Ухвала суду № 3265560, 04.07.2008, Донецький апеляційний адміністративний суд

                                                            Головуючий у 1 інстанції – Шальєва  В.А.                                                                                                          Суддя-доповідач – Нікулін   О.А.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 УХВАЛА

Іменем України

04  липня    2008 року                                                                   м. Донецьк  

справа № 22-а-6863/08

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:                 Нікуліна  О.А.

суддів:                                      Міронової  Г.М., Горбенко  К.П.

при секретарі

за участю 

представника  позивача

представника   відповідача              Білоус  К.О.

Бережного   Р.В.

Швець  Н.Ф.розглянувши у відкритому апеляційну скаргусудовому засіданні

Державної  податкової  інспекції  у  м.  Торезі  на постанову Донецького окружного  адміністративного суду від08   травня    2008  рокупо адміністративній справі№ 2-а-3019/08за позовомДержавного  підприємства  «Торезантрацит»        доДержавної  податкової  інспекції  у  м. Торезі   проВизнання  недійсними   податкових   повідомленнь–рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Постановою   Донецького   окружного    адміністративного  суду  від   08 травня  2008  року    у повному  обсязі задоволені позовні вимоги  Державного     підприємства  «Торезантрацит» до     Державної податкової інспекції в м. Торез Донецької  області    про   визнання   недійсними   податкових повідомлень -  рішень.

Вказаною постановою   визнано недійсними   податкові  повідомлення рішення   №№ 0003081510/0,  0003061510/0,  0003071510/0,  0003091510/0, 0003051510/0   ДПІ  у м. Торез  до  Державного підприємства  «Торезантрацит»,   якими застосовано до  позивача     штрафні санкції, відповідно  на  суму  186,4 гривень, 23356.75 гривень,  24933.95  гривень, 335783.02 гривень, 9842,50 гривень  за  несплату    погоджених податкових зобов*язань.

Не погодившись  з постановою суду першої інстанції,     відповідач  звернувся з апеляційною скаргою на судове рішення, в  якій зазначив, що  суд першої інстанції    порушив     норми  матеріального  права,  просив  скасувати постанову    суду  та  ухвалити нову, якою відмовити  у   задоволенні позову  у повному обсязі.

Колегія  судів заслухавши   суддю-доповідача,   перевіривши  матеріали  справи   і  обговоривши  доводи апеляційної  скарги,   встановила наступне.

ДП „Торезантрацит" зареєстровано в якості суб'єкта господарювання рішенням виконавчого комітету Торезької міської ради, державна реєстрація проведена 29.04.2003 року, включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України під № 32366906, перебуває на податковому обліку в ДШ в м. Торезі.

Відповідач -  державна податкова  інспекція   у м. Торезі є суб'єктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України „Про державну податкову службу в Україні" повноваження.

ДПІ у м. Торезі була проведена невиїзна документальна перевірка ДП „Торезантрацит" з питань своєчасної сплати узгоджених сум податкових зобов'язань, за результатами якої був складений акт № 1276/15-0/32366906 від 07.12.2007 р. Вказаним актом відповідачем були встановлені порушення, а саме, несвоєчасна сплата узгоджених сум податкових зобов'язань з земельного податку, з податку на додану вартість, з відрахування не геологорозвідувальні роботи, з плати за користування надрами загальнодержавного значення.

Відповідачем 13.12.2007 р. на підставі зазначеного акту були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0003081510/0 від 13.12.2007 р. про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничних термінів сплати податкового зобов'язання з відрахування не геологорозвідувальні роботи в розмірі 20% в сумі 186,64 гривень, 0003061510/0 від 13.12.2007 р. про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничних термінів сплати податкового зобов'язання з плати за користування надрами загальнодержавного значення в розмірі 50% в сумі 23356,75 гр., № 0003071510/0 від 13.12.2007 р. про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничних термінів сплати податкового зобов'язання з земельного податку в розмірі 50% в сумі 24933,95 гр., № 0003091510/0 від 13.12.2007 р. про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничних термінів сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 50% в сумі 335783,02 гр., № 0003051510/0 від 13.12.2007 р. про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничних термінів сплати податкового зобов'язання з плату за користування надрами загальнодержавного значення в розмірі 20% в сумі 9842,50 гривень.

Підстави для застосування до платника податків штрафних санкцій передбачені ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", згідно пп. 17.1.7 п. 17.1 якої, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 Календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1- 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Таким чином, умовою застосування штрафної санкції у відповідності до приведеної норми Закону є наявність несвоєчасно оплаченого узгодженого податкового зобов'язання.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що   податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дняподання такої податкової декларації. Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст.5 вказаного Закону передбачає узгодження податкового зобов'язання платника податку, нараховане контролюючим органом. При цьому законодавець зазначає, що податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Згідно п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 цього ж Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Позивач у відповідності до вимог цього Закону самостійно сплачував суми узгоджених податкових зобов'язань за наданими податковому органу розрахунками, про що свідчать платіжні доручення, в яких платник податків зазначав призначення платежу та періоди, за які погашав зобов'язання з земельного податку.

Статтею 14 Закону України „Про плату за землю" передбачено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

У відповідності до ст. 17 вказаного Закону податкове зобов'язання з земельного податку, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельно ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом ЗО календарних днів, наступним за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно пп. 6.1 п. 6 Інструкції про порядок обчислення і справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету України по геології і використанню надр, Міністерства праці та соціальної політики України від 30 грудня 1997 р. № 207/472/51/157 (у редакції наказу Міністерства екології та природних ресурсів України, Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства праці та соціальної політики України від 13 червня 2000 р. № 51/128/307/128) базовий податковий (звітний) період для плати за користування надрами для видобування корисних копалин дорівнює календарному кварталу. Розрахунки плати за користування надрами для видобування корисних копалин складаються користувачами надр та їх філіями, зазначеними в пункті 2.2 цієї Інструкції, щокварталу, накопичувальним підсумком з початку року, і подаються до органів державної податкової служби за місцезнаходженням родовища корисних копалин протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.

У відповідності до пп. 6.4 п. 6 зазначеної інструкції плата до бюджетів сплачується за місцезнаходженням родовища корисних копалин щокварталу протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку подання розрахунку плати, тобто протягом 50 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, а за видобуток корисних копалин у межах континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони - за місцезнаходженням платника.

Законом України „Про податок на додану вартість" встановлений місячний звітний податковий період.

Згідно п. 13-1 Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та його справляння, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 1999 р. № 115, розрахунки збору, базовий податковий (звітний) період для якого дорівнює календарному кварталу, подаються надрокористувачами протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, органам державної податкової служби за місцезнаходженням родовища корисних копалин.

Збір сплачується протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного терміну подання розрахунку збору Надрокористувачи сплачують авансові квартальні внески збору до 20 числа третього місяця звітного кварталу і до 20 числа місяця, наступного за звітнім кварталом, у розмірі однієї третини суми збору, визначеної у попередньому розрахунку.

Отже, позивач сплачував зазначеними платіжними документами  поточні платежі, а не податковий борг.

Під поняттям податкового боргу слід розуміти (п. 1.3. ст, 1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами") податкове зобов'язання самостійно узгоджене платником податків, або узгоджене в адміністративного чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Таким чином, сума податкових зобов'язань, яка виникла згідно поданих позивачем декларацій та розрахунку, була сплачена без порушень строків сплати.

В даному випадку платник податків самостійно не проводив погашення податкового боргу, а сплачував поточні податкові зобов'язання. Відповідач в порушення вимог чинного податкового законодавства використав зазначені кошти як джерело погашення податкового боргу та нарахував позивачеві  штрафні санкції.

Такі дії  не відповідають вимогам податкового законодавства.

Згідно пп. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Таким чином, оскільки платник податків ДП „Торезантрацит" не сплачував податковий борг, а самостійно сплачував узгоджену суму податкового зобов'язання з зазначених податків та зборів за поточні податкові періоди, тому у податкового органу не було передбачених пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" правових підстав для застосування штрафних санкцій.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

            Оскаржувані рішення про застосування штрафних санкцій були прийняті відповідачем  незаконно.

Враховуючи викладене,  колегія  суддів   дійшла висновку, що   судом першої інстанції   при   прийнятті постанови  були дотримані вимоги  норм  матеріального    і  процесуального права.

Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И ЛА:

Апеляційну скаргу  Державної  податкової  інспекції  у  м.  Торезі     на постанову Донецького  окружного  адміністративного суду  від 08  травня   2008  року  у справі № 2-а-3019/08 за позовом  Державного  підприємства  «Торезантрацит»   до Державної  податкової  інспекції  у  м.  Торезі     про визнання  недійсним   податкових   повідомлень –рішень  – залишити без задоволення.

Постанову   Донецького  окружного  адміністративного  суду  від  08  травня   2008  року – без  змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця.

            Головуючий:                                                                                            О.А.Нікулін

            Судді:                                     /підписи/                                                   Г.М.Міронова

                                                                                                                             К.П.Горбенко

З  оригіналом  згідно.

                        Суддя: