Ухвала суду № 32635964, 25.07.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2024/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Спиридонова В.О. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

25 липня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О., Губської О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2013 року у справі за позовом приватного підприємства «Ріара» до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р» від 29.10.2012 №0000472300 та №0000462300.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, що призвело неправильного вирішення справи.

В засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами відповідача проведено позапланову документальну виїзну перевірку ПП «Ріара» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.03.2010 по 30.06.2012.

Результати перевірки відображено в акті №518/22/36475146 від 11.10.2012, в якому контролюючим органом встановлено порушення ПП «Ріара» вимог п. 138.2 ст. 138, п. 139.1.9 ст. 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 65550 грн., у т.ч. за ІІІ квартал 2011 року у розмірі 7513 грн., за IV квартал 2011 року у розмірі 11616 грн., за ІІ квартал 2012 року у розмірі 46421.; 198.3, 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 54216 грн., у т.ч. за лютий 2011 року у розмірі 526 грн., за травень 2011 року у розмірі 214 грн., за липень 2011 року в розмірі 6533 грн., за жовтень 2011 року в розмірі 10101 грн. та червень 2012 року в розмірі 36842 грн.; п. 2.9 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженою Постановою правління Національного Банку України від 15.12.2004 №637, - у сумі 1065 грн.; п.п. 170.9.2 п. 170.9 ст. 170 ПК України, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних в сумі 1331,4 грн.

На підставі акта перевірки від 5 березня 2013 року № 188/22-4/32173734 відповідачем 25 березня 2013 року прийняті податкові повідомлення рішення: № 000120220, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на 144729,00 грн. та застосовано фінансову санкцію у розмірі 36182,25 грн. (т. 1 а.с.28), податкове повідомлення-рішення № 0001112204, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток приватних підприємств на 155718,00 грн. та застосовано фінансову санкцію у розмірі 28142,25 грн. (т. 1 а.с. 27).

За результатами адміністративного оскарження скарги позивача залишено без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення - без змін.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення від 25.03.2013 року № 000120220 та № 0001112204протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з його контрагентами, в період, що перевірявся, є реальними та підтверджуються необхідними документами, а товари та послуги, що придбавалися позивачем, отримувались з метою використання та були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій та безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкового кредиту за наслідками таких операцій та неправомірне віднесення понесених за наслідками таких операцій витрат до валових.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, розглядаючи справи щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування за період, що перевірявся, за висновками контролюючого органу не підлягають відшкодуванню оскільки господарські операції позивача з його контрагентами ТОВ «Асторія Груп», ТОВ «ПрінтТім», ТОВ «Укр-Імперіал ЛТД» не мали реального характеру у зв'язку з відсутністю факту реального здійснення господарської діяльності цими суб'єктами господарювання.

До таких висновків контролюючий орган прийшов на підставі актів перевірки податковими інспекціями контрагентів ПП «Ріара».

В акті перевірки відповідачем зазначено, що Іванківською МДПІ отримано акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 14.02.12 №653/23-02/37505972 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Асторія Груп» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.06.11 року по 31.07.11 року. Звіркою не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Асторія Груп» за період з 01.06.2011 року по 31.07.2011 року, встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення ст.ст. 22, 185 ПК України.

В ході проведення перевірки встановлено, що підприємством сформовано валові витрати за рахунок постачальника - ТОВ «Укр-Імперіал», що не знаходиться за місцем знаходження, відповідно до даних баз податкового обліку та на момент перевірки та момент проведення операцій мають стан „7" - До ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей.

Іванківською МДПІ отримано службовий лист від ВПМ у Вишгородському районі за №1289/7/07-10 від 10.09.12 року та протокол допиту від 15.05.2012 СВ ПМ ДПІ у Дарницькому районі м. Києва керівника ТОВ «Укр-Імперіал ЛТД» Палія О.В., який повідомив, що ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Укр-Імперіал ЛТД» не має, будь-які документи фінансово-господарської діяльності ним не підписувались, печатка підприємства у нього відсутня.

Перевіряючи наведені доводи відповідача, колегія суддів виходить з наступного.

Наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

З матеріалів справи вбачається, що в періоді, який перевірявся, позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Асторія Груп», ТОВ «ПрінтТім», ТОВ «Укр-Імперіал ЛТД».

Судом першої інстанції встановлено, що 01.07.2010 між ПрАТ «Пирятинський сирзавод» (Замовник) та ПП «Ріара» (Виконавець) укладений договір від №010710, відповідно до якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання здійснити виробництво та оформлення картин замовника.

Виконання даного договору підтверджується наступними первинними документами: податковими накладними №48 від 22.07.2011 на суму 3080,00 грн. з ПДВ, №49 від 22.07.2011 на суму 23310,00 грн. з ПДВ, №57 від 01.08.2011 на суму 9990,00 грн. з ПДВ, №58 від 01.08.2011 на суму 1320,00 грн. з ПДВ, актами здачі-прийняття робіт №ОУ-0000044, №ОУ-0000045 від 01.08.2011. Листом ПрАТ «Пирятинський сирзавод» №3770 від 07.11.2012, направленим на адресу ПП «Ріара», повідомлено, що дійсно від Підприємства було отримано поліграфічну продукцію (стікери) у загальній кількості 1 млн. штук. У подальшому вказана продукція направлена до торгівельних мереж, де була використана для маркування продукції.

30.05.2012 між ПАТ «Баштанський сирзавод» (Замовник) та ПП «Ріара» (Виконавець) укладений договір №28/11-11, предметом якого є виготовлення зовнішньої реклами, її розміщення на громадському транспорті у відповідності з оригінал-макетами, та експонування виготовленої та розміщеної реклами на громадському транспорті у відповідності з адресною програмою, кількістю і періодом експонування. Відповідно до умов договору Замовник зобов'язується надати Виконавцю оригінал-макети рекламного зображення, що підлягає розміщенню на громадському транспорті (Додаток 1), а також адресну програму розміщення рекламного зображення у громадському транспорті (Додаток 2); в свою чергу Виконавець зобов'язується виготовити й розмістити рекламу згідно Додатку 2 до Договору протягом 20 робочих днів з моменту отримання оплати та затвердження Замовником макетів, зразків плівок і викрасок, а також отримання погоджень на розміщення реклами; Виконавець зобов'язується експонувати рекламу на відповідних маршрутах руху не менше 180 годин на місяць. Датою початку експонування реклами є дата відправлення Виконавцем фото звіту по кожному транспортному засобу. Судом першої інстанції встановлено, що на виконання вказаного договору ПП «Ріара» виконало замовлені ПАТ «Баштанський сирзавод» роботи (послуги), а саме виготовлення та розміщення реклами на транспорті (ТМ «Славія), що підтверджується наступними документами: акт надання послуг №41 від 30.06.2012 (сума з ПДВ - 604400,00 грн.), акт надання послуг №65 від 02.07.2012 (сума з ПДВ - 215500,00 грн.), податкова накладна №41 від 06.06.2012 на суму 1000950,00 грн. з ПДВ.

20.06.2010 між ПАТ «Баштанський сирзавод» (Замовник) та ПП «Ріара» (Виконавець) укладений договір від №200610, відповідно до якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання надати поліграфічні послуги та виконати наступні роботи: виготовити поліграфічну продукцію, оформити брендування поверхні Замовника поліграфічною продукцією. Виконання даного договору підтверджується податковими накладними №53 від 27.07.2011 на суму 3080,00 грн. з ПДВ, №55 від 01.08.2011 на суму 1320,00 грн. з ПДВ, актом №ОУ-0000038 від 01.08.2011 здачі-прийняття робіт (загальна сума з ПДВ - 4400,00 грн.) Листом ПАТ «Баштанський сирзавод» №1510 від 19.11.2012, направленим на адресу ПП «Ріара», повідомлено, що дійсно від Підприємства було отримано поліграфічну продукцію (стікери) у загальній кількості 200 тисяч штук. У подальшому вказана продукція направлена до торгівельних мереж, де була використана для маркування продукції.

В процесі своєї господарської діяльності ПП «Ріара» замовляло печатну продукцію.

04.01.2011 між ПП «Ріара» (Замовник) та ТОВ «ПрінтТім» (Виконавець) укладено договір №8, відповідно до якого Виконавець зобов'язується виготовити друковану продукцію, а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити таку продукцію. Виконання договору підтверджується податковими накладними №34 від 21.10.2011 на суму 10750,00 грн. з ПДВ, №47 від 28.10.2011 на суму 49856,75 грн. з ПДВ, №80 від 26.06.2012 на суму 58637,00 грн. з ПДВ, №81 від 26.06.2012 на суму 59124,08 з ПДВ, №82 від 26.06.2012 на суму 59224,00, а також актами здачі-прийняття робіт від 01.07.2012 №ОУ-0000098, №ОУ-0000099, №ОУ-0000100 та фотозвітами до них.

01.07.2011 між ПП «Ріара» (Замовник) та ТОВ «Асторія Груп» (Виконавець) укладено договір №8, відповідно до якого Виконавець зобов'язується виготовити печатну продукцію, а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити таку продукцію. Виконання договору підтверджується актом здачі-прийняття робіт від 28.07.2011 (виготовлення рекламної продукції, сума - 39200,00 грн. з ПДВ) та податковою накладною №72803 від 28.07.2011 на суму 39200,00 грн. з ПДВ. Крім того, на підтвердження реальності виконання умов вказаного договору позивачем надано зразки виготовленої ТОВ «Асторія Груп» рекламної продукції.

20.06.2012 між ПП «Ріара» (Замовник) та ТОВ «Укр-Імперіал ЛТД» (виконавець) укладено договір №200612, відповідно до якого Виконавець зобов'язується виготовити печатну продукцію, а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити таку продукцію. Виконання даного договору підтверджується податковими накладними №9 від 22.06.2012 на суму 52890,00 грн. з ПДВ, №10 від 22.06.2012 на суму 56730,00 грн. з ПДВ, №12 від 25.06.2012 на суму 53470,00 грн. з ПДВ, №13 від 25.06.2012 на суму 57960,50 грн. з ПДВ.; актами надання послуг №119 від 22.06.2012 (виготовлення рекламної продукції, сума з ПДВ 52890,00 грн.), №120 від 22.06.2012 (виготовлення рекламної продукції, сума з ПДВ 56730,00 грн.), №121 від 25.06.2012 (друк на с/к плівці, сума з ПДВ 53470,00 грн.), №122 від 25.06.2012 (друк на с/к плівці, сума з ПДВ 57960,50 грн.), а також товарно-транспортними накладними №003885 від 22.06.2013 та №003887 від 25.06.2012.

Оплата за вказаними вище угодами підтверджується банківськими виписками по рахунку ПП «Ріара».

Враховуючи те, що постачання позивачу товарів підтверджено дослідженими в судовому засіданні розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, які були надані відповідачу до перевірки, доведеність подальшого використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкового кредиту за наслідками таких операцій.

Суд апеляційної інстанції також погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відхилення доводів податкового органу про нікчемність укладених договорів між позивачем та ТОВ «Асторія Груп», ТОВ «ПрінтТім» та ТОВ «Укр-Імперіал» з підстав того, що в силу положень ч. 3 ст. 228 ЦК України недійсність господарських зобов'язань органи державної податкової служби зобов'язані доводити в судовому порядку, що відповідачем не вчинено.

Окрім того, згідно з ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагента позивача на момент укладення чи виконання договору або відсутності у нього статусу платника ПДВ.

Колегія суддів критично оцінює посилання відповідача на акти перевірки контрагента позивача щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період, що перевірявся, оскільки визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість є фактична оплата ним сум такого податку контрагенту у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що не заперечується відповідачем.

Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції позивача з ТОВ «Сучасні торгівельні рішення» мали реальний характер, а податковий кредит по вказаних операціях сформовано позивачем правомірно, що підтверджується наступним.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у наданих позивачем видаткових і податкових накладних зазначено перелік товарів, що відповідає умовам договору поставки та видам господарської діяльності позивача.

Виконання договору підтверджується також подальшим використанням придбаних у товарів в межах господарської діяльності позивача, як того вимагає п.198.3 ст. 198 ПК.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що право позивача на отримання податкового кредиту підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про порушення позивачем вимог п. 185.1 ст.185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України внаслідок завищення від'ємного значення з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Сучасні торгівельні рішення» не відповідає дійсним обставинам справи.

Перевіряючи висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п. 138.1 ст. 138, п.п. 139. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізований товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.1 даної статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на основі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами, ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II даного Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що витрати, понесені позивачем за період, що перевірявся, при веденні фінансово-господарської діяльності з ТОВ «Асторія Груп», ТОВ «ПрінтТім» та ТОВ «Укр-Імперіал» повинні приймати участь у формуванні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємства за цей період, оскільки підтверджуються відповідними первинними документами, що місяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що доводи органу державної податкової служби не свідчать про наявність обставин, які унеможливлюють підтвердження права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість позивачу та формування валових витрат, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішенні прийняті податковим органом без достатніх підстав.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про задоволення вимог адміністративного позову.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2013 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді О.О. Беспалов О.А. Губська

.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Беспалов О.О.

Губська О.А.