Ухвала суду № 32635441, 20.06.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2013 р. справа № 2а/0470/1548/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Суховарова А.В. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 6 березня 2012 року у справі № 2а-0470/1548/12 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області про застосування штрафних (фінансових) санкцій,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 25 травня 2007 року звернувся до суду з позовом до Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі, згідно якого з урахуванням заяви про часткову відмови від позову, просить суд скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000972360 від 08.02.2007 року у розмірі 25458,75 грн. та рішення про застосування фінансових санкцій №0000962360 від 08.02.2007 року у розмірі 1700,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що на підставі акту перевірки від 01.02.2007 року відповідачем були прийняті рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 27 158,75 грн., які є необґрунтованими та безпідставними, оскільки перевірка була проведена з порушенням вимог чинного законодавства, а висновки, викладені в акті перевірки, не відповідають фактичним обставинам, що підтверджується постановою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 28.04.2007 року по справі № 3-923/2007 року.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2007 року по справі № АЗ 8/352-07 вказані позовні вимоги були задоволені та рішення Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області від 08.02.2007 року за № 0000972360 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 25458,75 грн. та рішення № 0000962360 від 08.02.2007 року про застосування фінансових санкцій у розмірі 1700,00 грн. скасовані.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2009 року апеляційна скарга Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області була залишена без задоволення, а постанова господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2007 року - без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.12.2011 року постанову господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2009 року скасовано, а дану справу направлено на новий розгляд.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 6 березня 2012 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Пстанова суду мотивована тим, що власне порушення податковим органом вимог законодавства під час здійснення перевірки не звільняє суб'єкта господарювання від передбаченої чинним законодавством відповідальності за допущені ним порушення вимог податкового та іншого законодавства, оскільки перевищення працівниками податкового органу своїх повноважень тягне за собою застосування до посадових осіб суб'єкта владних повноважень відповідних заходів примусу в розрізі адміністративної, кримінальної відповідальності тощо. Крім того відповідачем доведена правомірність оскаржуваних рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме пункту 4 статті 72 КАС України. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність

та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем 01.02.2007 року було проведено перевірку щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівково обігу господарської одиниці - магазину, що розташований за адресою: Дніпропетровськ область, м. Кривий Ріг, вул. Доватора, 2, в якому позивач здійснював господарську діяльність.

За результатами вказаної перевірки відповідачем було складено акт №04830041-0233 від 01.02.1997 року (далі - акт перевірки) в якому зроблено висновок про порушення позивачем:

1) підпунктів 1, 2, 9, 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме проведення розрахункових операцій без застосування реєстраторів розрахункових операцій та без видачі розрахункового документа у сумі 19,30 грн.; невідповідність суми готівкових коштів на місці розрахунків з даними поточного «X» звіту РРО у розмірі 5 023,75 грн.; не роздрукування на РРО та незбереження у КОРО денного «Z» звіту за 05.12.2006 року;

2) статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва та торгівлі спиртом етиловим, коньячним та плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами», а саме реалізація алкогольних напоїв без марок акцизного збору, а саме коньяку «Клінков» на суму 15,20 грн. та вино «Тамай Домашнє» на суму 26,00 грн.;

3) пункту 2 статті 7 Закону України «Про акцизний збір та алкогольні напої та тютюнові вироби».

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000972360 від 08.02.2007 року на суму 25 458,75 грн. та №0000962360 від 08.02.2007 року на суму 1700,00 грн. (а.с. 31,32).

Вказані рішення були оскаржені позивачем у порядку адміністративного оскарження, але за наслідками розгляду скарг залишені без змін.

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні рішення відповідачем прийнято правомірно, порушення податковим органом вимог законодавства під час здійснення перевірки не звільняє суб'єкта господарювання від передбаченої чинним законодавством відповідальності за допущені ним порушення вимог податкового та іншого законодавства.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: 1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; 2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Між тим як вірно було встановлено судом першої інстанції позивач не скористався своїм законним правом, у разі недотримання працівниками контролюючого органу вимог чинного на момент виникнення спірних правовідносин, законодавства, не допустити таких працівників до перевірки.

Таким чином є правильним висновок суду першої інстанції відносно того, що власне порушення податковим органом вимог законодавства під час здійснення такої перевірки не звільняє суб'єкта господарювання від передбаченої чинним законодавством відповідальності за допущені ним порушення вимог податкового та іншого законодавства, оскільки перевищення працівниками податкового органу своїх повноважень тягне за собою застосування до посадових осіб суб'єкта владних повноважень відповідних заходів примусу в розрізі адміністративної, кримінальної відповідальності тощо.

Вирішуючи спірні правовідносини суд першої інстанції вірно врахував положення пунктів 1,4 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що визначають розмір фінансових санкцій у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій; статті 22 цього Закону, що визначає розмір фінансових санкцій у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті; підпунктів 1,2 пункту 1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління Національного банку України №637 від 15.12.2004 року, яке визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України та пункт 23 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України №833 від 15.06.2006 року, а також те, що згідно позову позивач свої вимоги не обґрунтовував відсутністю порушень, зазначених податковим органом в акті перевірки, не надавав суду доказів, які б спростовували факт вчинення ним зазначених порушень, та дійшов обґрунтованого висновку щодо правомірності нарахування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій позивачу на загальну суму 27 158,75 грн.

Щодо доводів позивача про не врахування судом першої інстанції положень пункту 4 статті 72 КАС України. Суд апеляційної інстанції зауважує на наступному - постановою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28.04.2007 року по справі №3-923/2007р (а.с.18-21) на яку посилається позивач в обґрунтування свого позову, встановлено, що «протоколи про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 і ОСОБА_2 складено з грубим порушенням вимог КУпАП та, зокрема, ст.256, тому в діях вказаних осіб відсутній склад правопорушення…»

Між тим частиною 4 статі 74 КАС України передбачено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Однак постановою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28.04.2007 року не встановлено, що діяння зазначені податковим органом в акті перевірки не мали місця і вони не вчинені позивачем та його продавцем ОСОБА_2.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у даній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 6 березня 2012 року у справі № 2а-0470/1548/12 - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбачені статтею 212 КАС України.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: О.М. Панченко