Ухвала суду № 32635966, 25.07.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7062/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

25 липня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Коваленко С.П.,

від відповідача: Вакуленко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 червня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «РРС Комунікації» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0007692220 від 13.12.2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 червня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що працівниками Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «РРС Комунікації» з питань правомірності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість частині відображення податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Магірус ЛТД» (код ЄДРПОУ 37122550) за період з 01.11.2011 по 30.11.2011.

Результати перевірки відображено в акті № 389/1-22-20-37414393 від 24.10.2012 року, в якому контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.3. 198.6 ст. 198. пунктів 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого, виходячи з позиції податкового органу, підприємством було занижено суму податку на додану вартість на суму 282751,00 грн.

На підставі акта перевірки № 389/1-22-20-37414393 від 24.10.2012 року відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0007692220 від 13.12.2012 року.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з ТОВ «Магірус ЛТД» є реальними та підтверджуються необхідними документами, а товари, що придбавалися позивачем у вказаного підприємства, отримувались з метою використання та були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій та безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкового кредиту за наслідками таких операцій.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, розглядаючи справи щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування за період, що перевірявся, за висновками контролюючого органу не підлягають відшкодуванню оскільки господарські операції позивача з ТОВ «Магірус ЛТД» не мали реального характеру у зв'язку з відсутністю факту реального здійснення господарської діяльності цим суб'єктом господарювання.

До таких висновків контролюючий орган прийшов на підставі акта перевірки Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 06.07.2012 року № 1833/22-3/37122550/111 «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Магірус» з питань повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість за період листопад 2011 року, січень-лютий 2012 року.

В зазначеному акті податковим органом встановлено наступне.

Реалізація TOB «Магірус» телекомунікаційного обладнання TOB «PPC Комунікації», код ЄДРПОУ 37414393 не підтверджується в зв'язку з не встановленням реального руху товарів (робіт, послуг) від TOB «Магірус» до TOB «PPC Комунікації», код ЄДРПОУ 37414393, так як згідно наданих для перевірки первинних документів TOB «Магірус» в листопаді 2011 року не здійснювало придбання телекомунікаційного обладнання, а також не підтвердило наявність залишків товарів на складах даними оборотно-сальдових відомостей, карток рахунків, відомостей складського обліку щодо залишків товарів на складах, наявність основних фондів, складських приміщень, виробничих потужностей, трудових ресурсів для здійснення визначеного виду діяльності.

У зв'язку з вищевикладеним, підтвердити правомірність формування податкових зобов'язань з ПДВ та факт реального руху товарів (робіт, послуг) від TOB «Магірус» до контрагентів-покупців за період, який підлягав перевірці неможливо.

Враховуючи вищенаведене, встановлено, що TOB «Магірус» має ознаки фіктивності, діяльність підприємства спрямована на отримання податкової вигоди третіх осіб та не направлена на досягнення реальних економічних результатів.

На підставі наведеного податковий орган прийшов до висновку, що позивач неправомірно завищено суму податку на додану вартість, сплачену, ТОВ «Магірус», у періоді, що перевірявся.

Колегія суддів звертає увагу, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Судом першої інстанції встановлено, що основним видом діяльності позивача є торгівля ІТ-обладнанням.

24.06.2011 року між TOB «PPC Комунікації» та TOB «Магірус ЛТД» було укладено договір купівлі-продажу №М-028, за яким TOB «Магірус ЛТД» зобов'язалося поставити позивачу IT обладнання.

Виконання умов зазначеного договору сторонами та реальність здійснення господарських операцій підтверджують наступні первинні документи: рахунок №МР-00000634 від 01.11.2011 року, видаткова накладна №МР-00000634 від 01.11.2011 року, податкова накладна №11 від 01.11.2011 року та товарно-транспортна накладна №011111 від 01.11.2011 року; рахунок №МР-00000636 від 01.11.2011 року, видаткова накладна №МР-00000636 від 01.11.2011 року, податкової накладної №12 від 01.11.2011 року та товарно-транспортна накладна №011111 від 01.11.2011 року; рахунок №МР-00000568 від 02.11.2011 року, видаткова накладна №МР-00000568 від 02.11.2011 року, податкова накладна №19 від 02.11.2011 року та товарно-транспортна накладна №021111 від 02.11.2011 року; рахунок №МР-00000571 від 03.11.2011 року, видаткова накладна №МР-00000571 від 03.11.2011 року, податкова накладна №21 від 03.11.2011 року та товарно-транспортна накладна №031111 від 03.11.2011 року.

Оплата по договору підтверджується банківськими виписками ПАТ «Альфа банка» від 15.11.2011 року, 16.11.2011 року 21.11.2011 року, 13.12.2011 року, 27.02.2012 року.

Враховуючи те, що постачання позивачу товарів підтверджено дослідженими в судовому засіданні розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, які були надані відповідачу до перевірки, доведеність подальшого використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкового кредиту за наслідками таких операцій.

Суд апеляційної інстанції також погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відхилення доводів податкового органу про нікчемність укладених договорів між позивачем та ТОВ «Магірус» з підстав того, що в силу положень ч. 3 ст. 228 ЦК України недійсність господарських зобов'язань органи державної податкової служби зобов'язані доводити в судовому порядку, що відповідачем не вчинено.

Окрім того, згідно з ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагента позивача на момент укладення чи виконання договору або відсутності у нього статусу платника ПДВ.

Колегія суддів критично оцінює посилання відповідача на акт перевірки контрагента позивача щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період, що перевірявся, оскільки визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість є фактична оплата ним сум такого податку контрагенту у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що не заперечується відповідачем.

Крім того, постановою Київського окружного адміністративного суду від 30.11.2012 року, залишеною в силі постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2013 року по справі № 2а-5137/12/1070 за позовом ТОВ «Магірус ЛТД» до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби було визнано неправомірними дії Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби щодо проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Магірус» з питань повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість за період листопад 2011 року, січень-лютий 2012 року, за наслідками якої був складений акт перевірки Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 06.07.2012 року № 1833/22-3/37122550/111, на підставі якого податковим органом винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції позивача з ТОВ «Магірус» мали реальний характер, а податковий кредит по вказаних операціях сформовано позивачем правомірно, що підтверджується наступним.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у наданих позивачем видаткових і податкових накладних зазначено перелік товарів, що відповідає умовам договору поставки та видам господарської діяльності позивача.

Виконання договору підтверджується також подальшим використанням придбаних у товарів в межах господарської діяльності позивача, як того вимагає п.198.3 ст. 198 ПК.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що право позивача на отримання податкового кредиту підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про порушення позивачем вимог п. 185.1 ст.185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України внаслідок завищення від'ємного значення з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Магірус» не відповідає дійсним обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що доводи органу державної податкової служби не свідчать про наявність обставин, які унеможливлюють підтвердження права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість позивачу, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішенні прийняте податковим органом без достатніх підстав.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про задоволення вимог адміністративного позову.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 червня 2013 року у залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення (ч.5 ст.254 КАС України)та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді О.О. Беспалов О.А. Губська

Ухвалу в повному обсязі виготовлено 29.07.2013 року

.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Беспалов О.О.

Губська О.А.