Ухвала суду № 32635429, 23.05.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2013 р.

справа № 0870/2604/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Панченко О.М. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Енергоімпульс» на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2012 року у справі №0870/2604/12 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Енергоімпульс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання дій протиправними,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Енергоімпульс» (далі - ТОВ «ВКФ «Енергоімпульс») 21 березня 2012 року звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя в якому просить:

- визнати незаконними дії відповідача щодо визнання правочину ТОВ «ВКФ «Енергоімпульс» та ТОВ «Декос Альянс» вираженого у договорі №07-3 від 18.07.2011 таким, що не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, таким, що укладений у відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності та таким, що суперечить актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, що відображено у акті перевірки №172/23-5/37129184 від 11.11.2011;

- визнати відсутність у відповідача повноважень по визнанню правочинів такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, такими, що укладені у відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності та такими, що суперечать актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, що відображено у акті перевірки №172/23-5/37129184 від 11.11.2011.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач позбавлений повноважень встановлювати що правочин суперечить інтересам держави та суспільства, чи вчинен удавано з метою приховування ухилення від сплати податків третіх осіб.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2012 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Постанова суду мотивована тим, що оспорюваний акт не породжує жодних прав та обов'язків для платника податків, так як на його підставі не винесено податкові повідомлення - рішення, він не є рішенням органу владних повноважень, який би міг викликати певні юридичні факти для обох сторін публічних відносин.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована висновками щодо протиправності дій відповідача та відсутності у нього відповідних повноважень.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, який підтримав доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період серпень 2011 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт №172/23-5/37129184 від 11.11.2011 року (далі - акт перевірки) в якому зроблено висновок:

1) акт перевірки не змінює значення рядка 18 та рядка 25 декларації з ПДВ, поданої за серпень 2011 року;

2) стаття 1, п.2 ст.3, п.1, п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; пп.1.1 п.1, пп.1.2 п.1, п.2.16 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованим в Мінюсті України 05.06.1995 року за № 168/704; пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України; Наказ ДПА України від 10.01.2011 року №969 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», відсутні підстави для нарахування ПДВ по ТОВ «Декос Альянс» у сумі 87791,00грн. та по ПАТ «Вінницяобленерго», ПП «Танго», ПАТ «Волиньобленерго» у сумі 88483,00 грн. (а.с. 11-26).

Перевіркою встановлено:

- відображення позивачем у складі податкового зобов'язання серпня 2011 року вартості товарів по підприємствам ПАТ «Вінницяобленерго», ПП «Танго», ПАТ «Волиньобленерго», які сформовані за рахунок декларування податкового кредиту серпня 2011 року ТОВ «ВКФ «Енергоімпульс» сформованого за рахунок підприємства ТОВ «Декос Альянс»;

- що між ТОВ «ВКФ «Енергоімпульс» та ПАТ «Вінницяобленерго» укладено договори купівлі-продажу №09/08 від 26.08.2011 року, №08-08 від 24.08.2011 року, №19-11-417 від 05.08.2011 року та договір про закупівлю товарів за державні кошти від 23.06.2011 року №261.

- між позивачем та ПП «Танго» письмових договорів укладено не було, товар поставлявся відповідно до платіжних доручень та довіреностей на отримання товару, тощо;

- відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товару у підприємства ТОВ «ВКФ «Енергоімпульс» та по операціях з продажу товару підприємству - ПАТ «Вінницяобленерго», ПП «Танго», ПАТ «Волиньобленерго» у серпні 2011 року.

З тексту зазначеного акту вбачається, що правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб, встановлено відсутність поставки товару та укладення угод з метою ненастання реальних наслідків.

Правомірність дій відповідача та відсутність відповідних повноважень є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем не порушено прав позивача.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Вирішуючи спірні правовідносини суд першої інстанції правильно послався на положення пунктів 86.1, 86.8 статті 86 Податкового кодексу України, які визначають дві форми, в яких можуть оформлюватися результати перевірок: акт – у разі встановлення під час перевірки порушень та за їх відсутності - довідка. При цьому у разі складання акту, за результатами його розгляду можуть бути прийняті відповідні податкові повідомлення-рішення.

Між тим, за результатами розгляду акту №172/23-5/37129184 від 11.11.2011 року «Про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «ВКФ «Енергоімпульс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період серпень 2011року податкові повідомлення-рішення відповідачем не приймались.

Таким чином суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оспорюваний акт не породжує жодних прав та обов'язків для платника податків, оскільки по-перше за результатами його розгляду не винесено жодного повідомлення - рішення, по-друге, вказаний акт перевірки не є рішенням органу владних повноважень, який би міг викликати певні юридичні факти для обох сторін публічних відносин, тому позивачем не доведено факт порушення його прав та інтересів відповідачем.

Що стосується встановлення відсутності компетенції (повноважень) у посадових осіб суб'єкта владних повноважень по визнанню правочинів такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, таким що укладені у відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності та такими, що суперечить актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, то суд вважає за необхідне відмовити в даній частині позовних вимог, посилаючись на наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Згідно пункту 6 частини 4 статті 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Під компетенційними спорами розуміються спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень. Особливістю таких спорів є те, що сторонами у них - як позивачем, так і відповідачем - є суб'єкти владних повноважень.

Суд вважає, що зазначена вимога може бути поєднана з оскарженням рішення чи дії, якими один орган втрутився в компетенцію іншого або спосіб захисту при оскарженні рішень чи дій суб'єкта владних повноважень фізичною і юридичною особою, що було б підставою для скасування рішення, визнання дій протиправними, але не встановлювати на вимогу позову, наявність або відсутність компетенції за зверненням фізичних або юридичних осіб.

Таким чином, вимоги позову щодо визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень, це спосіб захисту у компетенційних спорах, тобто спорах між суб'єктами владних повноважень щодо реалізації компетенції у сфері управління, та в межах заявленого позову такі вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у даній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Енергоімпульс» - залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2012 року у справі №0870/2604/12 - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбачені статтею 212 КАС України.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: О.М. Панченко

Суддя: А.В. Шлай