Ухвала суду № 32636827, 02.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" липня 2013 р. м. Київ К/9991/8957/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 06 червня 2011р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 січня 2012р.

у справі №2а/1770/1757/2011

за позовом Дочірнього підприємства «Меркурій» одноособового підприємства «Меркурій інтернешенел імпорт-експорт» (надалі - ДП «Меркурій»)

до Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області (надалі - Кузнецовська ОДПІ Рівненської області)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про скасування податкових повідомлень-рішень від 03.11.2010р. №0000662340/0 та від 20.01.2011р. №0000662340/328 в частині визначення зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 228024,87грн., в т.ч. за основним платежем - 170587,25грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 57437,62грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 06 червня 2011р. залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 січня 2012р., позов було задоволено у повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 03.11.2010р. №0000662340/0 (від 20.01.2011р. №0000662340/328) в частині визначення зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 228024,87грн., в т.ч. за основним платежем - 170587,25грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 57437,62грн.; судові витрати в сумі 3,40грн. стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанції, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом проведено планову виїзну перевірку ДП «Меркурій» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009р. по 30.06.2010р. і валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009р. по 30.06.2010р., про що складений акт від 21.10.2010р. №1296/23/31255650.

Висновками зазначеного акта, зокрема, встановлено заниження ДП «Меркурій» валових доходів на суму проданої іноземної валюти за гривні, чим порушено вимоги п.п. 7.3.5, п.п.7.3.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; неправомірність включення позивачем до складу валових витрат за III квартал 2009р. витрат, понесених позивачем та відображених в бухгалтерському обліку за І півріччя 2009р., в розмірі 82393грн., чим порушено п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; завищення позивачем валових витрат на суму 10033грн. внаслідок відсутності підтвердження позивачем отримання від ПП ОСОБА_1 товарно-матеріальних цінностей.

На підставі вище зазначено акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.11.2010р. №0000662340/0, яким визначено ДП «Меркурій» податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 229035,50грн., в т.ч. 171261 грн. - за основним платежем та 57774,50 грн. - за штрафними санкціями.

В порядку процедури адміністративного узгодження скарга платника податку залишена без задоволення, а також прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.01.2011р. №0000662340/328, в якому сума зобов'язання залишена без змін.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що у перевіреному періоді позивачем отримало від продажу іноземної валюти 612902грн., а саме: в III кварталі 2009р. - 77650грн., IV кварталі 2009р. - 167700грн., І кварталі 2010р. - 158500грн., в II кварталі 2010р. - 209052грн. Однак, на порушення вказаних норм підприємство не включило отриманий дохід в сумі 612902 грн. в склад валових доходів.

Судом встановлено, що ДП «Меркурій» було обрано метод оцінки балансової вартості іноземної валюти за ідентифікованою вартістю, тобто за офіційним курсом НБУ, і обраний метод не змінювався підприємством протягом податкового року, що підтверджено поданим до заперечень до акту перевірки Наказом №1 від 20.01.2005р. «Про організацію бухгалтерського обліку та облікової політики підприємства», згідно з п. 24 якого облік балансової вартості іноземної валюти визначається за ідентифікованою вартістю. Вказані обставини не заперечувалися сторонами.

За таких обставин, одночасно при збільшенні валових доходів на суму проданої іноземної валюти позивач зобов'язаний був збільшити і валові витрати на суму балансової вартості такої валюти. Однак, фактично ДП «Меркурій» не збільшило валові доходи на суму гривень, отриманих від покупця у зв'язку з продажем іноземної валюти і при цьому не збільшило валові витрати на суму балансової вартості такої іноземної валюти.

Згідно пп. 4.2.2. п.4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Отже, контролюючим органом при проведенні перевірки встановлено заниження ДП «Меркурій» валових доходів на суму проданої іноземної валюти за гривні, проте органом державної податкової служби в порушення пп. 4.2.2. п.4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не збільшено валові витрати позивача на суму балансової вартості проданої іноземної валюти, метод оцінки якої обраний позивачем за ідентифікованою вартістю, тобто за офіційним курсом НБУ.

Таким чином, враховуючи суму проданої ДП «Меркурій» іноземної валюти в розмірі 612902грн., яка мала бути включена позивачем до складу валового доходу, та суму балансової вартості цієї валюти в розмірі 614761,72грн., яка мала бути включена до складу валових витрат, об'єкт оподаткування платника податку на прибуток підприємств має від'ємне значення.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач до складу валових витрат за III квартал 2009р. включив суму витрат в розмірі 82393грн., які відображені в бухгалтерському обліку підприємства у І півріччі 2009р., однак не включені до складу валових витрат в податковому обліку за вказаний період.

Відповідно до приписів п.п.5.2.7. п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання. Абзацом 3 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Отже, позивач мав всі підстави для формування валових витрат на основі включення суми витрат, що раніше не була помилково врахована. А отже, висновок відповідача про порушення підприємством п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого відбулося збільшення валових витрат на суму 82393грн. є необґрунтованим.

Щодо зменшення податковим органом валових витрат ДП «Меркурій» на суму 10033 грн. з посиланням на відсутність підтвердження отримання від контрагента ПП ОСОБА_1 товарно-матеріальних цінностей товарно-матеріальних цінностей, слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції на час правовідносин, господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з п. 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених ст. 5 цього Закону, на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із ст.ст. 8 та 9 зазначеного Закону.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (що був чинним на час правовідносин) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених(нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Таким чином, законодавець визначає, що обов'язковою умовою віднесення витрат підприємства до складу валових витрат є документальне підтвердження таких витрат та їх зв'язок з господарською діяльністю платника.

Щодо посилання відповідача, на відсутність підтвердження поставки між позивачем та вказаним вище контрагентом, то суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що відсутність та/або дефектність документів на транспортне перевезення обумовленого договорами не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р. товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання, а також права здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДП «Меркурій» отримало від приватного підприємця ОСОБА_1 дошку необрізану ясенову та дошку необрізану грабову на загальну суму 12040,02грн., в т.ч. ПДВ - 2006,67грн., що підтверджено копією податкової накладної №11 від 28.04.2010р. та накладної №10 від 28.04.2010р. Таким чином, сума зазначених витрат правомірно включена позивачем до складу валових витрат відповідного періоду.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області - залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 06 червня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 січня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В. Муравйов