Ухвала суду № 32652878, 17.07.2013, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2013 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Яремка В. В.

суддів: Винту Ю. М., Чупікової В.В.,

секретар Лисак О.А.,

з участю представника ВДВС Мінтенка В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_2 на рішення, дії та бездіяльність старших державних виконавців Першотравневого відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції (далі - ВДВС) Новікова О. П, Мінтенка В. Г. за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Першотравневого районного суду м. Чернівці від 4 червня 2013 року,

встановила:

У травні 2013 року ОСОБА_2, звернувся в суд зі скаргою на рішення, дії та бездіяльність старших державних виконавців ВДВС Новікова О. П. та Мінтенка В. Г.

Зазначав, що старшим державним виконавцем Новіковим О. П. 9 липня 2009 року відкрито виконавче провадження ВП №13638276 з примусового виконання виконавчого листа №2-203/9 від 7 квітня 2009 року про стягнення солідарно з нього та інших осіб на користь ЗАТ КБ «Приватбанк» боргу.

Про відкриття виконавчого провадження державний виконавець його не повідомив, а в подальшому 12 жовтня 2009 року виніс постанову про накладення арешту на майно з оголошенням заборони на його відчуження.

Надалі старший державний виконавець Мінтенко В.Г. 20 травня 2013 року виніс постанову про стягнення з нього (ОСОБА_2) виконавчого збору.

Посилаючись на порушення Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, що діяла на момент винесення постанов та вчинення відповідних дій та бездіяльності старшими державними виконавцями, просив визнати неправомірними дії по винесенню оскаржуваних постанов, постанову про відкриття виконавчого провадження, постанову про накладення арешту на майно, бездіяльність щодо ненаправлення їх копій, постанову про стягнення виконавчого збору, скасувавши постанови.

Ухвалою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 4 червня 2013 року в задоволенні скарги відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити скаргу.

Посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ст. 383 ЦПК України учасники виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця під час виконання судового рішення, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ст. 387 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарг.

У справі встановлено, що на підставі заяви представника ЗАТ КБ «ПриватБанк» старшим державним виконавцем Новіковим О.П. було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-203/9 від 7 квітня 2009 року Першотравневого районного суду м. Чернівці про стягнення боргу з ОСОБА_2 та інших осіб солідарно на користь ЗАТ КБ «Приватбанк» заборгованості в сумі 84664,36 грн.

Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_2 у частині вимог про визнання неправомірною постанови про відкриття виконавчого провадження, суд першої інстанції виходив з безпідставності вимог ОСОБА_2 у цій частині.

Такий висновок суду першої інстанції є правильним.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21 квітня 1999 року, у редакції, яка була чинною на час відкриття виконавчого провадження (далі - Закон № 606-XIV), державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Перелік підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження викладено у ст. 26 Закону № 606-XIV, які у даному випадку відсутні.

Апелянт посилається на те, що копія доручення представника банку, який ініціював відкриття виконавчого провадження належним чином не завірена, як і не з'ясовано повноважність особи, за підписом якої видано доручення.

Проте Закон не надає державному виконавцю права на відмову у відкритті виконавчого провадження із зазначених підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону № 606-XIV державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону.

До письмового клопотання про відкриття виконавчого провадження була додана копія довіреності, правомірність видачі якої апелянтом не спростовано.

Таким чином, у даному випадку презюмується, що саме банком ініційовано звернення до виконання виконавчого листа та відкриття виконавчого провадження.

Наведене свідчить, що ухвала суду першої інстанції в частині відмови у визнанні неправомірною постанови про відкриття виконавчого провадження постановлена на підставі повно з'ясованих обставин справи, з додержанням норм процесуального права, а тому підстави для її скасування у цій частині відсутні.

Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_2 в частині вимог про визнання неправомірною бездіяльності щодо ненаправлення копії постанови про відкриття виконавчого провадження, неправомірними постанови старшого державного виконавця ВДВС Новікова О. П. від 12 жовтня 2009 року про накладення арешту на майно та оголошення заборони на його відчуження, постанови старшого державного виконавця ВДВС Мінтенка В.Г. від 20 травня 2013 року про стягнення виконавчого збору, суд першої інстанції виходив з безпідставності та недоведеності вимог заявника у цій частині.

Проте з такими висновками суду першої інстанції повністю погодитися не можна.

Відповідно до ч. 5 ст. 24 Закону № 606-XIV копія постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №13638276 не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

Як вбачається зі змісту оглянутих в судовому засіданні матеріалів виконавчого провадження у ньому відсутні дані про направлення боржнику ОСОБА_2 у 2009 році копії постанови про відкриття виконавчого провадження.

Встановлено, що постановою старшого державного виконавця ВДВС Новікова О. П. від 12 жовтня 2009 року накладено арешт на майно ОСОБА_2 та оголошено заборону на його відчуження.

Згідно ст. 30 Закону № 606-XIV державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону.

У разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, встановленому статтею 32 цього Закону, та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення.

Якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.

Таким чином, у порушення вимог ст. ст. 24, 30 Закону № 606-XIV старшим державним виконавцем Новіковим О.П. допущено бездіяльність щодо ненаправлення ОСОБА_2 копії постанови про відкриття виконавчого провадження, а також передчасно та безпідставно, без надання строку на добровільне виконання рішення суду, винесено постанову від 12 жовтня 2009 року про накладення арешту на майно та оголошення заборони на його відчуження.

Тому є підстави для визнання згаданих бездіяльності та постанови неправомірними та для скасування постанови.

За умови, що постанова від 12 жовтня 2009 року про накладення арешту на майно та оголошення заборони на його відчуження є неправомірною та скасовується, вимоги ОСОБА_2 про визнання неправомірною і бездіяльності державного виконавця по її ненаправленню боржнику є зайвими.

Тому ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні цієї частини вимог є по суті правильною.

Як роз'яснив пленум Вищого адміністративного суду України у пункті 6 постанови від 13 грудня 2010 року № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» за змістом пункту 7 частини другої статті 17 № 606-XIV постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку. Тому слід ураховувати, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

З такою правовою позицією погодився і Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в інформаційному листі про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення у цивільній справі від 28 січня 2013 року.

Указаного суд першої інстанції до уваги не взяв та безпідставно розглянув по суті вимоги ОСОБА_2 про визнання неправомірною постанови старшого державного виконавця ВДВС Мінтенка В. Г. від 20 травня 2013 року про стягнення виконавчого збору в порядку цивільного судочинства.

Тому ухвалу суду першої інстанції у згаданій частині слід скасувати, закривши провадження у справі.

У зв'язку з цим слід роз'яснити заявнику, що з вимогами про визнання неправомірною постанови старшого державного виконавця ВДВС Мінтенка В.Г. від 20 травня 2013 року про стягнення виконавчого збору він може звернутися до адміністративного суду в порядку адміністративного судочинства.

У справі встановлено, що про наявність оскаржуваних постанов про відкриття виконавчого провадження та про про накладення арешту на майно та оголошення заборони на його відчуження ОСОБА_2 дізнався лише 20 травня 2013 року, а тому суд першої інстанції правильно погодився з тим, що процесуальні строки для звернення зі скаргою ним не пропущені.

На підставі наведеного та керуючись п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 307, п. п. 1, 2 ст. 312 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Першотравневого районного суду м. Чернівців від 4 червня 2013 року в частині відмови у задоволенні скарги ОСОБА_2 про визнання неправомірними бездіяльності щодо ненаправлення копії постанови про відкриття виконавчого провадження, постанови старшого державного виконавця Першотравневого відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції Новікова О. П. від 12 жовтня 2009 року про накладення арешту на майно ОСОБА_2 та оголошення заборони на його відчуження скасувати.

Скаргу ОСОБА_2 у цій частині задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Першотравневого відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції Новікова О. П. щодо ненаправлення ОСОБА_2 копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 9 липня 2009 року.

Постанову старшого державного виконавця Першотравневого відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції Новікова О. П. від 12 жовтня 2009 року про накладення арешту на майно ОСОБА_2 та оголошення заборони на його відчуження визнати неправомірною та скасувати її.

Ухвалу Першотравневого районного суду м. Чернівців від 4 червня 2013 року в частині відмови у задоволенні скарги ОСОБА_2 про визнання неправомірною постанови старшого державного виконавця Першотравневого відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції Мінтенка В. Г. від 20 травня 2013 року про стягнення зі ОСОБА_2 виконавчого збору скасувати.

Провадження за скаргою ОСОБА_2 у цій частині вимог закрити.

У решті ухвалу Першотравневого районного суду м. Чернівців від 4 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: