіровоградської області окружного адміністративного суду від 11 лютого 2013 року у справі №1170/2а-3760/12 – без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбачено ст..212 КАС України.

(Повний текст ухвали виготовлено 12.07.2013 р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк