Ухвала суду № 32635415, 23.05.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2013 р.

справа № 2а-8061/10/0470

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Панченко О.М. Суховарова А.В.

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 березня 2012 року у справі № 2а-8061/10/0470 за позовом відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі про скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» 6 липня 2010 року звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі, правонаступником якої є Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби, згідно якого просить визнати нечинним та скасувати рішення відповідача про визначення податкових зобов’язань із застосуванням звичайних цін від 18.05.2010 року №1.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 березня 2012 року адміністративний позов задоволено. Суд визнав протиправним та скасував рішення відповідача від 18 травня 2010 року №1 про визначення податкових зобов’язань із застосуванням звичайних цін відкритому акціонерному товариству «Південний гірничо-збагачувальний комбінат».

Постанова суду мотивована тим, що при прийнятті рішення про визначення податкових зобов’язань із застосуванням звичайних цін від 18.05.2010 року №1 відповідачем було порушено порядок прийняття такого рішення, оскільки зазначене рішення в обов’язковому порядку має виноситись податковим органом під час проведення перевірки платника податків, а не під час судового розгляду справи про стягнення податкових зобов'язань визначених із застосуванням звичайних цін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Зазначає, що відповідно до підпункту 4.3.5. пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-III (далі - Закон № 2181-III) рішення про сплату податкових зобов’язань приймається у судовому порядку саме за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу. При цьому оспорюване рішення не свідчить про наявність податкового зобов’язання.

Посилається на безпідставне застосування судом листа ДПІ України від 30.09.2009 року № 21255/7/15-017 «Про застосування «звичайної ціни», оскільки його видано після проведення перевірки позивача та на порушення судом першої інстанції статті 17 КАС України, оскільки спірне рішення відповідача не має юридичного характеру тому, що безпосередньо не стосується прав і обов’язків платника податків, не містить обов’язкового для нього припису, а відтак не є правовим актом індивідуальної дії.

Згідно заперечень на апеляційну скаргу позивач, посилаючись на необґрунтованість доводів відповідача викладених в апеляційній скарзі, просив у задоволені апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, який підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, пояснення представника позивача, який посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги, просив у її задоволені відмовити, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 18.05.2010 року відповідачем на підставі п.4.3 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та згідно вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 29.09.2009 року у справі №А37/358-07 (22а-5445/08) (№К-12250/08 та К-14344/08) прийнято рішення №1 про визначення податкових зобов’язань із застосуванням звичайних цін, яким ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 118 361 826,6 грн. (а.с.8)

Вирішуючи спірні правовідносини суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем було порушено порядок прийняття спірного рішення, оскільки його було прийнято не під час проведення перевірки платника податків, а під час судового розгляду справи про стягнення податкових зобов'язань визначених із застосуванням звичайних цін.

Правомірність та обґрунтованість рішення відповідача про визначення податкових зобов’язань із застосуванням звичайних цін від 18.05.2010 року №1, є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції вирішуючи спірні правовідносини та задовольняючи позов, вірно встановивши обставини справи, які свідчать про прийняття відповідачем 18.05.2010 року рішення №1 про визначення податкових зобов’язань із застосуванням звичайних цін, після проведення відповідачем виїзної позапланової перевірки позивача, про що свідчить акт від 25 червня 2007 року № 89/08-07/124/1/00191000, правильно обґрунтував свої висновки посиланням на положення підпунктів 4.3.1., 4.3.2., 4.3.5., пункту 4.3. статті 4 Закону № 2181-III, що визначають підстави та порядок визначення податкового зобов’язання за непрямими методами та випадки його застосування.

Таким чином судом першої інстанції зроблено правильний висновок про порушення відповідачем процедури визначення податкових зобов’язань позивача за непрямими методами, оскільки вказане рішення відповідача про застосування непрямого методу визначення податкового зобов’язання в обов’язковому порядку має виноситись податковим органом під час проведення перевірки платника податків, а не після неї.

Крім того колегія суддів вважає обґрунтованими посилання суду першої інстанції на лист ДПІ України від 30.09.2009 року № 21255/7/15-017 «Про застосування «звичайної ціни», оскільки оскаржене рішення було прийнято відповідачем під час його дії.

Щодо доводів відповідача про відсутність у оскарженого рішення ознак правового акта індивідуальної дії та як наслідок неможливості такого рішення бути предметом розгляду в адміністративній справі.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскаржене рішення відповідача має юридичний характер, оскільки безпосередньо стосується прав і обов'язків платника податків, містить обов'язковий для нього припис, згідно якого позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість, тому є правовим актом індивідуальної дії.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим відповідач зазначеного обов’язку не виконав.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у даній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 березня 2012 року у справі № 2а-8061/10/0470 – без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбачені статтею 212 КАС України.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: О.М. Панченко

Суддя: А.В. Суховаров