Рішення № 32657196, 23.07.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2013 р.Справа № 922/2305/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Денисюк Т.С.

при секретарі судового засідання Нескуба М.Г.

розглянувши справу

за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго" м. Харків до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова МОУ, м. Харків 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Військова частина А-1215, м. Харків про стягнення 21678,28 грн. за участю :

Представника позивача - Квіцінська А.І. дов. №01-62юр/4078 від 16.05.13р.

Представника відповідача - не з"явився.

Представник третьої особи - не з"явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Акціонерна компанія "Харківобленерго" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова МОУ про стягнення заборгованості у розмірі 21678,28 грн., з яких 15757,95 грн. - заборгованість за вартість спожитої електричної енергії, 4828,40 - пеня, 965,66 грн. - 3% річних та 126,27 грн. - збитки від інфляції. В обгрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання з боку відповідача своїх зобов'язань за Договором про постачання електричної енергії №14059 від 31.03.2009р.

Ухвалою суду від 07.06.13р. за позовною заявою було порушено провадження по справі № 922/2305/13, призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні та залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Військову частину А-1215.

Через канцелярію суду 09.07.13р. від позивача надійшла заява (вх.№24655) про припинення провадження у справі в частині сплати суми основного боргу за договором про постачання теплової енергії №14059 від 31.03.2009р. в розмірі 15757,95грн., на підтвердження чого він надав копію платіжного доручення №U1097827 від 12.06.13р. на суму 1428392,80грн., та зазначив, що вказану суму було перераховано Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харкова за військові частини по м. Харкову та Харківській області. На Військову частину А-1215 було виділено кошти в розмірі 35169,19 грн., з яких і було погашено заборгованість за електричну енергію в сумі 15757,95 грн.

Розглянувши вказану заяву позивача та додані до неї документи судом встановлено, що відповідач сплатив заборгованість за вартість спожитої електричної енергії, яка є предметом даного спору у розмірі 15757,95грн.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження по справі якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи, що відповідач частково сплатив позивачу суму заборгованості за Договором про постачання електричної енергії №14059 від 31.03.2009р. в розмірі 15757,95грн., провадження по справі в цій частині слід припинити за відсутністю предмету спору.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримував та просив їх задовольнити з урахуванням заяви про припинення провадження у справі в частині сплати суми основного боргу.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву, не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (арк. с. 81).

Представник третьої особи в судові засідання не з'являвся, документів, витребуваних судом не надав, про причини неявки суд не повідомляв. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (арк. с.67, 68).

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 необхідніст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

31 "березня" 2009 року між Акціонерною компанією "Харківобленерго" (позивач) та Військовою частиною А-1215 (третя особа) було укладено Договір №14059 про постачання електричної енергії, пролонгований відповідно до п.9.4 на 2013 рік.

30.12.2011р. та 02.01.2013 року між позивачем, третьою особою та Квартирно-експлуатаційним відділом було укладено додаткові угоди до Договору про постачання електричної енергії №14059 від 31.03.2009р., якими сторони змінили в п.п 4.1, 4.2, 4.4, 4.5, 6, 8 додатку № 2 до Договору "Порядок розрахунків" слова "Споживач" на "Платник". Тобто, відповідно до умов додаткових угод від 30.12.11р. та від 02.01.13р. Платник (Квартирно-експлуатаційний відділ) здійснює повну оплату за такі види нарахувань, як вартість електроенергії, суми пені, 3% річних та індекс інфляції.

Відповідно до ЗУ «Про електроенергетику» від 16.10.1997р. № 575/97-ВР та «Правил користування електричною енергією», затверджених Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України №28 від 31.07.1996р., договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Відповідно до п.2.2. договору Позивач (постачальник) зобов'язався постачати Третій особі (споживачу) електричну енергію, як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до договору.

Споживач, згідно п.п 2.3.3 договору, зобов'язався своєчасно оплачувати постачальнику вартість спожитої електричної енергії та інші нарахування. Згідно п. 4.1 Додатку № 2 оплата за такі види нарахувань, як вартість електроенергії (в тому числі така, що надійшла на підставі визнаної претензії або за рішенням суду) з ПДВ, здійснюється платником протягом 10ти операційних днів з моменту отримання споживачем рахунку та акту звіряння взаєморозрахунків.

Позивач виконав свої зобов'язання по договору та здійснив відпуск електричної енергії споживачу у повному обсязі.

Відповідач сплатив на рахунок АК "Харківобленерго" заборгованість за спожиту за договором електричну енергію станом на 01.05.2013 року, що не заперечується позивачем, але розрахунки були здійснені невчасно, а тому позивачем на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України було заявлено вимоги про стягнення з відповідача на його користь 126,27 грн. інфляційних витрат за період січень 2013р. та 965,66 грн. - три відсотрка річних за період грудень 2012р. та лютий-квітень 2013р.. Крім того, позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача на його користь пені в сумі 4828,40 грн. за період грудень 2012р. та лютий-квітень 2013р..

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, своїми діями відповідач порушив умови договору та вимоги ст.526 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані щодо невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про правомірність позовних вимог щодо стягнення на користь позивача інфляційних втрат у розмірі 126,27 грн. та 3% річних у розмірі 965,66 грн.

Згідно ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до п.п 4.2.1 договору за внесення платежів , передбачених п.п. 2.3.3-2.3.4 договору з порушенням термінів, визначених додатком №2 "Порядок розрахунків", відповідач зобов"язався сплатити позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Позивачем до матеріалів справи наданий обґрунтований розрахунок пені, відповідно до якого належною до сплати сумою є 4828,40 грн.

Перевіривши правомірність нарахування позивачем пені у сумі 4828,40грн. суд встановив, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам Договору.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 ГПК України та постановою № 18 від 26.12.11р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". Судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 6, 11, 525, 530, 548-549, 610-612, 625, 627-629, 638 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 179, 193, 218, 230-233 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 12, 22, 33, 43, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м.Харкова (61024, м.Харків, вул.Пушкінська,61, код ЄДРПОУ 07923280) на користь на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61037, м.Харків, вул.Плеханівська,149, код ЄДРПОУ 00131954, п/р 26003010050912 в АТ "Банк Золоті ворота", МФО 351931 ) 4828,40 грн. пені, 965,66 грн - 3% річних, 126,27 грн. - індекс інфляції та 1720,50 грн. судового збору.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Провадження у справі в частині стягнення з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова МОУ вартості спожитої електричної енергії у розмірі 15757,95грн. - припинити.

Повне рішення складено 29.07.2013 р.

Суддя Денисюк Т.С.