Постанова № 32644422, 16.07.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2995/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С.

Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 липня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого-судді: Федорова Г.Г.

суддів: Вівдиченко Т.Р.

Ключкович В.Ю.

За участю секретаря: Каленюк О.Ю.

та представника позивача Білошук Т.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Кристал» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 квітня 2013 року по справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Кристал» до Київської регіональної митниці про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

ПрАТ «Кристал» звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 22.02.2013 за № 21 Київської регіональної митниці про нарахування ПрАТ «Кристал» податкового зобов'язання у вигляді антидемпінгового ввізного мита на загальну суму 394814,35 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 квітня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що винесена із порушенням норм матеріального та процесуального права ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

28.12.2012 за результатами невиїзної документальної перевірки дотримання ПАТ «Кристал» законодавства України з питань державної митної справи при декларуванні товару «шприци» походженням з Королівства Іспанія Київською регіональною митницею складено Акт № н/79/12/100000000/30675741 (далі - акт перевірки), яким, зокрема, встановлено порушення позивачем вимог ст. 13 Закону України «Про Єдиний митний тариф» та п. 2.4 Рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29.09.2009 N АД-216/2009/4402-37 «Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну шприців походженням з Королівства Іспанія, Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії, Федеративної Республіки Німеччина і Китайської Народної Республіки» (далі - Рішення комісії) та, як наслідок, заниження суми податкового зобов'язання по сплаті антидемпінгового мита на суму у розмірі 394814,35 грн.

22.02.2013 на підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 21, яким у зв'язку з порушенням ст. 13 Закону України «Про Єдиний митний тариф» та п. 2.4 Рішення комісії позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем антидемпінгове мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання у розмірі 394814,35 грн., а саме - шприців ін'єкційних з полімерних матеріалів одноразового застосування об'ємом 5 та 10 мл, походженням з Королівства Іспанія, оформлених у митному режимі «імпорт» за ВМД від 01.06.2010 № 100000016/2010/619016 та від 21.02.2011 № 100130003/2011/101037.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що при винесенні податкового повідомлення-рішення від 22.02.2013 № 21 відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, у зв'язку з чим у суду відсутні належні правові підстави для скасування такого рішення.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що дію Рішення комісії від 29.09.2009 було зупинено ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.03.2010 у справі № 2а-3851/10/2670 на період з 12.03.2010 по 15.09.2010, а у період з 25.11.2010 по 16.03.2011 Рішення комісії було визнано протиправним та скасовано постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010 у справі № 2а-3851/10/2670, а тому податкові зобов'язання по сплаті антидемпінгового мита за цей період визначені відповідачем неправомірно.

Колегія суддів вважає доводи апелянта частково обґрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 11 Закону України «Про Єдиний митний тариф», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що з метою захисту економічних інтересів України, українських виробників та у випадках, передбачених законами України, у разі ввезення на митну територію України і вивезення за межі цієї території товарів незалежно від інших видів мита можуть застосовуватися особливі види мита: спеціальне мито, антидемпінгове мито, компенсаційне мито.

За змістом ст. 13 Закону України «Про Єдиний митний тариф» антидемпінгове мито підлягає застосуванню, зокрема, відповідно до Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» у разі ввезення на митну територію України товарів, які є об'єктом демпінгу, яке заподіює шкоду національному товаровиробнику.

Частиною 1 ст. 15 Закону України «Про Єдиний митний тариф» передбачено, що особливі види мита справляються на підставі рішень про застосування антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, прийнятих відповідно до Законів України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту», «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту», «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну».

В свою чергу, ч. 1 ст. 28 Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що попереднє або остаточне антидемпінгове мито справляється за ставкою і на умовах, встановлених у відповідному рішенні Комісії про застосування антидемпінгових заходів. Зазначене мито сплачується незалежно від сплати інших податків і зборів (обов'язкових платежів), у тому числі мита, митних зборів тощо, які, як правило, справляються при ввезенні на митну територію країни імпорту певних товарів.

Водночас, відповідно до п. 2.4 Рішення комісії розмір ставки остаточного антидемпінгового мита на імпорт в Україну товару становить: для шприців з полімерних матеріалів з голками або без голок, двокомпонентних та трьохкомпонентних, зокрема, об'ємом 5 мл походженням з Королівства Іспанія - 10,54 %, об'ємом 10 мл. походженням з Королівства Іспанія - 196,38 %.

Згідно з ч.ч. 2-3 ст. 72 КАС України обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно доказувати та обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Як встановлено судом першої інстанції, та не заперечується сторонами, а також підтверджується матеріалами справи, позивач при ввезенні вказаного товару на територію України за вищенаведеними ВМД не обчислював та не сплачував антидемпінгове мито у зв'язку з тим, що дію Рішення комісії від 29.09.2009 було зупинено ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.03.2010 у справі № 2а-3851/10/2670 в період з 12.03.2010 по 15.09.2010, а у період з 25.11.2010 по 16.03.2011 Рішення комісії було визнано протиправним та скасовано постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010 у справі № 2а-3851/10/2670.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.03.2011 у справі № К-40593/10 скасовано постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010 про визнання протиправним та скасування Рішення комісії та залишено в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.09.2010, якою у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фогт Медікал Логістік», Товариства з обмеженою відповідальністю «Медік-О-Планет», Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Фарм» про визнання протиправним та скасування Рішення комісії відмовлено повністю, при цьому суд касаційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції було помилково скасовано судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 10 МК України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно нормативно-правові акти, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України.

Отже, митне оформлення товарів проводиться на підставі нормативно-правових актів чинних на день прийняття митної декларації митним органом України, однак тимчасове зупинення дії нормативного акту не є тотожнім поняттям з втратою чинності такого нормативного акту.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині того, що тимчасове зупинення дії нормативного акту чи окремих його положень не припиняє чинності такого акту. Після закінчення строку, на який зупинено їх дію, ця дія поновлюється автоматично.

Як зазначалось вище, Рішення комісії від 29.09.2009 було зупинено ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.03.2010 у справі № 2а-3851/10/2670 на період з 12.03.2010 по 15.09.2010.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

За концепцією КАС України, подання адміністративного позову або відкриття провадження в адміністративній справі саме по собі не зупиняє дії рішення суб'єкта владних повноважень. Зупинити дію цього рішення чи окремих його положень на час провадження в адміністративній справі може лише суд у порядку забезпечення адміністративного позову. Зупиняючи дію рішення суб'єкта владних повноважень, суд може вказати на необхідність повернення ситуації, яка існувала до прийняття рішення суб'єктом владних повноважень або до початку його виконання чи виконання окремих його положень.

Колегія суддів звертає увагу на те, що для суб'єктів господарювання, на яких поширювалась дія Рішення комісії, обсяг прав та обов'язків залишався незмінним, як на момент дії цього рішення, так і на момент його зупинення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем правомірно винесено податкове повідомлення-рішення № 21 від 22.02.2013, в частині визначення позивачу суми податкового зобов'язання за платежем антидемпінгове мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання у розмірі 180662,22 грн. за ВМД від 01.06.2010 №100000016/2010/619016.

Однак, колегія суддів вважає протиправним податкове повідомлення-рішення відповідача № 21 від 22.02.2013 в частині нарахуванню позивачу суму податкового зобов'язання за платежем антидемпінгове мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання у розмірі 214152,13 грн. за ВМД № 100130003/2011/101037 від 21.02.2011, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Як зазначалось вище, Рішення комісії було визнано протиправним та скасовано постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010 у справі № 2а-3851/10/2670.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Колегія суддів звертає увагу на те, що постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010 у справі № 2а-3851/10/2670 набрала законної сили 25.11.2010.

Вищевказана постанова була скасована ухвалою Вищого адміністративного суду України лише 16.03.2011 у справі № К-40593/10.

Колегія суддів зазначає, що дія закону чи іншого нормативно-правового акта поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності.

Згідно частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Аналогічна правова позиція викладене в постанові Верховного суду України від 31.10.2011 року у справі 21-115а11.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Тобто, у період з 25.11.2010 по 16.03.2011 Рішення комісії було визнано протиправним та скасовано, а тому не підлягало застосуванню при ввезенні позивачем вищевказаного товару на територію України за ВМД від 21.02.2011 № 100130003/2011/101037.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивач правомірно не обчислював та не сплачував антидемпінгове мито за ВМД від 21.02.2011 № 100130003/2011/101037 у зв'язку з тим, що дію Рішення комісії від 29.09.2009 визнано протиправним та скасовано постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010 у справі № 2а-3851/10/2670.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, а тому вбачаються підстави для скасування постанови та ухвалення нового рішення, яким адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Кристал» до Київської регіональної митниці про скасування податкового повідомлення-рішення - необхідно задовольнити частково.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Кристал» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 квітня 2013 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Кристал» задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Київської регіональної митниці форми «Р» від 22.02.2013 за № 21 в частинні нарахування Приватному акціонерному товариству «Кристал» податкового зобов'язання у вигляді антидемпінгового ввізного мита на суму 214152,13 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Федорова Г.Г.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Ключкович В.Ю.

Повний текст виготовлено 19.07.2013

Головуючий суддя Федорова Г. Г.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Ключкович В.Ю.