Постанова № 32635425, 30.05.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2013 р. справа № 2а/0470/15406/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Коршуна А.О. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, товариства з обмеженою відповідальністю «Проско Ресурси» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 травня 2012 року у справі №2а/0470/15406/11 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Проско Ресурси» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Проско Ресурси» (далі - ТОВ «Проско Ресурси») 21 листопада 2011 року звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача:

№ 0011242302 від 25.06.2011 року про донарахування позивачу податкових зобов'язань по податку на прибуток в сумі 4 022 208 грн. (в тому числі 3 217 766 грн. - за основним платежем, 804 442 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями),

№ 0011252302 від 25.06.2011 року про донарахування податкових зобов'язань по податку на додану вартість в сумі 695 880 грн. (в тому числі 556 704 грн. - за основним платежем, 139 176 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями),

№ 0011482302 від 17.08.2011 року про донарахування податкових зобов'язань по податку на прибуток в сумі 2 182 320 грн. (в тому числі 1 745 856 грн. - за основним платежем, 436 464 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що вказані податкові повідомлення-рішення повинні бути скасовані, оскільки висновки відповідача, викладені у акті №1806/23-2/35202094 від 3 червня 2011 року (далі - акт перевірки) на підставі яких їх було прийнято є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 травня 2012 року адміністративний позов задоволено частково.

Суд скасував податкові повідомлення-рішення відповідача № 0011252302 від 25.06.2011 року та № 0011482302 від 17.08.2011 року.

Податкове повідомлення-рішення відповідача № 0011242302 від 25.06.2011 року про донарахування ТОВ «Проско Ресурси» податкових зобов'язань по податку на прибуток приватних підприємств - скасував в частині донарахованих зобов'язань в сумі 2 822 240 грн. (основний платіж), 705 561 грн. (штрафні (фінансові) санкції).

В задоволенні решти позову - відмовив.

Постанова суду мотивована тим, що висновок відповідача про нікчемність правочинів, укладених між ТОВ «Проско Ресурси» з ТОВ «Індастріал Мінералс», ТОВ «Укрсервісцентр» та ТОВ «Фірма «Юквар» є необґрунтованим. Крім того є неправомірними донарахування ТОВ «Проско Ресурси» податкових зобов'язань по податку на прибуток, при віднесенні до складу валових витрат, витрат понесених позивачем у зв'язку із виконанням ним контрактів, укладених з E.I. Corporation, SNC LAVALIN SAS, та витрат на ремонт основних фондів понад встановленого законом десятивідсоткового ліміту.

Між тим щодо донарахування позивачу податкових зобов'язань по податку на прибуток, здійснених податковим органом виходячи з невідповідності даних податкового обліку позивача даним його первинних документів, суд дійшов висновку про правомірність такого донарахування, оскільки його протиправність позивачем не обґрунтована, та при розгляді справи в суді не доведена.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову в цій частині відмовити.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в акті перевірки, про:

- недодержання позивачем вимог частини 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 216 ЦК України в момент вчинення правочинів з ТОВ «Індастріал Мінералс», ТОВ «Укрсервісцентр» та ТОВ «Фірма «Юквар», які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними;

- не підтвердження зв'язку витрат позивача по консультаційним послугам наданих йому E.I. Corporation США та SNC LAVALIN SAS, Франція з господарською діяльністю позивача;

- безпідставне віднесення позивачем витрат в сумі 2500012,28 грн. пов'язаних з поліпшенням основних фондів до рядку 04.1 «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг) крім визначених у 04.11» замість рядку 04.10 «витрати на поліпшення основних фондів», а також вартості матеріалів, які використані для поточного ремонту будівель та обладнання на загальну суму 3510391,23 грн.;

- перевищення позивачем ліміту витрат на поліпшення основних фондів.

Частково не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач оскаржив її до апеляційного суду з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

Посилається на те, що в актах відповідача, та в постанові суду не наведено розрахунку сум, що донараховано у повідомленнях-рішеннях за фактом невідповідності бухгалтерського обліку первинним документам.

Зазначає, що дзеркальне заниження доходів та витрат на рівноцінні суми не привело до заниження податку на прибутку та не дало в результаті заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційних скарг та заперечень на них, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню а апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Проско-Ресурси» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року.

За результатами зазначеної перевірки складено акт № 1806/23-2/35202094 від 03.06.2011 року (далі - акт перевірки) (т.1 а.с.11-67), згідно якого відповідачем встановлено порушення позивачем:

- п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.2.1, п.п. 5.2.5 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п.п. 5.4.8 п. 5.4, п. 5.6, п.п. 5.7.1 п. 5.7, п. 5.9, ст. 5, п.п. 8.3.2 п. 8.3, п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8, п.п. 11.2.1 п. 11.2, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями), внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток на суму 3 217 766 грн., у тому числі, за IV квартал 2009 року - на суму 716 936 грн., за ІІ квартал 2010 року - на суму 70 146 грн., за ІІІ квартал 2010 року - на суму 1 738 099 грн., за IV квартал 2010 року - на суму 692 585 грн.;

- п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), внаслідок чого підприємством занижено ПДВ на суму 556 704 грн., у тому числі, за серпень 2010 року - на суму 433 944 грн., за жовтень 2010 року - на суму 122 760 грн.;

- п. 7.1 ст. 7, п.п. 8.1.1, п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» із змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб на суму 2 105 грн. 52 коп.

Вказані в акті перевірки порушення відповідачем обґрунтовано тим, що на його думку позивач в перевіряємо періоді неправомірно відніс до складу валових витрат витрати з придбання товарів за договорами купівлі продажу, укладеними з ТОВ «Індастріал Мінералс», ТОВ «Укрсервісцентр»та ТОВ «Фірма «Юквар». Оскільки на думку відповідача зазначені договори є недійсними, на підставі ч. 5 ст.203, ч.ч. 1,2 ст.215, ст. 216 Цивільного Кодексу України. Внаслідок чого здійснені позивачем за цими договорами витрати не можуть бути віднесені до складу валових витрат. Таким чином відповідачем зроблено висновок про завищення позивачем у ІІІ-IV кварталах 2010 року податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 1 163 904 грн., у тому числі по взаємовідносинам з ТОВ «Укрсервісцентр»- на 433 944 грн., з ТОВ «Індастріал Мінералс»- на 607 200 грн., з ТОВ «Фірма Юквар»- на 122 760 грн.

Крім того, перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року встановлені розбіжності у даних податкового обліку, зокрема даних р. 01.1 «Доходи від продажу товарів (робіт, послуг)» декларацій по податку на прибуток за І-IV квартали 2010 року та даних бухгалтерського обліку, внаслідок чого податковим органом зроблено висновок про заниження ТОВ «Проско Ресурси» валового доходу у зазначеному періоді на суму 81 922 693 грн.

Також, податковим органом зроблено висновок про заниження платником податків значення р. 01.2 «Приріст балансової вартості запасів» декларацій по податку на прибуток за IV квартал 2009 року, ІІІ-IV квартали 2010 року на суму 5 266 910 грн. 48 коп., у тому числі: IV квартал 2009 року - на 367 730 грн., за ІІІ квартал 2010 року - на 2 252 010 грн. 51 коп., за IV квартал 2010 року - на 2 647 169 грн. 97 коп. При цьому, згідно акту перевірки (стор. 17, 18 акту, т. 1 а.с. 27, 28), внаслідок розбіжностей між даними податкового та бухгалтерського обліку, які були виявлені під час проведення перевірки позивача, підприємством невірно визначено балансову вартість запасів на початок ІІ, IV кварталів 2010 року на загальну суму 1 777 993 грн., а решта суми, яка складає завищення показника р. 01.2 декларації по податку на прибуток, визначена податковим органом з посиланням на безпідставне віднесення платником податків до складу валових витрат на поліпшення основних фондів поза межами встановленого законодавством десятивідсоткового ліміту.

Відносно повноти визначення валових витрат, перевіркою ТОВ «Проско Ресурси» встановлено їх завищення за IV квартал 2009 року на суму 2 500 012 грн., та їх заниження у 2010 році всього на суму 76 829 957 грн., оскільки перевіркою встановлено:

- відсутність зв'язку витрат позивача по консультаційним послугам наданих йому E.I. Corporation США на суму 713 100 грн. та SNC LAVALIN SAS, Франція на суму 123 457 грн. з господарською діяльністю позивача;

- неправомірне віднесення позивачем до складу валових витрат на поліпшення основних фондів за договорами укладеними позивачем з ТОВ ВКФ «Промтехресурс», ТОВ «Арморіка-сервіс студія», згідно яких були придбані послуги по земляним роботам на загальну суму 2 500 012 грн. 28 коп., поза межами десятивідсоткового ліміту.

Що стосується решти порушень, встановлених податковим органом при перевірці повноти визначення валових витрат ТОВ «Проско Ресурси», а саме, заниження показників р. 04.1 «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у р. 04.11», р. 04.3 «Витрати на оплату праці», р. 04.4 «Сума страхового збору (внесків) до фондів державного загальнообов'язкового страхування», р. 04.6 «Сума податків, зборів (обов'язкових платежів), крім визначених у р. 04.4», р. 04.10 «Витрати на поліпшення основних фондів та нафтогазових свердловин», р. 04.13 «Інші витрати, крім визначених у р.р. 04.1-04.12», р. 05.2 «Самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів»декларації за 2010 рік, то вони обумовлені невідповідністю даних, зазначених платником податків самостійно в документах податкової звітності, та даних первинних бухгалтерських документів, які були надані останнім до перевірки.

Таким чином, враховуючи вищевикладені порушення, встановлені під час перевірки ТОВ «Проско Ресурси», податковий орган дійшов висновку про необхідність коригування фінансових результатів (валового доходу та валових витрат) платника податків за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року, що вплинуло на правильність нарахування позивачем податку на прибуток. Так, враховуючи висновки акту перевірки від 03.06.2011 року щодо заниження ТОВ «Проско Ресурси» у періоді, що перевірявся, валового доходу на суму 87 189 604 грн., завищення валових витрат у зазначеному періоді на 2 500 012 грн., та їх заниження на 76 829 957 грн., відповідачем було зроблено висновок про заниження платником податків податку на прибуток на суму 3 217 766 грн.

На підставі висновків акту перевірки № 1806/23-2/35202094 від 03.06.2011 року, ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська 25.06.2011 року були винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 0011242302 про донарахування ТОВ «Проско Ресурси» податкових зобов'язань по податку на прибуток на суму 4 022 208 грн., у тому числі, 3 217 766 грн. - за основним платежем, 804 442 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1 а.с. 87);

- № 0011252302 про донарахування ТОВ «Проско Ресурси» податкових зобов'язань по податку на додану вартість на суму 695 880 грн., у тому числі, 556 704 грн. - за основним платежем, 139 176 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1 а.с. 88).

Зазначені податкові повідомлення - рішення було позивачем оскаржено в адміністративному порядку.

За результатами проведеної за дорученням ДПА у Дніпропетровській області перевірки, ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська було складено акт № 2847/23-2/35202094 від 11.08.2011 року яким підтверджено висновки податкового органу, викладені у акті перевірки № 1806/23-2/35202094 від 03.06.2011 року, та додатково зазначено, що, оскільки позаплановою перевіркою платника податків встановлено, що оприбуткований за нікчемними правочинами товар (правочини, укладені з ТОВ «Укрсервісцентр», ТОВ «Індастріал Мінералс», ТОВ «Фірма Юквар») використано ТОВ «Проско Ресурси» у власній господарській діяльності, то валовий дохід товариства за ІІІ і IV квартали 2010 року має бути збільшений на 6 246 864 грн. і 736 560 грн., відповідно, - на вартість товару (з ПДВ), отриманого безоплатно від невстановлених осіб без укладання будь-яких угод та за відсутності документального підтвердження оплати за нього.

За результатами адміністративного оскарження платником податків податкових повідомлень-рішень № 0011242302, № 0011252302 від 25.06.2011 року, рішенням ДПА у Дніпропетровській області від 17.08.2011 року № 24423/10/25-008 скарга платника податків була залишена без задоволення, оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін, натомість, сума основного платежу по податку на прибуток та сума штрафної (фінансової) санкції, визначена у податковому повідомленні-рішенні № 0011242302 від 25.06.2011 року збільшена на 1 745 856 грн. - за основним платежем, на 436 464 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1 а.с. 101-111).

На підставі зазначеного рішення ДПА у Дніпропетровській області, ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська 17.08.2011 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0011482302 на суму 2 182 320 грн. (в тому числі, 1 745 856 грн. - за основним платежем, 436 464 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1 а.с. 135).

Визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0011242302 від 25.06.2011 року про донарахування позивачу податкових зобов'язань по податку на прибуток в сумі 4 022 208 грн., № 0011252302 від 25.06.2011 року про донарахування податкових зобов'язань по податку на додану вартість в сумі 695 880 грн., № 0011482302 від 17.08.2011 року про донарахування податкових зобов'язань по податку на прибуток в сумі 2 182 320 грн. прийнятих відповідачем, було предметом судового спору переданого на вирішення суду.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 названого Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

За визначенням пункту 1.32 статті 1 цього Закону, господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною, та суттєвою. Під безпосередньою її участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

На підставі зазначених норм права суд першої інстанції вірно визначив, що необхідною умовою для включення витрат понесених позивачем за спірними договорами з ТОВ «Укрсервісцентр», з ТОВ «Індастріал Мінералс», з ТОВ «Фірма Юквар» до валових витрат підприємства є, зокрема, належне документальне підтвердження факту поставки товарів (позаяк наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції відповідно до їх економічного змісту).

Згідно підпункту 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334/94-ВР) до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Пункт 5.11 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачає, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до пп. 5.3.9. Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Правильність формування платником податків валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з виконання робіт з його господарською діяльністю. За наявності цього у платника податків є всі законні підстави для зменшення бази оподаткування.

Отже суд першої інстанції дослідивши докази по справі вірно встановив обставини того, що:

- згідно договору № 277/10 ПР від 01.07.2010 року та специфікаціям до нього ТОВ «Укрсервісцентр» поставило позивачу товар (хімічні реагенти) на загальну суму 4333644 грн. (т. 1 а.с. 195-198), а позивач прийняв його та оплатив. Вказані обставини підтверджуються видатковими та податковими накладними, актами виконаних робіт, а також платіжними дорученнями;

- згідно договору № 290/10-ПР від 01.08.2010 року та специфікаціям до нього ТОВ «Індастріал Мінералс» виготовило та поставило позивачу товар (конвеєрну стрічку) на загальну суму 3 643 200 грн. (т. 1 а.с. 227-229), а позивач прийняв його та оплатив. Вказані обставини підтверджуються видатковими та податковими накладними, актами виконаних робіт, а також платіжними дорученнями;

- згідно договору № 330/10ПР від 01.10.2010 року та специфікаціям до нього ТОВ «Фірма Юквар» виготовило та поставило позивачу товар (хімічні реагенти) на загальну суму 736 560 грн. (т. 2 а.с. 3-14) а позивач прийняв його та оплатив. Вказані обставини підтверджуються видатковими та податковими накладними, актами виконаних робіт, а також платіжними дорученнями.

Отже судом першої інстанції вірно встановлено факт реального вчинення позивачем господарських операцій, за наслідками яких сформовано валові витрати на загальну суму 5 818 720 грн. та спірний податковий кредит на загальну суму 1 163 904 грн., оскільки встановлені обставини справи свідчать про поставку товару, оприбуткування товару покупцем, оплату його вартості, використання у власній господарській діяльності.

Щодо посилань відповідача викладених в акті перевірки про нікчемність вказаних угод між позивачем та ТОВ «Укрсервісцентр», з ТОВ «Індастріал Мінералс», з ТОВ «Фірма Юквар». Суд апеляційної інстанції зазначає, що платник податків, який придбав послуги в особи, яка на думку податкового органу порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України» зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Крім того, обґрунтовуючи нікчемність правочину, податковий орган також посилався на частину 5 статті 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Тобто, перевіряючими особами в Акті перевірки вказано на ознаки фіктивних правочинів, які, згідно зі статтею 234 ЦК України, вчинюються без наміру створення правових наслідків, що обумовлюються цими правочинами.

Відповідно до частини 2 статті 234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Доказів того, що вищевказані договори визнано судом недійсними, відповідачем суду не надано.

Тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що ґрунтуються на аналізі частин 1,5 статті 203, частині 2 статті 215, статті 228 Цивільного Кодексу України, щодо правомірності вказаних угод.

Між тим колегія суддів зазначає, що в податкових відносинах не може застосовуватись стаття 204 ЦК України, на яку послався суд першої інстанції, проте, відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1. ст. 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам, а у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків -визначити грошові зобов'язання.

Крім того суд першої інстанції, розглядаючи питання щодо правомірності віднесення позивачем до складу валових витрат понесених у зв'язку з придбанням консультаційних послуг у компаній E.I. Corporation, SNC LAVALIN SAS, обґрунтовано врахував надані позивачем акти виконаних робіт із зазначенням вартості наданих послуг, інвойси (рахунки), додатки до актів виконаних робіт, у яких наведено перелік виконаних робіт, платіжні доручення, а також аудиторський висновок та тактико-економічне обґрунтування з реалізації збільшення виробничих потужностей та реконструкції технології збагачення каоліну, складені на виконання угоди, укладеної ТОВ «Проско Ресурси»з SNC LAVALIN SAS, E.I. Corporation (т. 2 а.с. 19-38, 55-58, т. 3 а.с. 162-т.4 а.с.6).

Оскільки, факт отримання консультаційних послуг від компаній E.I. Corporation та SNC LAVALIN SAS підтверджений відповідними первинними документами, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що витрати, понесені позивачем на придбання зазначених консультаційних послуг на загальну суму 836 557 грн., віднесені позивачем до складу валових витрат IV-го кварталу 2010 року правомірно.

Вирішуючи спірні правовідносини щодо перевищення ТОВ «Проско Ресурси» десятивідсоткового ліміту на віднесення витрат, понесених у зв'язку з поліпшенням основних фондів, до складу валових, суд першої інстанції вірно послався на положення пунктів 5.3 - 5.7, підункту 5.2.10 пункту 5.2 статті 5, підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» які визначають встановлені обмеження щодо віднесення витрат на поліпшення основних фондів до складу валових та умови їх амортизації, а також пункт 8.7 статті 8 цього Закону який встановлює особливості віднесення до валових витрат вартість поточних та капітальних ремонтів, реконструкції, модернізації, технічного переозброєння та інших видів поліпшення основних фондів, виходячи з сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів, у межах розрахованого ліміту.

Суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що в актах перевірки податковим органом не конкретизовано, ремонт яких основних фондів було проведено підприємством, які матеріали та послуги були придбані підприємством для виконання зазначеного ремонту, а також їх вартість; відповідно, не наведено розрахунку суми заниженого підприємством валового доходу. Тобто, вищезазначений висновок податкового органу не обґрунтовано відповідними розрахунками з посиланням на перелік основних фондів, які було відремонтовано. За відсутності конкретизації придбаних ТОВ «Проско Ресурси» робіт та матеріалів, а також основних фондів, які, за твердженням податкового органу, були відремонтовані, неможливо зробити висновок, що витрати на придбання зазначених послуг та матеріалів були понесені позивачем саме у зв'язку з проведенням ремонту основних фондів, а не у зв'язку з їх технічним обслуговуванням.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності висновку податкового органу щодо порушення ТОВ «Проско Ресурси» п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме, заниження валового доходу у IV кварталі 2010 року на суму 3 488 917 грн., внаслідок неправомірного віднесення до складу валових витрат на ремонт основних фондів.

Щодо неправомірного віднесення позивачем витрат, у зв'язку з оплатою земельних робіт згідно договору № 119/09 ПР від 02.11.2009 року, укладеного з ТОВ «Арморіка-сервіс студія», та договору № 118/09 ПР від 01.10.2009 року, укладеного з ТОВ «Промтехресурс» на загальну суму 2 500 012 грн. 28 коп., до складу валових, оскільки зазначені витрати перевищують встановлений п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» десятивідсотковий ліміт.

Згідно підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Зважаючи на те, що земельні роботи по зняттю, переміщенню та відновленню земельних ділянок не є роботами по поліпшенню основних фондів, оскільки направлені лише на відновлення земельної ділянки, а не на її поліпшення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зв'язок витрат, понесених ТОВ «Проско Ресурси» на придбання земельних робіт згідно вказаних договорів з поліпшенням основних фондів підприємства, податковим органом не доведено. Відповідно, висновок відповідача щодо завищення ТОВ «Проско Ресурси» у IV кварталі 2010 року валових витрат на суму 2 500 012 грн. 28 коп., є необґрунтованим.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак в порушення зазначеної норми права суд першої інстанції дійшов невірного висновку про наявність обов'язку у позивача доводити правомірність своїх вимог та вирішив спір в частині вимог позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення відповідача № 0011242302 від 25.06.2011 року про донарахування ТОВ «Проско Ресурси» податкових зобов'язань по податку на прибуток приватних підприємств в частині донарахованих зобов'язань в сумі 395 526 грн. (основний платіж), 98 881 грн. (штрафні (фінансові) санкції), всього в сумі 494 407 грн., виходячи з цієї невірної позиції.

Між тим, відповідач необґрунтовано здійснив нарахувавши позивачу податкових зобов'язань по податку на прибуток сумі 494 407 грн., виходячи з невідповідності даних податкового обліку позивача даним його первинних документів, оскільки під час проведення перевірки не врахував положень пункту 86.10. статті 86 Податкового кодексу України, щодо обов'язку податкового органу зазначати в акті перевірки як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника. Отже не врахував, що позивач під час надання податкової звітності до податкового органу в однакові строки занижував валові доходи та в тій самій сумі і валові витрати, зазначене не призвело до зміни розміру прибутку та заниження податкового зобов'язання позивача.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про ухвалення судом першої інстанції рішення про відмову у задоволені позову в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача № 0011242302 від 25.06.2011 року про донарахування позивачу податкових зобов'язань по податку на прибуток приватних підприємств в частині донарахованих зобов'язань в сумі 395 526 грн. (основний платіж), 98 881 грн. (штрафні (фінансові) санкції), всього в сумі 494 407 грн., з порушенням норм матеріального та процесуального права та, що призвело до неправильного вирішення справи в частині відмови у задоволені позову і є підставою для скасування постанови суду в цій частині та прийняття нової постанови про задоволення позову у вказаній частині.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне у задоволені апеляційної скарги відповідача відмовити, апеляційну скаргу позивача - задовольнити частково. Постанову суду першої інстанції у справі №2а/0470/15406/11 - в частині відмови у задоволені позову скасувати та позов в цій частині задовольнити. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 3 частини 1 статті 198, пунктом 4 частини 1 статті 202, частиною 2 статті 205, статтею 207 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби - залишити без задоволення,

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Проско Ресурси» - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 травня 2012 року у справі №2а/0470/15406/11 - в частині відмови у задоволені позову скасувати.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Проско Ресурси» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська № 0011242302 від 25.06.2011 року про донарахування ТОВ «Проско Ресурси» податкових зобов'язань по податку на прибуток приватних підприємств в частині донарахованих зобов'язань в сумі 395 526 грн. (основний платіж), 98 881грн. (штрафні (фінансові) санкції).

В іншій частині постанову суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбачені статтею 212 КАС України.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко