Ухвала суду № 32644439, 16.07.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/457/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Власенкова О.О. Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: суддів: секретаря: за участю: Федорової Г.Г., Вівдиченко Т.Р., Ключковича В.Ю., Каленюк О.Ю., представників апелянта - Радченка О.А., Морозової І.П. представника позивача - Русіної О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Омета» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 квітня 2013 року по справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Омета» про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2013 року Державна податкова інспекція у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Омета» (далі - відповідач), в якому просила стягнути з ТОВ «Омета» заборгованість у розмірі 61 037,96 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 квітня 2013 року адміністративний позов Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби задоволено.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Омета» зареєстровано Святошинською районною в м. Києві державною адміністрацією 07.04.1994 року. На податковий облік до ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС було взято 15.07.2005 року за № 11275

Станом на 09.01.2013 року за ТОВ «Омета» обліковується податковий борг з податку на прибуток підприємства та з податку на додану вартість на загальну суму 61 037,96 грн.

У добровільному порядку ТОВ «Омета» податковий борг на сплачує, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України. Зокрема, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пунктів 6.1., 6.2. ст. 6 Податкового кодексу України, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

Згідно п. 15.1. ст. 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Платник податків зобов'язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (п.п. 16.1.3, 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 36.1. ст. 36 Податкового кодексу України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно п. 46.1. ст. 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (пп. 49.18.1. п. 49.18. ст. 49 Податкового кодексу України).

Відповідно до 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно п. 56.11. ст. 56 Податкового кодексу України, не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (пп. 14.1.39. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Колегією суддів встановлено, що 26.07.2010 року службовими особами ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС було проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності подання TOB «ОМЕТА» податкової звітності з податку на додану вартість за квітень 2010 року, за результатом якої було складено акт № 1268-15/228 від 26.07.2010 року, на підставі якого було прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.07.2010 року № 0013451502/0, яким ТОВ «Омета» було нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 170,00 грн.

Крім цього, ТОВ «Омета» до податкового органу були подані податкові декларації:

- з податку на додану вартість: № 82240 від 21.06.2010 року, якою ТОВ «Омета» було самостійно визначено податкове зобов'язання у розмірі 95,00 грн.; № 79305 від 19.04.2011 року на суму 1 315,00 грн.; № 103128 від 18.05.2011 року на суму 566,00 грн.; № 118880 від 20.06.2011 року на суму 479,00 грн.; № 9006884598 від 20.02.2012 року на суму 5 021,00 грн.; № 9039247710 від 09.07.2012 року на суму 782,00 грн.; № 9047858150 від 09.08.2012 року на суму 833,00 грн.; № 9056732154 від 18.09.2012 року на суму 111,00 грн.; № 9065260286 від 22.10.2012 року на суму 1 262,00 грн.

- з податку на прибуток підприємства: за І квартал 2011 року № 86987 від 21.04.2011 року, якою ТОВ «Омета» було самостійно визначено суму податкового в'язання у розмірі 1 634,00 грн.; за II квартал 2011 року № 150542 від 05.08.2011 року на суму 631,00 грн.; за II-III квартали 2011 року № 184690 від 14.10.2011 року на суму 2 935,00 грн.; за II-IV квартали 2011 року № 228607 від 09.02.2012 року на суму 10 218,00 грн.; за І квартал 2012 року № 18070 від 10.05.2012 року на суму 833,00 грн.

Однак самостійно визначені суми податкового зобов'язання ТОВ «Омета» до бюджету сплачені не були.

За результатами проведеної камеральної перевірки податкової звітності ТОВ «Омета» з податку на прибуток підприємництва за І квартал 2005 року, І півріччя 2009 року, за І квартал 2010 року, за І півріччя 2010 року службовими особами податкового органу було складено акт № 436/1501/20050773 від 04.04.2012 року, на підставі якого були прийняті податкові повідомлення-рішення від 12.04.2012 року № 0004861501 та № 000485150, якими ТОВ «Омета» були нараховані податкові зобов'язання з податку на прибуток на суму 5 439,80 грн. та 1 589,87 грн., відповідно, та пені у розмірі 4 166,95 грн.

Крім цього, ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС Товариству з обмеженою відповідальністю «Омета» було нараховано пеню в розмірі 24 255,25 грн.

Податкові повідомлення-рішення від 26.07.2010 року № 0013451502/0 та від 12.04.2012 року № 0004861501, № 0004851501 були направлені на адресу ТОВ «Омета», однак повернулись до ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС з відміткою поштового відділення: «за значеною адресою не знаходиться».

У зв'язку з відсутністю ТОВ «Омета» за юридичною адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 39 податкове повідомлення-рішення від 26.07.2010 року № 0013451502/0 було розміщене на дошці податкових оголошень.

Доказів оскарження ТОВ «Омета» податкових повідомлень-рішень ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС від 26.07.2010 року № 0013451502/0 та від 12.04.2012 року № 0004861501, № 0004851501 матеріали справи не містять, податкові зобов'язання, узгоджені відповідачем шляхом самостійно поданих декларацій та визначені податковим органом на підставі вищевказаних податкових повідомлень-рішень, а також нарахована позивачем пеня самостійно в установлений законом строк відповідачем погашені не були, тому, виходячи з положень пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, вказані в них суми набули статусу податкового боргу.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває в податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що згідно з корінцем першої податкової вимоги від 27.01.2006 року № 1/242 загальна сума податкового боргу відповідача станом на 27.01.2006 року становила 90 761,08 грн.

Згідно з корінцем другої податкової вимоги від 10.03.2006 року № 2/645 загальна сума податкового боргу відповідача станом на 17.03.2006 року становила 91 060,41 грн.

Вказані податкові вимоги, які направлялись на адресу ТОВ «Омета», повернулись до податкового органу неврученими у зав'язку з відсутністю адресата за місцезнаходженням, тому були розміщені на дошці податкових оголошень, що підтверджується відповідними актами.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо застосування при вирішенні даної справи норм Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», які діяли до 01 січня 2011 року, тобто до набрання чинності ПК України.

Відповідно до пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ (далі - Закон № 2181-ІІІ), узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Згідно п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181-ІІІ, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Пунктом 6.2.3 ст. 6 Закону України № 2181-ІІІ визначено, що податкові вимоги надсилаються: перша податкова вимога не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк; друга податкова вимога не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

У разі, коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу. При цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не виставляється (п. 6.3.2 ст. 6 Закону України № 2181-ІІІ).

Консолідованим вважається борг, визначений у першій податковій вимозі, збільшений на суму нового податкового боргу, що виник до виставлення другої податкової вимоги.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи облікових карток з моменту направлення ТОВ «Омета» другої податкової вимоги недоїмка останнім погашена не була, у зв'язку з чим, відповідно до норм чинного законодавства, у податкового органу не було підстав для направлення нової податкової вимоги.

Згідно з п. 20.1.18 ст. 20 ПК України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Отже, враховуючи вищевикладене та те, що ТОВ «Омета» узгоджені податкові зобов'язання з податку на додану вартість та за податку на прибуток підприємств у добровільному порядку сплачені не були, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення заявлених позовних вимог.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Омета» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 квітня 2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Суддя: Суддя: Г.Г. Федорова Т.Р. Вівдиченко В.Ю. Ключковича

Повний текст ухвали складено та підписано - 18.07.13р.

Головуючий суддя Федорова Г. Г.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Ключкович В.Ю.