Ухвала суду № 3265566, 21.10.2008, Донецький апеляційний адміністративний суд

Суддя доповідач Нікулін О.А.

Суддя доповідач 1-ї інстанції Шальєва В.А.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

21 жовтня 2008 року справа № 22-а-10651/08

у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Нікуліна О.А.

суддів: Дяченко С.П., Сіваченко І.В.

при секретарі судового засіданняШептульовій С.Ю.за участю представників:від позивача:Широкова В.Г., Асєєвої О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуСпеціалізованої державної податкової

інспекції по роботі з великими платниками

податків у м. Донецьку на постанову Донецького окружного адміністративного

судувід

по адміністративній справі 23 липня 2008 року / у повному обсязі

виготовлена 28 липня 2008 року/

№ 2-а-3684/08за позовом

доСпеціалізованої державної податкової

інспекції по роботі з великими платниками

податків у м. Донецьку

Державного підприємства «Донецька

залізниця»

про

Професійно технічного училища №43

м. Авдіївки

визнання господарського зобовязання

недійсним та стягнення коштів, отриманих

за зобовязанням, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2008 року позивач Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку звернувся з позовом до Державного Державного підприємства «Донецька залізниця», Професійно технічного училища №43 м. Авдіївки про визнання господарського зобовязання недійсним та стягнення коштів, отриманих за зобовязанням.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 липня 2008 року в задоволенні позовних вимог Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку до Державного Державного підприємства «Донецька залізниця», Професійно технічного училища №43 м. Авдіївки про визнання господарського зобовязання недійсним та стягнення коштів, отриманих за зобовязанням було відмовлено.

Відмовляючи в задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що позиція позивача ґрунтується виключно на засадах Цивільного кодексу України в редакції 1963 року, однак на час виникнення спірних правовідносин набув чинності новий Цивільний кодекс України. На теперішній час порядок та строки застосування адміністративно господарських санкцій регулюється нормами Господарського кодексу України, яким встановлених обмежений термін їх застосування.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу на зазначене судове рішення, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити їхні позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом першої інстанції неправильно застосовано норми Цивільного та Господарського кодексів України.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що відповідно ст. 250 Господарського Кодексу України терміну щодо застосування адміністративно - господарських санкцій не порушив та діяв виключно на підставі Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Представники позивача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Відповідачі в судове засідання не прибули про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги представників позивача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а судове рішення таким, що підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, відповідач ДП «Донецька залізниця» є субєктом господарювання, здійснює свою діяльність на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, державна реєстрація проведена виконавчим комітетом Донецької міської ради 18.05.1998 року (а.с.16), включено до ЄДРПОУ за №01074957(а.с. 5), перебуває на податковому обліку в СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку (а.с. 15). Авдіївській завод залізобетонних конструкцій та будівельних деталей є відокремленим структурним підрозділом ДП «Донецька залізниця».

З матеріалів справи вбачається, позивачем проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ДП «Донецька залізниця» за період з 01.07.2005 р. по 30.09.2006 р.

За результатами перевірки складено акт №329/15-16-23/4-01074957 від 31.05.2007 року та встановлено порушення п. 73 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності». В порушення зазначеної норми Авдіївській завод залізобетонних конструкцій та будівельних деталей за договором №01/т-05 надавало за плату послуги з постачання власної теплової енергії ПТУ №43 м. Авдіївки. Строк дії договору до 15.04.2006 року (а.с. 24). Як вбачається з розрахунків фактур та банківських платіжних документів умови договору були виконані у повному обсязі, ПТУ №43 м. Авдіївки сплатив заводу ЗБК 38167, 28 грн. за поставлену теплову енергію (а.с. 25-30).

Позивач вважає, що оскільки ДП «Донецька залізниця» в порушення п.73 ст.9 Закону України «Про ліцензування деяких видів господарської діяльності» не отримало відповідну ліцензію, тобто на момент здійснення господарського зобовязання не мало цивільної дієздатності, то таке господарське зобовязання є нікчемним у відповідності до ст.228 ЦК України.

Відповідно до п. 73 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про ліцензування деяких видів господарської діяльності як надання послуг з виробництва теплової енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії.

За здійснення субєктами господарювання господарської діяльності без ліценції статтею 22 Закону України «Про ліцензування деяких видів господарської ліцензії» встановлена відповідальність у вигляді застосування фінансових санкцій (штрафів), що спрямовуються до Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Статтею 208 цього Кодексу встановлено, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що в даному випадку позивачем не доведений умисел на укладення відповідачем угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Частиною 1 ст. 208 ГК України передбачено застосування санкцій лише судом. Це правило відповідає нормі ст. 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Колегія судів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що оскільки санкції, передбачені цією частиною, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції у відповідності до ч.1 ст.238 Господарського Кодексу України є адміністративно-господарськими, а тому для їх застосування позивачем пропущений встановлений ст.250 цього Кодексу строк.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргуСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецькуна постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 липня 2008 року по справі № 2-а-3684/08 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 липня 2008 року по справі № 2-а-3684/08 залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 21 жовтня 2008 року. Ухвала у повному обсязі виготовлена 22 жовтня 2008 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: О.А. Нікулін

Судді: С.П. Дяченко

І.В. Сіваченко