Постанова № 32659532, 22.07.2013, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2013 р. Справа № 809/1918/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Біньковської Н.В.

при секретарі судового засідання Хоми О.В.

за участю:

представника позивача - Аннюк М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області до приватного акціонерного товариства "Зелене господарство" про стягнення податкового боргу в сумі 38013,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області звернулася в суд з адміністративним позовом до ПрАТ "Зелене господарство" про стягнення податкового боргу сумі 38013,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані наявністю у відповідача заборгованості перед бюджетом по сплаті податку на додану вартість в загальному розмірі 38013,00 грн., що виникла внаслідок несплати узгодженої суми податкового зобов'язання згідно поданої податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2013 року від 19.05.2013 року.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, наведених у позовній заяві, позов просила задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засіданні не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи відповідач судом повідомлений належним чином, проте подав на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності та заперечення на позовну заяву, зазначивши, що відповідачем проводилася сплата заборгованості по податку на додану вартість, однак орган державної податкової служби зараховував сплачені суми податку в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати. Просив в задоволені позову відмовити.

За таких обставин, враховуючи положення частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу за відсутності відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПрАТ "Зелене господарство" 28.08.1998 року зареєстроване виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради як юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с.9-10) та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області як платник податків.

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підпунктів 9.1.3. пункту 9.1. статті 9 Податкового кодексу України податок на додану вартість належать до загальнодержавних податків і зборів.

За змістом підпункту 14.1.178. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податок на додану вартість непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно статті 15, 180 Податкового кодексу України відповідач є платником податку на додану вартість та у відповідності до пункту 16.1.4 статті 16 Податкового кодексу України несе обов'язок по сплаті податків та зборів у строки та розмірах встановлених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 16.1.4. пункту 16.1. статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, що, у відповідності до статті 36 Кодексу, є податковим обов'язком. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком, збором та є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Підстави припинення податкового обов'язку, крім його виконання, визначені пунктом 37.3. статті 37 Податкового кодексу України. Згідно пункту 38.1. статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Пунктом 38.2. статті 38 Податкового кодексу України визначено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Згідно підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платники податків і зборів зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до пункту 54.1. статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Пунктом 57.1. статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ПрАТ "Зелене господарство" подано до позивача податкову декларацію з податку на додану вартість від 19.05.2013 року (а.с.6-7). У вказаній податковій декларації, відповідач самостійно визначив податкове зобов'язання з податку на додану вартість за квітень 2013 року в розмірі 38013,00 грн.

Відповідно до пункту 56.11. статті 56 Податкового кодексу України самостійно визначене платником податків податкове зобов'язання оскарженню не підлягає.

Таким чином, суд приходить до висновку, що самостійно обраховане податкове зобов'язання відповідача визначене ним в податковій декларації з податку на додану вартість від 19.05.2013 року є узгодженим з дня подання такої декларації.

Згідно пунктів 59.1., 59.4. та 59.5. статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Підпунктом 60.1.1. пункту 60.1. статті 60 Кодексу визначено, що податкова вимога вважається відкликаною у разі, якщо сума податкового боргу була погашена самостійно платником податків або органом стягнення.

Аналогічна норма була відображена у підпункту 6.2.1. пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", відповідно до вимог якої, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Податкова вимога вважається відкликаною у разі, якщо сума податкового зобов'язання або податкового боргу, а також пені та штрафних санкцій самостійно погашена платником податків (підпункт 6.4.1. пункту 6.4. статті 6 Закону).

В судовому засіданні встановлено, що на момент виникнення обов'язку із сплати податку на додану вартість за квітень 2013 року у ПрАТ "Зелене господарство" був наявний непогашений податковий борг із податку на додану вартість за інші періоди, в тому числі й такий податковий борг, щодо сум якого, податковим органом надіслано відповідачу першу податкову вимогу форми "Ю1" від 02.09.2004 року за № 1/1915/29343/10/24-1-205 та другу податкову вимогу форми "Ю2" від 08.10.2004 року за № 2/2140/34457/10/24-1-205 (а.с.8). Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську направлялися відповідачу вказані податкові вимоги, які отримані ПрАТ "Зелене господарство" 07.09.2004 року та 14.10.2004 відповідно, що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача на рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення (а.с.8). На час розгляду справи податкові вимоги є неоскарженими та невідкликаними.

Суд не погоджується із твердженням представника відповідача щодо неправомірності зміни позивачем призначення платежу та спрямування грошових коштів на погашення податкового боргу відповідача минулих періодів, з наступних підстав.

За приписами пункту 87.9. статті 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Як вбачається із зворотного боку облікових карток платника податків, податковий орган за наявності такої сплати виконував свої повноваження враховуючи положення пункту 87.9. статті 87 Податкового кодексу України та відповідно перераховував зазначені кошти в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення.

Враховуючи вимоги статті 87 Податкового кодексу України суд приходить до висновку, що кошти, які надійшли на сплату зобов'язань з податку, збору (обов'язкового платежу), спрямовуються на погашення податкових зобов'язань з того самого платежу у порядку черговості незалежно від напряму сплати. Така черговість погашення діє незалежно від волі платника податків та стосується як самостійно розрахованих платником податків податкових зобов'язань, так і податкових зобов'язань, розрахованих контролюючим органом. При цьому, зарахування коштів, що сплачує платник податків в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, є обов'язком органу державної податкової служби.

З врахуванням зазначеного, оскільки в судовому засіданні встановлено наявність податкового боргу у відповідача з податку на додану вартість, суд вважає доводи відповідача про неправомірну зміну призначення платежу по сплаті поточних зобов'язань, необґрунтованими.

Підпунктом 14.1.156. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до підпункту 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що сума узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 38013,00 грн. є податковим боргом відповідача, який ним не сплачено.

Податковий борг відповідача підтверджується податковою декларацією з податку на додану вартість від 19.05.2013 року (а.с.6-7), першою податковою вимогою форми "Ю1" від 02.09.2004 року за № 1/1915/29343/10/24-1-205 та другою податковою вимогою форми "Ю2" від 08.10.2004 року за № 2/2140/34457/10/24-1-205 (а.с.8), а також зворотнім боком облікових карток платника податків, що містяться в матеріалах справи.

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідачем суду не надано.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити податковий борг з податку на додану вартість в сумі 38013,00 грн. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, даний обов'язок забезпечується статтею 67 Конституції України.

Відповідно до пункту 95.1. статті 95 Податкового кодексу України, орган держаної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи, щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно пункту 95.3. статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з ПрАТ "Зелене господарство" податкового боргу в сумі 38013,00 грн. є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Зелене господарство" (ідентифікаційний код 05479378) в дохід бюджету податковий борг в сумі 38013 (тридцять вісім тисяч тринадцять) гривень 00 копійок з розрахункових рахунків в банках, які обслуговують ПрАТ "Зелене господарство" та за рахунок готівки, що йому належить.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Біньковська Н.В.

Постанова складена в повному обсязі 26.07.2013 року.